Адміністративно-правові методи адміністративної діяльності органів внутрішніх справ

Будучи основним методом адміністративної діяльності міліції, переконання не завжди виявляється досить ефективним заходом впливу на поведінку осіб, які вчиняють протиправні дії. У зв’язку з цим держава, охороняючи недоторканість особи, її права, свободи законні інтереси громадян, органів, підприємств, установ і організацій, уповноважує співробітників міліції застосовувати примус до тих, хто не піддається впливу заходів переконання і громадського впливу. Примус застосовується на підставі переконання, засоби впливу якого вже вичерпані.

Примус носить адміністративно-правовий характер і застосовується в установленому порядку відповідно до вимог закону.

Примус, як метод адміністративної діяльності міліції, полягає в психічному, матеріальному або фізичному впливі на свідомість і поведінку особистості. Забезпечуючи громадський порядок, а також здійснюючи інші функції у сфері адміністративної діяльності, працівники міліції уповноважені пред’являти до особистості вимоги, пов’язані із забезпеченням правопорядку, виконання яких гарантується, а при необхідності і забезпечується застосуванням примусу.

Психічний примус впливає на волю, емоції, розум, тобто на психіку особистості, формує її волю, схиляє до необхідної громадської поведінки шляхом погрози застосування насильства, або будь-яких інших заходів впливу, які можуть спричинити невигідні наслідки для особистості. До психічного примусу відносяться, наприклад, офіційне застереження уповноваженим працівником міліції громадянина, який порушує громадський порядок, про неприпустимість антигромадської поведінки; офіційну вимогу працівника міліції про припинення правопорушення, скоєного громадянином або посадовою особою.

Матеріальний примус впливає на поведінку особистості через належні їй грошові кошти і майно. Воно виражається в певних обмеженнях володіння і користування майном, у позбавленні деяких матеріальних благ, наявних у розпорядженні їх власника, у стягненні з правопорушника грошових сум – штрафу тощо.

До фізичного примусу відносяться такі заходи, які безпосередньо впливають на особу, обмежуючи її свободу дій, припиняючи протиправну поведінку. За допомогою цих заходів всупереч волі особистості уповноважений працівник міліції вчиняє дії, спрямовані на досягнення цілей адміністративної діяльності. Так, наприклад, виробляючи затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, співробітник міліції позбавляє його протягом встановленого законом терміну свободи пересування за допомогою застосування до правопорушника фізичної сили, наручників та інших спеціальних засобів. Цим співробітником міліції присікаються протиправні дії порушника тощо.

Заходи адміністративного примусу можуть застосовуватися як до правопорушників, так і до осіб, які не скоїли правопорушень (з метою попередження правопорушень, настання суспільно небезпечних наслідків при стихійних лихах, епідеміях, епізоотіях).

Примус, що застосовується в адміністративній діяльності міліції, не має мети заподіяти особистості фізичні страждання або принизити її гідність. Разом з тим вона не позбавлена страхітливого та карального властивостей.

Таким чином, адміністративний примус є одним із видів державного примусу. Слід погодитися з визначенням, наданим Т. О. Коломієць: «Адміністративний примус – це визначені нормами публічного права способи офіційного фізичного або психологічного впливу уповноважених державних органів, а у деяких випадках і громадських організацій, на фізичних та юридичних осіб у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів у випадках вчинення цими особами протиправних діянь (у сфері відносин публічного характеру), або в умовах надзвичайних обставин у межах окремого, економного, спрощеного, оперативного адміністративного провадження задля досягнення багатоаспектної ретроспективної мети (превенції, припинення протиправних діянь, забезпечення провадження в справах про правопорушення, притягнення винних осіб до відповідальності, попередження та локалізація наслідків надзвичайних ситуацій) « [10, с. 17].

Примусові засоби адміністративного характеру застосовуються органами державної виконавчої влади, судами (суддями) для впливу на громадян і посадових осіб з метою виконання ними юридичних обов’язків, припинення протиправних дій, притягнення до відповідальності правопорушників, забезпечення громадської безпеки. Метод примусу належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосовується, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими методами. Авторитарність цього методу є незаперечною, проте нині немає жодної держави, котра б не використовувала його, як найнеобхід- ніший засіб управління своїми справами. Примус існує в будь-якому суспільстві, і є необхідним елементом соціальної організації. Він якнайтісніше пов’язаний з державною владою і визначає якість цієї влади [11, с. 56].

Міліція є спеціальним правоохоронним органом, який функціонально здійснює охорону громадського порядку і громадської безпеки, наділена широкими повноваженнями щодо застосування заходів адміністративного примусу порівняно з іншими органами; вона правомочна вживати таких заходів, які не мають права застосувати інші державні органи; застосування адміністративно-примусових заходів регулюється не тільки законами, але й спеціальними нормативними актами (в тому числі відомчими) ; міліція має широкі юрис- дикційні повноваження для оперативного виконання своїх завдань; заходи примусу використовуються міліцією для виконання нею адміністративної діяльності [11, с. 35].

Висновок. Методи діяльності органів внутрішніх справ є адміністративно-правовим засобом захисту суспільних відносин, що складаються в сфері адміністративної діяльності міліції, від протиправних посягань, а також засобом попередження й запобігання настання обставин, що загрожують громадській та особистій безпеці громадян.

 

 

1. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник / за заг. ред.І. П. Голосніченко, Ю. А. Кондратьева. – К. : Атіка, 1995. – 179 с.
2. Коваль Л. В. Адміністративне право: курс лекцій: для студ. юрид. вузів та ф-тів / Л. В. Коваль. – К. : Вен- турі, 1996. – 208 с.
3. Адміністративне право України: [підруч. для юрид. вузів і ф-тів] / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін. ]; за ред. Ю. П. Битяка. – X. : Право, 2001. – 528 с.
4. Кулешов О. О. Заходи переконання та примусу в діяльності міліції / О. О. Кулешов // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С 60-61.
5. Битяк Ю. П. Переконання і примус у державному правлінні. Адміністративна відповідальність: конспекти лекцій / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй, А. Т. Комзюк. X. : Укр. юрид. акад., 1994. – 45 с.
6. Курс адміністративного права України: підручник. / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, І. Д. Пастух, В. Д. Сущенко (спец. ред.). – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 864 с.
7. Комзюк А. Т. Адміністративний примус у правоохоронній діяльності міліції в Україні: дис.... д-ра юрид. наук: 12. 0 0. 07 / А. Т. Комзюк. – X., 2002. – 363 с.
8. Галунько В. В. Методи переконання і примусу при здійсненні охорони власності / В. В. Галунько // Держава і право. – № 33. – 2006. – С 192-196.
9. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: монографія / А. Т. Комзюк; за заг. ред. О. М. Бандурки. – X. : Вид-во Нац. універ. внутр. справ, 2002. – 336 с.
10. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: автореф дис.... на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12. 00. 07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / Т. О. Коломоєць. – X., 2005. – 43 с.
11. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ / В. Я. Кикоть. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон і Право, 2003. – 359.