Адаптація вищої освіти в контексті Болонського процесу

Т. Пагута

 

 

В статті розглядаються проблеми адаптації вищої освіти в контексті Болонського процесу.

 

В статье рассматриваются проблемы адаптации высшего образования в рамках Болонского процесса.

 

This article deals with the problems of adaptation the Ukrainian higher education with Bolong's proses.

 

Як зазначають М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, К. М. Левківський, Ю.В. Сухарніков, у сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається в загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури. З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу Указами Президента України затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу. Основними напрямами культурно-освітньої і науково-технічної інтеграції визначено впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці й техніці, поширення власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. [5]

Входження України в цивілізоване співтовариство є неможливим без структурної реформи національної системи вищої освіти, а однією зі складових цієї реформи є реалізація в Україні ідей і принципів Болонського процесу. Це дозволить Україні ввійти до єдиної Європейської зони вищої освіти і стати конкурентоспроможною на світовому ринку освітніх послуг.

Ми живемо за часів, коли вища освіта в усьому світі швидко реформується як за змістом, так і за формою. Необхідність реформування системи вищої освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі. Зазначені процеси диктують необхідність визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації.

Введення двох циклів навчання. Перший цикл для одержання ступеня бакалавра з тривалістю навчання 3-4 роки. Другий цикл – для одержання ступеня магістра з тривалістю навчання 1-2 роки після бакалавра. В Україні структура ступеневої підготовки фахівців з вищою педагогічною освітою не повністю відповідає уніфікованим умовам структури, що діють на європейському просторі. Бакалавр за європейськими взірцями – це фахівець з повною вищою освітою. У нашій же країні освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра передбачає здобуття базової вищої освіти. Постає питання відносно освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, оскільки Болонська декларація не передбачає такий рівень. Згідно прийнятого рішення, що Україна бере участь у Болонських перетвореннях, потрібно ліквідувати освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, як такого, що відсутній в Європейських країнах. Диплом спеціаліста за кордоном не визнається. Є розроблені Державні стандарти для бакалаврів, але відсутні – для магістрів.

Нині із болем констатуємо, що освіта стала менш якісною, а більша половина випускників навчальних закладів не конкурентоспроможні на європейському ринку праці.

Введення кредитно-модульної системи навчання, яка з одного боку, дає змогу максимально демократизувати, диференціювати та індивідуалізувати навчальний процес, а з другого – зобов'язує якісно засвоювати зміст вищої освіти й тим самим забезпечити об'єктивне визнання результатів навчання в різних навчальних закладах і країнах. Кредит спонукає студента добровільно вибирати ті чи інші навчальні дисципліни в структурно-логічній послідовності, визначає оптимально повне навантаження, що виділяється на вивчення обраного предмета і зобов'язує студента продемонструвати стан засвоєння дисципліни під час контролю. Це дає підстави висувати певні вимоги до формування освітньо-професійних програм. Як зазначає П. Сікорський, у кредитній системі потрібно студентам навчитися обирати для послідовного вивчення усі навчальні дисципліни, зважаючи лише на свої інтелектуально-фізичні можливості й послідовність їх вивчення. [4]

Кредитно-модульна система дозволяє послідовно і цілеспрямовано застосовувати індивідуальний підхід до студента.

Слід переглянути та удосконалити освітньо-професійні програми підготовки бакалаврів і магістрів з метою укрупнення дисциплін. Вважається, що мінімальне число ECTS-кредитів дорівнює 60, що відповідає успішно завершеному навчальному року. Тому в навчальному році не повинно бути більше дванадцяти дисциплін. Згідно цього, навчальне навантаження на одну дисципліну повинно бути в межах п'яти кредитів, а у нашій країні воно становить 1-2 кредити. Визначена кількість кредитів для бакалавра, але не визначена кількість кредитів для магістра.

Згідно наших спостережень кредитно-модульна система організації навчального процесу сприяє: 1) підвищенню мотивації студентів до навчання, зменшилися показники пропущених занять. На 1-2 курсах практично 100% відвідування занять; 2) підвищилася якість підготовки до занять з боку студентів. Студенти більш відповідальніше почали ставитися до навчання; 3) ліквідація екзаменаційних сесій сприяла психологічному розвантаженню студентів у кінці навчального семестру.

Модульно-рейтингова система оцінювання знань дає можливість об'єктивно оцінити роботу кожного студента і визначити його рейтинг.

На думку М. Власко та О. Устименко, «Найсуттєвішою перевагою модульно-рейтингової технології навчання є її суб'єкт-суб'єктна парадигма, згідно з якою викладач сприймає слухача як суб'єкта навчання, активного його учасника, котрий працює самостійно над навчальним матеріалом під його (викладача) контролем і в межах визначеного часу має право на вибір тактики навчання (темпу, послідовності проходження, рівня засвоєння, самоконтролю засвоєння, самооцінки підготовки і т. ін.)» [1].

У системі кредитно-модульного навчання студент замість одного семестрового іспиту виконує кілька модульних контрольних робіт після опанування змісту кожного чергового модуля. Модульно-рейтингова освітня технологія стимулює активність студента протягом усього семестру і не знецінює одержаних ним поточних оцінок.

Однак введення тестового контролю знань не дає можливості розвитку творчих здібностей студентів.

Сьогодні не на достатньому рівні вирішена проблема навчально-методичного забезпечення навчальних дисциплін та доступ студентів до інформаційних матеріалів. Слід комп'ютеризувати навчальний процес у вищій школі та дати можливість вільного доступу студентам до інформаційних матеріалів.

Слід прискорити роботу щодо розробки та впровадження необхідної документації (індивідуальний план студента, заліково-екзаменаційні відомості, стандартизований додаток до диплому та ін.)

Однак доцільно пам'ятати, що орієнтація на Болонський процес не повинна призвести до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Не потрібно втрачати кращі тенденції та сприяти зниженню національних стандартів її якості.

 

 

1.Власко М. П., Устименко О. В. Про переваги модульно-рейтингової технології навчання. Професійна освіта. – 2000. – С 98-106.

2.Журавський B. C., Згуровський М. З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К: 1ВЦ «Видавництво « Політехніка» – 2003 – 200 с

3.Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 – 2004рр.) // За ред. В. Г. Кременя. Авт. кол. Степко М. Ф., БолюбашЯ. Я., ШинкарукВ. Д., Грубінко S. S., Бабин 1. 1. – Київ-Тернопіль: Видавницво ТДПУ, 2004 -147 с

4.Сікорський П. Кредитно-модульна технологія у вищих навчальних закладах // Шлях освіти. – 2004. – №3. – С

5.Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. Д., Бабин 1. 1. Вища освіта України і Болонський процес. Навчальна програма. – Київ-Тернопіль: Вид. ТДПУім. Гнатюка, 2004 – 18 с.