Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Аксіологічне орієнтування особистості як психолого-педагогічна проблема

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
7
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Наталія Савченко,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри педагогіки Кіровоградського державного
педагогічного університету імені В. Винниченка.
 
Аксіологічне орієнтування особистості як психолого-педагогічна проблема
 
Анотація
Стаття містить питання процесу професійної підготовки майбутніх учителів до формування естетичних орієнтацій учнів початкових класів на цінності народного мистецтва, а також розглядаються основні напрямки професійної підготовки майбутнього вчителя до зазначеного виду діяльності.
Аннотация
Статья посвящена проблеме подготовки будущего учителя к формированию эстетических ориентации учащихся младших классов на ценности народного искусства, а также рассматриваются основные направления профессиональной подготовки будущего учителя к указанному виду деятельности.
Annotation
This article deals with the problem of preparing of future teachers training for forming aesthetic orientations of elementary school pupils at the values of folk arts. It observes the main directions of training them for the above-mentioned kind of their professional activity.
Демократизація освіти, надання їй державно-національної спрямованості вимагають від педагогічної науки пошуку нових способів якісного вдосконалення навчання і виховання підростаючої особистості. Підвищення ролі загальнолюдських, естетичних, етичних, художніх цінностей у сучасному суспільстві ставить за мету посилення культурологічної спрямованості сучасної освіти, оновлення змісту підготовки майбутніх учителів на засадах гуманізації й творчості. Адже школа XXI століття має стати своєрідним культурно-освітнім центром, який сприятиме зорієнтованості підростаючого покоління на справжні цінності життя і культури.
Важливе місце в цьому процесі належить саме учителям, актуальним професійним завданням яких є введення дітей у світ прекрасного, прилучення їх
до цінностей національного й світового мистецтва. Естетичне ж виховання передбачає не тільки впровадження народознавчих і мистецьких елементів у навчально-виховний процес школи, але й реалізацію актуального завдання відродження українського народу – збереження національної культури й мистецтва, їхній захист від розкладу й вандалізації, примноження народної духовної спадщини.
Формування естетичних орієнтацій школярів розглядається як органічний компонент навчально-виховної системи сучасної школи, що охоплює як класну, так і позакласну діяльність учителів та учнів (В. Бутенко, О. Дем'янчук, Л. Коваль, Є. Квятковський, Л. Масол, Н. Миропольська, Г. Падалка, Г. Тарасенко, А. Щербо, Ю. Юцевич та ін.). Серед різних видів і форм позакласної роботи важливе місце займає формування орієнтацій дітей на цінності народного мистецтва (Ю. Грицай, Я. Журецький, Л. Кондрацька, А. Крицька, О. Мироненко, О. Поліщук, О. Ростовський, Т. Смирнова, Т. Сущенко, Л. Хлєбнікова та ін.).
Естетичні орієнтації школярів досліджуються в руслі концепцій діяльності (К. Левін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Фельдштейн та ін.), культури (І. Зязюн, В. Разумний, В. Дряпіка, І. Карпенко, О. Олексюк, О. Рудницька, Г. Шевченко та ін.), особистісно зорієнтованого виховання підростаючої особистості (Ш. Амонашвілі, І. Бех, Б. Зейгарник, В. Кузь, В. Петровський та ін.). У численних дослідженнях, які виконуються в аспекті діяльнісного підходу, наголошується важливість урахування вікових та індивідуальних відмінностей дітей різного віку (Л. Божович, В. Ільченко, І. Кон, Г. Костюк, М. Снайдер, Л. Славіна та ін.), їхньої установки на вербальну та образну креативність, формування творчої активності особи в ігровій діяльності (К. Абульханова-Славська, Ю. Гільбух, Б. Паригін, Н. Хмель, О. Чиж, Д. Ельконін та ін.).
