Аналіз демографічної ситуації в Україні та її регіональні особливості

Сучасна демографічна ситуація характеризується збереженням тенденції скорочення чисельності населення України, його економічно активної частини і питомої ваги зайнятості населення. Згідно з останнім переписом населення України, проведеним 5 грудня 2001 року, у країні проживало 48 457 100 осіб. Згідно даних Державного комітету статистики, на 1 травня 2011р. -45 706 100.

 

Таблиця 1

Чисельність населення

Основні демографічні показники України за 2004-2008 рік [22, с. 390]. 

2004 2005 2006 2007 2008 *

Чисельність наявного населення на кінець року (тис. осіб) 47280, 8 46929, 5 46646, 0 46372, 7 46143, 7

Середня чисельність наявного населення (тис. осіб) 47451, 6 47105, 2 46787, 8 46509, 4 46258, 2

Природне скорочення населення (осіб) -334002 -355875 -297724 -290220 -243874

Кількість народжених (осіб) 427259 426086 460368 472657 510588

Кількість померлих (осіб) 761261 781961 758092 762877 754462

Кількість померлих дітей віком до 1 року (осіб) 4024 4259 4433 5188 5049

Число шлюбів (одиниць) 278225 332143 354959 416427 321992

Число розлучень (одиниць) 173163 183455 179123 178364 166845

Сальдо міграції (осіб) -7615 4583 14245 16838 14879

Природне скорочення (на 1000 жителів) -7, 0 -7, 6 -6, 4 -6, 2 -5, 3

Рівень народжуваності (на 1000 жителів) 9, 0 9, 0 9, 8 10, 2 11, 0

Рівень смертності (на 1000 жителів) 16, 0 16, 6 16, 2 16, 4 16, 3

Смертність дітей віком до 1 року (на 1000 живонароджених) 9, 5 10, 0 9, 8 11, 0 10, 4

Рівень шлюбності (на 1000 жителів) 5, 9 7, 1 7, 6 9, 0 7, 0

Рівень розлучуваності (на 1000 жителів) 3, 6 3, 9 3, 8 3, 8 3, 6

Сальдо міграції (на 1000 жителів) -0, 2 0, 1 0, 3 0, 3 0, 3

 

Прогноз характеру відтворення населення, здійснений Інститутом демографії і соціальних досліджень національної академії наук сумісно з Держкомітетом України, показує, що чисельність її населення найближчими роками і далі скорочуватиметься унаслідок зниження протягом останніх 15 років рівня народжуваності і зростання смертності і може скоротитися до 35 млн. осіб в 2050 році. Питома вага населення молодше працездатного віку знизилась з 23% в 1995 р. до 15, 4% в 2005 р., а молодь, як відомо, є основним джерелом поповнення населення в працездатному віці [23, с. 17].

Як і в глобальному масштабі, в Україні відбувається старіння населення, а також урбанізація – зростання частки міських жителів. Найбільш швидко зростає чисельність населення великих міст – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса – за рахунок прибуття населення з невеликих міст і сіл в пошуках роботи.

Серед регіональних проблем необхідно відзначити особливо низьку народжуваність в Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Вінницькій областях України, а також деформовану у бік збільшення частки населення старшого віку і абсолютне переважання в цій структурі жінок.

В Україні жінок більше 55% в загальній чисельності населення. Цей дисбаланс у співвідношенні статей негативно впливає на демовідтворювальні процеси в суспільстві. Крім того, медицина повідомляє, що більше 20% молодих жінок за станом здоров'я не можуть народжувати дітей. За розрахунками спеціалістів, щоб стабілізувати чисельність населення України, треба кожній молодій жінці народити трьох дітей [24, с. 206].

Негативно впливає на народжуваність дітей в Україні нестійкість шлюбів. Так, за даними РАЦСу в 2007 році зареєстровано більше 315 тис. шлюбів і більше 166 тис. розлучень. Загальний коефіцієнт шлюбів 7, 3 на 1 тис. населення, розлучень 3, 9. Відзначимо, це тільки чисельність проведених відповідними установами реєстрацій. А скільки створено сімей, так би мовити, тимчасових – без реєстрації. Причина – розповсюджена за останні роки в Україні мода на «громадянський шлюб». Чекати поповнення населення від таких сімей даремно. Також, небажання молодих людей створювати повноцінні сім'ї та народжувати дітей можна пояснити невпевненістю у майбутньому, безробіттям, малозабезпеченістю, відсутністю житлових умов [21, с. 406].

В цілому демографічна ситуація в Україні характеризується великою різноманітністю регіональних особливостей. Причому у різні історичні періоди вона мала свою специфіку. Наприклад, якщо в 1959 р. найбільший природний приріст населення був у Донецькій області (73, 0 тис. чол.), Дніпропетровській (36, 6 тис. чол.), Луганській (44, 7 тис. чол.) та Харківській (26, 4 тис. чол.) областях, а найменший – у Кіровоградській (11, 1 тис. чол.), Херсонській (11, 6 тис. чол.) та Чернівецькій (11, 6 тис. чол.) областях, то на початку 2011 р. природний приріст населення був характерний лише для Закарпатської (+1823), Волинській (+340) та Рівненської областей (+1824).

Масштаби депопуляції (переважання померлих над народженими) протягом останніх років найбільшими були у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях, де раніше мав місце найвищий природний приріст населення. Низькі коефіцієнти природного приросту характерні не лише для областей Донбасу і Придніпров’я, але і для Вінницької, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської та