Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Аптечка першої медичної допомоги

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Поняття соціальної медицини
2. Аптечка першої медичної допомоги
Список використаної літератури
 
1. Поняття соціальної медицини
 
Соціальна медицина – це наука, яка вивчає стан здоров'я населення та чинники, що його формують, а також обгрунтовує медико-соціальні заходи держави, суспільства та системи охорони здоров'я у напрямку збереження, зміцнення і відновлення здоров'я. Об'єктами досліджень наукової спеціальності є: рівень та структура захворюваності, демографічних показників, інвалідності, фізичного розвитку різних контингентів та населення країни в цілому залежно від соціальних, економічних, біологічних, психологічних, медичних, клімато-географічних, суспільно-політичних, екологічних та інших чинників у системно-історичному аспекті; нормативно-правова база, організаційні форми, методи, принципи, види надання медичної допомоги різним категоріям та групам населення, її рівень, якість та ефективність; стандарти якості медичної допомоги, її гарантований державою рівень, фінансово-економічна діяльність органів, закладів та установ охорони здоров'я; міжнародний і вітчизняний досвід діяльності системи охорони здоров'я та надання медичної допомога.
Предметом соціальної медицини є суспільне здоров'я. Суспільне здоров'я має два значеннєвих аспекти: медичний і моральний. Перший є пріоритетним для соціальної медицини.
Об'єктами досліджень соціальної медицини є:
рівень та структура захворюваності, демографічних показників, інвалідності, фізичного розвитку різних контингентів та населення країни в цілому залежно від соціальних, економічних, біологічних, психологічних, медичних, клімато-географічних, суспільно-політичних, екологічних та інших чинників у системно-історичному аспекті;
нормативно-правова база,
організаційні форми, методи, принципи, види надання медичної допомоги різним категоріям та групам населення, її рівень, якість та ефективність;
стандарти якості медичної допомоги, її гарантований державою рівень,
фінансово-економічна діяльність органів, закладів та установ охорони здоров'я;
міжнародний і вітчизняний досвід діяльності системи охорони здоров'я та надання медичної допомоги.
Специфічними методами досліджень соціальної медицини виступають: соціально-гігієнічний, медико-статистичний, експериментальний, економічний, історичний, медико-географічний, соціологічний, соціально-психологічний, прогнозування, методи системного підходу та системного аналізу, експертних оцінок, моделювання.
Суб'єктом соціальної медицини є конкретні живі люди з усіма соціальними атрибутами: положенням у суспільстві, професійною зайнятістю, сімейним станом, життєвою цінносно-смисловою орієнтацією.
Основними завданнями соціальної медицини є:
вивчення закономірностей впливу соціально-економічних умов;
вивчення впливу факторів і способу життя людей на здоров'я населення, а також його окремих груп;
теоретичне обгрунтування ефективної системи державних і соціальних заходів, шляхів і методів, спрямованих на усунення впливу шкідливих факторів навколишнього середовища;
вивчення методів забезпечення високого рівня здоров'я всіх членів суспільства, збільшення періоду їх активного творчого довголіття.
Соціальний медик відповідає не тільки за здоров'я, але й за соціальне благополуччя своїх підопічних і є безпосереднім творцем соціального захисту населення. Суспільні наслідки будь-якого захворювання теж є сферою додатка сил соціального медика.
Як соціальна, так і клінічна медицина має справу зі здоров'ям людей та їх хвороб, ці науки вирішують одні завдання, однак підходи до цих завдань і способи їх вирішення різні. Клінічна медицина керується проявами хвороби, тобто симптоматичною і синдромологічною картинами захворювання. Коли ж справа стосується психічних і так званих «прикордонних» розладів, то необхідно приймати до уваги дещо відмінне від симптомів і синдромів, а саме – переживання людини, особливості її характеру і типу особистості. Те ж саме стосується і випадків, коли людина тимчасово або назавжди втратила працездатність і змушена змінити свій соціальний статус. Страхи, надії, тривоги, побоювання, імовірнісні прогнози – ось що стає «об'єктом» для роботи соціального медика, і тут виникає не зовсім ясне для клінічної медицини поняття, як соціальна реабілітація пацієнта. Там, де закінчуються можливості клініциста (обмеженого межами лікарняної палати), там починається робота соціального медика.
У зв'язку з тим, що сьогодні на перший план висувається не хвороба сама по собі, а хворий організм зі всіма його особливостями і проявами, все чіткіше зрозуміло, що хворій людині потрібен не тільки лікар, але й соціальний працівник, здатний вирішити її життєві проблеми. Соціальний працівник, який готує себе для служби у галузі психології, психіатрії, геронтології, геріатрії, наркології, медикаментозної токсикології, медицини катастроф і загальної інфекційної медицини, неодмінно повинен знати в певних аспектах психосоматику і психотерапію, вивчення основ яких також входять до завдань курсу “Соціальна медицина”.
В останні роки виділяються наступні напрямки розвитку соціальної медицини:
1. Публічна медицина – займається проблемами здоров'я трудових колективів, прогнозуванням і соціометрикою змін психосоматичних статусів і відповідно функціонування членів трудових колективів. Вирішує завдання захисту і збереження суспільного здоров'я при різних (стандартних і не стандартних) робосих ситуаціях, а також при змінах статусу трудового колективу.
2. Громадська медицина. Громадські медики мають справу з клієнтами – окремими фізичними особами. Основні причини, з якими звертаються люди до громадського лікаря – проблеми і ситуації, які виникли після перенесення людиною захворювання, особистої трагедії, насильства, терору; за потреби профілактики цих проблем шляхом вивчення і розуміння проблеми і ситуації, з якими може зіштовхнутися клієнт; у випадку неминучих негативних змін соціальних умов, у яких він перебуває; у результаті внутрісімейних колізій (з дітьми, рідними) ; у результаті власної вікової кризи або особистісної драми; для наукового прогнозу спадкоємних захворювань у нього, його рідних або дітей. Громадський лікар також допомагає клієнтові вирішувати будь-які його проблеми і завдання, які можуть викликати захворювання в нього або його родичів чи знизити якість життя. Проблеми шлюбу, сім’ї, здоров'я і
Фото Капча