Розв'язання найважливіших завдань, що стоять перед вітчизняною освітою, потребує якісного вдосконалення системи професійної підготовки вчителя. У наукових працях висвітлюються загальні проблеми підготовки майбутнього вчителя (А. Алексюк, В. Алфімов, В. Євдокимов, Л. Кондрашова, Л. Рувінсь-кий, В. Сластьонін, Є. Хриков та ін.), способи вдосконалення навчального процесу у вищій школі (А. Верхола, В. Загвязінський, М. Євтух, В. Лутай, О. Мороз, О. Сердюк та ін.), формування професійної готовності до педагогічної діяльності (В. Кан-Калик, Н. Кузьміна, Н. Тализіна, А. Розенберг, Л. Хитяєвата ін.), зокрема естетичної культури вчителя (В. Бутенко, М. Веселовський, Л. Дементьє-ва, В. Кузь, С. Мельничук, Г. Падалка, О. Рудницька та ін.) й готовності до есте-
тично-виховної роботи в школі (Л. Масол, Н. Миропольська, В. Орлов, В. Сергеев, Т. Суслова, А. Щербо та ін.).
Аналіз наукової літератури дає уявлення про рівень розробленості проблеми аксіологічного орієнтування особистості. Так, питання цінностей і ставлень до них людини знайшли відображення у працях філософів (В. Василенко, О. Дробницький, А. Здравомислов, М. Каган, В. Малахов, В. Ольшанський, Л. Столовим, В. Тугаринов, Н. Чавчавадзе, Ю. Шаров та ін.), які розглядали зміст і типологію цінностей. Досліджені загальнопсихологічні закономірності взаємозалежного розвитку психіки, естетичної свідомості та діяльності суб'єкта, основні принципи регуляції цього процесу (О. Асмолов, О. Бодальов, Л. Виготський, В. Крутецький, В. Леві, В. Моляко, В. М'ясищев, І. Павлов, В. Теплов, Д. Узнадзе, В. Ядов, П. Якобсон та ін.).
Справедливо стверджується, що найважливіша проблема духовного виховання полягає у різних відповідях на питання: «А чи можливо взагалі виховати дійсно естетичне ставлення особи до світу, її духовність хоча б у більшості сучасних людей так, щоб «вони не виходили у виборі цінностей з пріоритетного значення своїх індивідуальних інтересів стосовно загальних, особливо загальнолюдських?» [5]. І хоча, на жаль, найпоширеніша – негативна відповідь, але є й прибічники позитивного розв'язання цього питання, котрі спираються на такі важливі докази своєї правоти:
Сучасне суспільство володіє величезним, небаченим у попередні епохи засобами розвитку не тільки матеріальної бази, а й культури. Це дає змогу набагато прискорити процеси розвитку орієнтацій сучасної людини на цінності останньої.
Головні проблеми активізації аксіологічного орієнтування на цінності культури полягають у розробці його теоретичних основ, а також у створенні організаційно-практичних механізмів його впровадження у конкретні процеси виховної діяльності, зокрема естетичної.
Одним із найважливіших засобів успішного розв'язання проблеми ціннісних орієнтацій сучасного людства на основі справжніх естетичних і вищих духовних цінностей є надання пріоритетного значення щодо усіх інших форм діяльності «вихованню вихователів».
У педагогіці поняття «ціннісні орієнтації» почало активно використовуватись лише з 1970-х років. Але аналіз наукових праць В. Анненкова, О. Асмоло-ва, І. Беха, В. Бутенка, З. Васильєвої, І. Зязюна, М. Казакіної, Л. Коваль, І. Нужної,
В. Мухіної, Г. Падалки, В. Радула, О. Рудницької та інших дослідників надає можливість виявити декілька важливих аспектів, що характеризують сутність ціннісних орієнтацій. По-перше, вони становлять взаємозв'язок інтересів, потреб, здібностей, смаків, установок особи, а по-друге, виступають як відбиття певного виду ціннісно-орієнтаційної діяльності, котра зумовлена рівнем розвитку естетичних ставлень і переваг людини в широкій сфері матеріальної і духовної культури. Тому цілеспрямована ціннісна регуляція при вихованні вимагає проникнення у сутність особи, в структуру й динаміку її мотивацій, потреб, смаків і установок, у сферу створення й відбору цінностей.
