Аналіз господарської діяльності та витрати обігу в системі економічних показників

В умовах розвитку ринкових відносин важливе значення набуває аналіз господарської діяльності, який дає можливість всебічно вивчити діяльність підприємств, своєчасно виявити недоліки і застосувати заходи по їх усуненню, визначити перспективи розвитку.

Витрати обігу в системі економічних показників – найважливіший показник, який відображає якісний бік діяльності підприємств і організацій книжкової торгівлі. Цей показник в певній мірі відображає всі напрямки діяльності підприємств по вдосконаленню торгових процесів, знижнню рівня витрат по реалізації товарів та ін.

Задачамі аналізу витрат обігу є:

вивчення виконання кошторису витрат обігу за певний період і розробка заходів на майбутнє;

вивчення основних факторів, що впливают на загальний рівень витрат обігу, а також на окремі статті витрат;

виявлення резервів економії ресурсів в сфері товарного обігу, виявлення витрат і розробка заходів направлених на їх ліквідацію.

Інформаційною базою аналізу витрат обігу є дані бухгалтерської звітності. В річній і квартальній звітності торговельного підприємства передбачена форма звіту про витрати обігу, в якому відображені абсолютні величини матеріальних витрат за статтями, а також витрати по оплаті праці.

Витрати обігу є одним з найважливіших якісних показників діяльності підприємств та організацій торгівлі і являють собою всі витрати живої та уречевленої праці, які пов’язані з обігом товарів і виражені у грошово-вартісній фрмі. Тобто, витрати обігу в торгівлі являють собою витрати матеріальних і грошових засобів, необхідних для здійснення всіх процесів по доведенню продукції від виробництва до споживання.

Всі витрати обігу можна поділити на такі основні групи витрат:

витрати, пов’язані з використанням живої праці в торгівельних організаціях і прідприємствах;

витрати, пов’язані з використанням уречевленної праці: будівель, приміщень, тари та інших матеріально-речових елементів;

планомірне відшкодування в межах встановлених норм різних товарних витрат, які виникають з об’єктивних причин в процесі транспортування, зберігання і реалізації товарів;

оплата послуг інших галузей народного господарства, які обслуговують процес обігу товарів;

витрати на податки та збори, сплата відсотків за кредит та інші.

За своєю економічною природою витрати торгівлі не є однорідними, оскільки неоднорідним є сам процес обігу товарів. В зв’зку з цим всі витрати обігу можна поділити на витрати по продовженню процеса виробництва в сферу обігу та витрати по зміні форм вартості товару.

Продовження виробництва продукції в сферу обігу пов’язано з витратами на транспортування, зберігання, пакування, комплектування товарного запасу та інші елементи торговельного поцесу. Всі ці елементи являють собою продовження виробництва в сфері обігу і виступають додатковими виробничими витратами у сфері обігу товарів. Додатковими вони виступають по відношенню до витрат по виробництву продукції і являють собою виробничі витрати торгівлі. Ці витрати не пов’язані з утворенням споживчої вартості продукції, а тільки забезпечують ії рух та зберігання до моменту реалізації.

Чисті витрати обігу характерізуют витрати, пов’язані з реалізацією товару, зміною форм його вартості – товарної та грошову. До них відносять: оплату праці, амортизацію частини основних фондів, які обслуговують даний процес; вартість чеків, звітних бланків, рекламних засобів, всіх видів вартісного обліку та звітності. Всі ці витрати не створюють нової вартості та вишкодовуються за рахунок чистого прибутку, який створююється як в сфері матеріального виробництва, так і в сфері обігу.

За своїм змістом окремі елементи витрат обігу в торгівлі відрізняються між собою за певнимі економічнимі ознакамі. Іх розподіл за цими ознаками називається класифікацією. Класифікація витрат обігу має велике теоретичне і практичне значення для управління, планування, обліку, дослідження закономірностей розвитку витрат.

Найважливішою формою класифікації витрат обігу в торгівлі є їх розподіл по статтях витрат, які виділяються за ознаками економічної однорідності або відмінності видів витрат. Номенклатура статей витрат обігу в торгівлі нараховує тринадцать найменувань.

Витрати, які враховуються в перших трьох статтях, відображають витрати, пов’язані з доставкою товарів до місць їх споживання. Це статті: “Витрати по перевезенню залізничим, водним і повітрянним транспортом”, “Витрати по перевезенню автомобільним та гужевим транспортом” та “Витрати по пересилці товарів поштою”. В зв’язку з цими витратамі встановлюються відносини між торговельними організаціями, транспортом і зв’язком по наданню і використанню відповідних платних послуг.

Дві статті витрат обігу відображають витрати, пов’язані з використанням в торгівлі живої праці: “Заробітна плата основна і додаткова” і “Комісія кур’єрам та іншим стороннім особам”. Ці витрати пов’язані з відносинамі торговельних організацій і підприємств з робітниками, зайнятими в книжковій торгівлі.

Всі витрати, повязані з використанням уречевленої праці в торгівлі, з споживанням матеріально-речових елементів, які обслуговують процес обігу товарів, відображені в статтях: ”Витрати на оренду і утримання будівель, приміщень, споруд та інвентарю, амортизація основних фондів”, “Витрати на поточний ремонт”, “Витрати на тару за вирахуванням доходів по операціям з тарою”. В зв’язку з цими витратами торговельні організації і підприємства вступають в економічні відносини з комунальними господарствами, з виробниками різних видів основних фондів.

У статті “Витрати на рекламу і художне оформлення” враховуються витрати, повязані з використанням живої праці, відповідних матеріальних засобів і послуг органів друку, радіо, телебачення, з ціллю інформації і більш повного задоволення попиту покупців. Сплата державному чи комерційному банку певної суми за користування грошовими судами враховується в статті ”Відсотки за кредит”. Втрати торговельних організацій, які виникають за об’єктивними та суб’єктивними причинами,