Акцентуація непохідних іменників у бойківських говірках

підтип Р. 4 а. т. В – у відмінкових формах однини наголос на корені; у відмінкових формах множини наголос на корені, крім форм давального, орудного та місцевого відмінків: р'іх;

підтип Р. 4 а. т. Г – у відмінкових формах однини наголос на корені; у відмінкових формах множини наголос на корені, крім форми місцевого відмінка: за\вод, плух;

підтип Р. 4 а. т. Д – у відмінкових формах однини наголос на корені (на першому складі кореня) ; у відмінкових формах множини наголос на другому складі кореня, крім форм родового, орудного та місцевого відмінків: \мотуз;

Іменники Р. 4 а. т. середнього роду поділяються на чотири акцентні підтипи:

підтип Р. 4 а. т. А – у відмінкових формах однини наголос на корені; у відмінкових формах множини наголос на флексії, крім форми родового відмінка: \м'істо, пра\во, \сиерце, с\лово;

підтип Р. 4 а. т. Б – у відмінкових формах однини наголос на корені; у відмінкових формах множини наголос на флексії, крім форм називного і знахідного відмінків: \око;

підтип Р. 4 а. т. В – у відмінкових формах однини наголос на корені; у відмінкових формах множини наголос на корені, крім форм давального, орудного і місцевого відмінків: \вухо, \долото;

підтип Р. 4 а. т. Г – у відмінкових формах однини наголос на флексії; у відмінкових формах множини наголос на корені, крім форми родового відмінка: зир\но;

Р. 5 а. т. – іменники з рухомим наголосом у відмінкових формах однини і множини поділяються на три акцентні підтипи:

підтип Р. 5 а. т. А – у відмінкових формах однини наголос на флексії, крім форми знахідного відмінка; у відмінкових формах множини наголос на флексії, крім форм називного, знахідного та родового відмінків: но\га, ру\ка;

підтип Р. 5 а. т. Б – у відмінкових формах однини наголос на закінченні, крім форми знахідного відмінка; у відмінкових формах множини наголос на першому складі основи, крім форми родового відмінка, де наголос на другому складі основи, та форми місцевого відмінка, де наголос на флексії: сторо\на;

підтип Р. 5 а. т. В – у відмінкових формах однини наголос на флексії, крім форми знахідного відмінка; у відмінкових формах множини наголос на корені, крім форми родового відмінка: зеим\л'а.

Поєднання непохідних іменників з числівниками два, три, чотири впливає на зміну акцентуації лише іменників середнього і жіночого родів, пор. : два во\нуки (одн. во\нук – мн. во\нуки) ; два \дереива (одн. \дереиво – мн. деи\рева) ; дв'і \баби (одн. \баба – мн. ба\би).

Розділ завершують висновки щодо наголошування непохідних іменників у досліджуваних бойківських говірках.

Третій розділ “Зіставна характеристика акцентуації непохідних іменників у бойківських говірках” включає два підрозділи. У першому підрозділі “Специфіка акцентуаційної системи бойківських говірок у синхронії” проведено зіставний аналіз акцентуації тих самих одиниць у базових репрезентативних говірках, оскільки в описі акцентуації непохідних іменників досліджуваних говірок було детально представлено весь матеріал кожної говірки окремо, безвідносно до інших говірок, що унеможливлювало з'ясування типових рис бойківської акцентуації.

В основі зіставного вивчення акцентуації непохідних іменників бойківських говірок покладено концепцію системності мови, окремі елементи якої взаємопов'язані і взаємозалежні. Наголос охарактеризовано як явище динамічне, що перебуває в постійному русі.

Розгляд акцентуації непохідних іменників у словозмінній парадигмі дав підстави розмежувати інтегральні та диференціальні риси досліджуваних говірок.

Ступінь подібності чи відмінності досліджуваних говірок на акцентуаційному рівні визначено за параметрами: 1) належність до акцентного типу чи підтипу; 2) лексичне наповнення а. т. і підтипу; 3) наявність/відсутність дублетного наголошування; 4) вплив інших мовних рівнів на характер наголошування іменників.

Спільними рисами в акцентуації непохідних іменників бойківських говірок визнано: 1) у досліджуваних говірках наголос нефіксований, вільний, не закріплений за певним складом у всіх формах слів, де наголошеним у слові може бути різний склад, пор. : \баба, \коновка 'дерев'яне відро', \копил 'позашлюбна дитина', пи\рило 'стодола', ха\лупа, веиреи\тено, поло\нина; 2) іменники у бойківських говірках характеризуються рухомим і нерухомим наголосом; 3) непохідні іменники розподіляються між трьома а. т. з нерухомим наголосом та між п’ятьма а. т. з рухомим наголосом; 4) деякі непохідні іменники в досліджуваних говірках характеризуються дублетністю наголошування (при цьому можуть бути різні ситуації: а) коли обидва наголоси наче рівнозначні; б) коли наголос певного типу властивий мовцям окресленої вікової групи, напр., мовлення старшого покоління – бук\ви, \мости, на г\риби; мовлення середнього покоління – \букви, мос\ти, на гри\би).

Акцентні варіанти виявлено на морфологічному (на п\йец'і і 8 пйе\цу; \вуш'ів і ву\шеi; бра\ти і б\рат'а; на \горб'і і на гор\бу та ін.), фонетичному (над вог\н'ом і над у\ген'ом; \йасеини і йа\с'ін'і; \вишн'і8 і ви\шен' та ін.), лексичному (\мука 'страждання' і му\ка 'борошно') рівнях. Зафіксовано паралельні форми, у яких відбувається перенесення наголосу на новий компонент у синтагмі, пор. : \нан'іч і на н'іч (\нин'і на ро\боту iду \нан'іч; \ходиш \поночах / а \рано с\тати не \можиш), \нахрест і на хрест (зло\жила \руки \нахрест і поло\жи \руки на хрест). Акцентну варіантність непохідних іменників розглянуто як прояв мовних закономірностей і зумовлену функціонуванням