Аналіз основних видів мотивації учнів на уроках

Мотивацію слід розглядати як явище, яке знаходиться у постійному розвитку Наприклад, відбувається взаємний вплив і взаємні переходи мотивів цілей навчання. В результаті ускладнення шкільного життя учнів відбувається утворення нових мотивів, це явище в психології було названо “зсув мотивації на ціль” [18, с.87]. Мотиваційні та емоційні моменти навчання взаємопов'язані. Наприклад, коли поставлена учнем мета, її досягнення супроводжується емоцією незадоволення, але потім, коли мета досягається, наступає стан емоційного задоволення. В залежності від ситуації, в учня можуть домінувати соціальні, або пізнавальні мотиви, необхідно враховувати динаміку мотивації навчання учня. Слід також пам'ятати, що навчальна діяльність “полімотивована”. У випадку, коли різні мотиви однонаправлені, мотивація буде мати посилений характер, а якщо мотиви є різноплановими, виникає боротьба мотивів, що впливає на хід навчальної діяльності. Тому вчителю необхідно впливати то на одні, то на інші мотиви.

Існує ще одна сторона мотиваційної сфери навчальної діяльності - інтерес до навчання. Він тісно пов'язаний з рівнем сформованості навчальної діяльності і в цьому плані є вираженням і проявом стану інших сторін мотиваційної сфери - мотивів та цілей. На думку А.Н. Леонтьєва, для того, щоб викликати інтерес, необхідно створити мотив, а потім відкрити школярам можливість знаходження мети (а точніше - системи цілей в навчальному матеріалі) [26]. Іноді в якості основної риси інтересу називають емоційну забарвленість, зв'язок з емоційними переживаннями дитини. Але слід сказати, що зв'язок інтересу з позитивними емоціями має особисте значення на перших етапах виникнення допитливості учня (нова тема, новий предмет), а для підтримки стійкості інтересу важлива сформованість навчальної діяльності, а також пов'язані з нею здібності до самостійної установки навчальних цілей та до їх розв'язання.

Отже, ми розглянули особливості декількох видів спонукань - потреб, емоцій, мотивів, цілей, інтересів. Головна характеристика мотиваційної сфери - це мотиви, тобто спрямованість активності на предмет. Разом з тим, вчителю необхідно враховувати й те, що мотиви формуються достатньо ефективно тільки в єдності з іншими сторонами мотиваційної сфери - з потребами, емоціями, цілями тощо. Якщо головний шлях становлення навчальних мотивів і цілей полягає у формуванні навчальної діяльності (на уроці, в позакласних заняттях), то для розвитку потреб має значення більш широкий контекст життя учня. Важливість формування всіх сторін мотиваційної сфери продиктована також і тим, що вони не тільки у взаємозв'язку і єдності реалізують функції мотивації: потреба, як правило, виконує спонукальну функцію, мета - направляючу і організуючу, а мотив - змістоутворюючу.

 

 

 

Дня аналізу мотиваційної сфери важливо визначити, що таке процес навчання. Навчання розглядають як активну діяльність школярів з метою засвоєння знань, способів їх самостійного набування. Керівництво навчанням - це формування цієї діяльності учнів [16].

У психологічній науці є різні підходи до розуміння навчання як діяльності. Зупинимось на розумінні цілісної навчальної діяльності Д Б Ельконіним та В.В. Давидовим. Перед початком навчання учень повинен засвоїти (зрозуміти, прийняти для себе, самостійно поставити) навчшіьне завдання. Повноцінне навчання неможливе без активних навчальних дій - способів, прийомів навчальної роботи. Здійснення активного навчання потребує також від учня вмінь перевіряти себе, оцінювати, тобто виконання дій самоконтролю та самооцінки. Таким чином, цілісна навчальна діяльність обов'язково включає в себе всі ці компоненти: навчальне завдання, навчальні дії, дії самоконтролю та самооцінки.

Прийняття учнем навчального завдання здійснюється тоді, коли вчитель у процесі зіткнення учнів з рядом практичних ситуацій своєю розповіддю або питаннями на уроці пояснює їм для чого, навіщо потрібно виконати те чи інше завдання. Учень у такій ситуації завжди співвідносить (усвідомлено або неусвідомлено) ці завдання із змістом навчання для себе, своїми можливостями, тобто довизначає і перевизначає завдання вчителя для себе. Цей етап створює готовність учня до навчальної діяльності, яка може збільшуватися або знижуватися в залежності від організації навчального процесу [27]

Одні і ті ж мотиви у різному віці можуть мати різну7 значимість для учня та різну спонукальну силу. Мотивація навчальної діяльності учнів середніх класів характерна виникненням у школярів стійкого інтересу до певного предмета. Цей інтерес не проявляється зненацька, у зв'язку із ситуацією на конкретному7 уроці, а виникає поступово в міру нагромадження знань й опирається на внутрішню логіку цього знання. При цьому чим більше знає школяр про його предмет, що цікавить, тим більше цей предмет його захоплює [28].

Підвищення інтересу до одного предмета протікає в багатьох підлітків на тлі загального зниження мотивації навчання й аморфній пізнавальній потреби, через що вони починають порушувати дисципліну7, пропускати уроки, не виконують домашні завдання. У цих учнів змінюються мотиви відвідування школи: не тчу, що хочеться, а тому, що треба. Це приводить до формалізму в засвоєнні знань - уроки вчать не для того, щоб знати, а для того, щоб одержувати оцінки. Згубність такої мотивації навчальної діяльності очевидна - відбувається завчання без розуміння. У школярів зі зниженою мотивацією навчання формується звичка до бездумної, безглуздої діяльності, звичка хитрити,