Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом

Актуальність теми дослідження. На сьогодні наша країна стала на шлях реформування всієї сукупності інституційних механізмів держави. Головна мета цих перетворень – модернізація державно-управлінських відносин, створення дієвої системи державного забезпечення та захисту прав і свобод людини, гідних умов її життя, наближення діяльності апарату управління до потреб населення. 

Провідним владним суб’єктом державного управління є органи виконавчої влади та їхні посадові особи. Саме на них покладається основне навантаження щодо гарантування практичного забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Проте вимоги сьогодення вимагають радикальних перетворень щодо структурно-організаційної діяльності, спрямованості, функ-цій та повноважень органів виконавчої влади, особливо тих, які володіють спеціальним статусом. Враховуючи зазначені вище аспекти, цілком логічно, що новітня адміністративна реформа розпочалася саме з удосконалення діяльності та реорганізації системи центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Невизначеність в окресленій сфері та низка інших проблем гальмує процес реформування системи центральних органів виконавчої влади (далі – ЦОВВ) зі спеціальним статусом. 

До таких проблем, насамперед, слід віднести: необхідність удосконалення функціональної організації, утвердження провідного місця міністерств і усунення дублювання функцій, чіткого розподілу сфер діяль-ності ЦОВВ зі спеціальним статусом, структурної оптимізації їх системи; низька професіоналізація державного сектора управління; відсутність чіткого розмежування в центральних органах виконавчої влади за спеціальни статусом політичних та адміністративних посад.

Об'єкт дослідження - система органів центральної виконавчої влади. 

Предмет дослідження - нормативно-правова база створення і діяльності органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Мета роботи – визначення поняття і ознак центральних органів зі спеціальним статусом, проведення їх класифікації, визначення основних проблем у зазначеній сфері.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загаль-нонауковий діалектичний метод пізнання дійсності, який дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснювати системний аналіз кримінально-правових норм. Також у роботі застосовуються історичний, системно-структурний, компаративістський, логіко-юридичний, семантичний, соціологічний та інші методи.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 30 сторінок.