Аналіз та шляхи вдосконалення закупівельної роботи торговельного підприємства

Гуртові продовольчі ринки – місце купівлі-продажу конкурентноздатної сільськогосподарської сировини й продовольства гуртовими й роздрібними торговельними підприємствами й приватними особами.

У ряді розвинених ринкових країнах важливу роль грають гуртові ринки, що займають серединне положення між оптовим ярмарком і товарно-сировинною біржею. Однак на відміну від двох останніх гуртовий продовольчий ринок має у своєму розпорядженні власним складським господарством.

Різновидом гуртового ринку є дрібнооптові магазини-склади, орієнтовані переважно на дрібних покупців – роздрібних торговців. Дрібнооптові магазини-склади одержали за кордоном широке поширення й називаються «кеш анд керрі». Вони з'явилися вперше в 30-і роки, і мережа їх розвивається дотепер.

Організація обліку й контролю за гуртовими закупівлями – важлива частина комерційної роботи. Метою оперативного обліку й контролю оптових закупівель є здійснення повсякденного спостереження за ходом виконання постачальниками договорів поставки для забезпечення своєчасного й безперебійного надходження товарів у узгодженому асортименті, належної якості й кількості. Облік виконання договорів поставки може здійснюватися в спеціальних картках або журналах, де фіксуються відомості про фактичне відвантаження й надходження товарів і виявляються випадки порушення постачальниками договорів. Все це необхідно для своєчасного пред'явлення постачальникам претензій. Карткова або журнальна форма обліку виконання договорів досить трудомістка, здійснюється, як правило, вручну й не дозволяє мати повсякденних даних про хід надходження товарів по розгорнутих асортиментах. Тому актуальним завданням комерційної роботи є механізація й автоматизація обліку поставок за допомогою ЕОМ і іншої сучасної комп'ютерної техніки [5, 115].

Успішному проведенню закупівельної роботи сприяє розробка комерційним апаратом оперативних планів закупівель, суми товарів, що підлягають закупівлі, строки укладання договорів, а також узгодження й уточнення специфікацій і відвантаження товарів, відповідальних осіб за здійсненням закупівель. Про ці та інші заходи підвищення ефективності мова піде у третьому розділі курсової роботи.

 

 

Оптова ціна виробника утворюється приєднанням до повної собівартості продукції нормального прибутку, тобто такої, котра забезпечує підприємствам можливість розширеного відтворення в основному за рахунок власних коштів.

Ціна оптової торгівлі містить у собі оптову ціну виробника, власні витрати і прибуток.

Помірна інфляція (2-3%) у періоди пожвавлення економічних процесів може відбивати здорове підвищення попиту на сировину матеріали, устаткування, робочу силу і т. д. і є стимулом для розширення виробництва і незначного підвищення цін.

Розрізняють оптові ціни на продукцію виробничо-технічного призначення і на предмети народного споживання. Оптові ціни на продукцію виробничого призначення мають широку сферу дії і є кінцевими, а на товари народного споживання – проміжними. Їхня сфера дії звужена рамками окремих галузей (розгалужень) і виробництв, тому що на ринку безпосередні споживачі здобувають їх по ринкових кінцевих цінах

Товари виробничого призначення можуть реалізовуватися безпосередньо споживачам (за оптовою ціною виробника) і через посередників (за ціною оптової торгівлі).

За оптовими цінами виробника підприємство продає свою продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі (постачальницько-збутовим організаціям). Ці ціни використовуються на підприємствах при плануванні, обліку й аналізі товарної і реалізованої продукції, прибутку й інших вартісних показників діяльності підприємства, а також у розрахунках економічної ефективності виробництва, інвестиційних проектів його технічного переустаткування, доцільності одержання кредитів і ін.

Ціни оптової торгівлі містять у собі оптову ціну виробника, а також витрати і прибуток постачальницько-збутової організації, що здійснює оптовий продаж товарів. До витрат таких організацій відносяться навантаження, розвантаження, складування, збереження, підсортовка, доведення продукції до вимог споживачів (нарізка різьблення, розкрій, заточення і т п), амортизація основних засобів, витрати на опалення, висвітлення, енергетичні витрати на технологічні нестатки й ін.

Різновидом оптових цін на ринковій економіці є ціни форвардних угод, використовувані при операціях на біржі. Вони поряд зі співвідношенням попиту та пропозиції до моменту постачання товару враховують також відсоток за кредит, витрати на фінансування біржової операції, витрати по страхуванню і збереженню товару, комісійні брокерам. При нормальній кон'юнктурі ціни форвардних угод звичайно вище ціни за наявний товар [7, 88].

Оптові продажі здійснюються, як правило, за конкретними цінами, що можуть бути зафіксовані в укладеному контракті на момент його оформлення, протягом терміну дії чи контракту до моменту його виконання. У залежності від способу фіксації (price fixing) розрізняють кілька видів цін.

Тверда (стабільна, фіксована, гарантована) ціна (firm price, fixed price) встановлюється в момент підписання контракту, не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товарної партії. У контрактах із тривалими термінами постачання звичайно робиться цінове застереження «ціна тверда, зміні не підлягає».

Рухлива ціна (flexible price) – зафіксована при висновку контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься цінове застереження, що передбачає зміну ціни, зафіксованої в контракті, у залежності від чи підвищення зниження ціни на ринку