У сучасній педагогічній літературі нерідко зазначається, якщо природно-історичний процес зумовлюється об'єктивними законами суспільного розвитку, то діяльність суб'єкта, реалізація ним своїх сутнісних сил детермінується життєвими сенсами, цінностями, котрі орієнтують молоду людину на її певне ставлення до світу, культури, мистецтва. «Вивчення ціннісних орієнтацій людини підтверджує важливість цього нетрадиційного для педагогіки особи-стісного утворення у структурі особи», – підкреслює М. Казакіна [4].
Вимога докорінного реформування освіти сьогодні часто пов'язується з ідеєю відродження принципу пріоритету духовних цінностей над матеріально-економічними. Це потребує, щоб у кожному з наявних педагогічних учень система цінностей і проблема їх формування були спеціально досліджені. Причина, яка гальмує формування правильних естетичних орієнтацій, полягає у тому, що все вагомішу роль у сучасному житті почали відігравати не вищі духовні цінності людства, а задоволення тільки примітивних потреб на рівні «псевдоцінностей». Останні входять у суперечливі стосунки з вищими, а в реальних процесах виховної діяльності вони нерідко виходять переможцями. Тут основні підстави, на наш погляд, криються в тому, що панування диких ринкових відносин зараз охопило сферу й етичних, й естетичних, й інших цінностей, а зміст їх став визначатися суто споживацькими доцільностями. Виховання естетичних орієнтацій на основі досягнень світової гуманістичної культури потребує не тільки переорієнтації вихованців від їх низьких почуттів, примітивних потреб та інтересів, а й досить значних вольових зусиль як вихованців, так і їх наставників.
Зараз потрібні такі виховні технології, які були б зорієнтовані на розвиток індивідуальності та саморозвиток особистості. Адже без особистісних ціннісних орієнтирів особа перетворюється на абстрактного індивіда, деперсоналізовану істоту.
«Загальнолюдські цінності, – пише М. Каган, – збережені в культурному образі людини, культурних зразках буття, міжпоклійній взаємодії, в педагогічних теоріях і системах, технологіях і засобах педагогічної діяльності – концептуалі-зуються» [3]. Ціннісні орієнтації створюють індивідуальну ієрархію цілей, потреб, інтересів і зумовлюють мотиви діяльності особи. Вони віддзеркалюють рівень засвоєння людиною системи моральних та естетичних цінностей і виконують функцію орієнтира її діяльності [6].
Специфіка виховного аспекту ціннісної регуляції полягає і в тому, що тільки визначена в результаті оцінки цінність, яка усвідомлюється і переживається, виконує «ціннісну функцію – функцію орієнтиру при формуванні людиною рішення про ту чи іншу поведінку», підкреслюється у праці Б. Додонова «Емоції як цінність». У дослідженні вищих почуттів і соціальної активності людини вчений підкреслює, що найважливішу роль у процесі формування почуттів через осмислення й засвоєння певних цінностей «відіграє їх глибоке теоретичне усвідомлення і пропаганда, яка досягає очікуваної мети лише за умов, коли буде впливати не тільки на розум, але й на серця людей, коли опиниться у найтіснішому зв'язку з життєвим досвідом, з їх практичною діяльністю.
 
Література
 
Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. -К. : Либідь, 1997. – 375с.
Додонов В. И. В мире эмоций. – К. : Политиздат Украины, 1987. -140 с.
Каган М. С. Мир общения. -М.. Политиздат, 1988. – 319 с.
Казакина М. Г. Старшеклассники и коллектив // Изучение школьников учителем. – М. : Педагогика, 1991. – 205 с.
Путай B. C. Філософія сучасної освіти. – К. Магістр, 1996. -256 с.
Психология современного подростка /Под ред. ДА. Фильдштейна. -М.. Педагогика, 1987. – 240 с.
Сущенко ТА. Фактори позашкільного виховання //Початкова школа. -1996. – №2, №3. – С. 36-39.
Фото Капча