Адміністративно-правовий статус державної міграційної служби України: питання теорії та практики

 

Єфремова М. О.

 

В статті на підставі позицій вчених, досліджено розуміння сутності категорії адміністративно-правовий статус Державної міграційної служби України, сформульовані його елементи та виокремленні ознаки. Автором надане власне визначення категорії «адміністративно-правовий статус Державної міграційної служби України» через призму інституту функцій держави.

Ключові слова: Державна міграційна служба, органи публічної адміністрації, адміністративно-правовий статус, функції, компетенція, організаційна структура, відповідальність.

В статье на основании позиций учёных, исследовано понимание сущности категории административно-правовой статус Государственной миграционной службы Украины, сформулированы его элементы и выделены признаки. Автором предоставлено собственное определение категории «административно-правовой статус Государственной миграционной службы Украины» через призму института функций государства.

Ключевые слова: Государственная миграционная служба, органы публичной администрации, административно-правовой статус, функции, компетенция, организационная структура, ответственность.

Yefremova MO. ADMINISTRATIVE AND LEGAL STATUS OF STATE MIGRATION SERVICE OF UKRAINE: THEORY AND PRACTICE

In the article on the basis of the positions of scientists studied understanding of the nature category of administrative and legal status of the State Migration Service of Ukraine, formulated its elements and attributes highlighted. The author provided his own definition of the category of «administrative and legal status of the State Migration Service of Ukraine» through the prism of the institute of state functions.

Key words: State Migration Service, bodies of public administration, administrative and legal status, functions, responsibilities, organizational structure, responsibility.

Постановка проблеми. Однією з умов розбудови правової держави на сучасному етапі є визначення напрямів її міграційної політики та вдосконалення системи державного управління міграційними процесами відповідно до міжнародних стандартів у сфері реалізації прав людини [1]. Це набуває особливо значення із врахуванням останніх подій в нашій державі, які в сою чергу негативно вплинули на соціально-економічний розвиток Української держави та стали підґрунтям до перегляду існуючої міграційної політики, а також організації та функціонування системи органів державного управління в цій сфері. Одним із таких органів є Державна міграційна служба України. Слід зауважити, що на шляху розвитку та модернізації діяльності Державної міграційної служби України існує ряд проблемних питань, які потребують невідкладного вирішення, однією з таких є визначення адміністративно-правового статусу останньої, із врахуванням демократичних змін, які відбулися у нашій державі.

Огляд останніх публікацій. Загальні аспекти діяльності органів публічної влади та їх правового статусу досліджували такі відомі вчені, як: В. Б. Авер’янов, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, О. В. Джафарова, С. М. Гусаров, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, Т. О. Коломо- єць, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, О. В. Кузьменко, Є. В. Курінний, О. М. Музичук, О. П. Ряб- ченко, О. Ю. Синявська, С. О. Шатрава тощо. Праці зазначених авторів були покладені в основу дослідження.

Тому подальший хід дослідження буде побудований таким чином, щоб по-перше, визначити поняття та структуру адміністративно-правового статусу Державної міграційної служби України; по-друге, запропонувати пропозиції та рекомендації до чинного законодавства із досліджуваного питання.

Виклад основного матеріалу. Питання змісту та структури адміністративно-правового статусу певного органу має ключове значення для вирішення проблем вдосконалення організації його діяльності, корегування місця у системі органів державної влади та, в кінці кінців, підвищення результативності його діяльності, в тому числі, це стосується і Державної міграційної служби України.

Звертаючись до історії розвитку поняття правовий статус, необхідно зазначити, що до свого сучасного розуміння воно подолало досить тривалий шлях. Перші згадування про юридичний статус зустрічаються в працях давньоримських вчених. В перекладі з латини воно (status) означає – положення, стан в будь-якій ієрархії, структурі, системі [2, с. 328]. За допомогою правового статусу суспільство створює реальні можливості для виконання суб’єктами права своїх соціальних функцій. В юридичному енциклопедичному словнику категорію «статус» визначено як правове положення суб’єкта права – громадянина або юридичної особи, що характеризується і визначається його організаційно-правовою формою, статутом, свідоцтвом про реєстрацію, правами і обов’язками, відповідальністю, повноваженнями, що виходять з законодавчих та нормативних актів [3, с. 601].

Так, О. П. Корєнєв, адміністративно-правовий статус органу виконавчої влади визначає його конкретним призначенням, місцем і роллю в системі управління. При цьому загальними рисами правового положення органу виконавчої влади є: підзаконний характер діяльності органу виконавчої влади; 2) наділення його правом видавати підзаконні юридичні акти, зокрема акти нормативного характеру; 3) підзвітність і підконтрольність нижчесто- ящих органів вищестоящим в тій або іншій системі управління, обов’язковість розпоряджень вищестоящих органів для нижче- стоящих; 4) оперативна самостійність органу в межах його компетенції [4, с. 83]. На думку, Ю. П. Битяка, кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням держави, має певний правовий статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру, реалізація яких забезпечує йому досягнення мети виконавчо-розпорядчої діяльності. При цьому правовий статус виражається в їх компетенції – предметах відання, правах, обов’язках, територіальних межах діяльності кожного окремого органу [5, с. 59]. Що ж стосується адміністративно-правового статусу органів виконавчої влади, Т. О. Коломієць зазначає, що органи виконавчої влади – це організації, які є частиною державного апарату, мають певну компетенцію, структуру, територіальний масштаб діяльності, утворюються в порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами, володіють певними методами роботи, наділені повноваженнями виступати