Аптечка першої медичної допомоги

 

1. Поняття соціальної медицини

2. Аптечка першої медичної допомоги

Список використаної літератури

 

Соціальна медицина – це наука, яка вивчає стан здоров'я населення та чинники, що його формують, а також обгрунтовує медико-соціальні заходи держави, суспільства та системи охорони здоров'я у напрямку збереження, зміцнення і відновлення здоров'я. Об'єктами досліджень наукової спеціальності є: рівень та структура захворюваності, демографічних показників, інвалідності, фізичного розвитку різних контингентів та населення країни в цілому залежно від соціальних, економічних, біологічних, психологічних, медичних, клімато-географічних, суспільно-політичних, екологічних та інших чинників у системно-історичному аспекті; нормативно-правова база, організаційні форми, методи, принципи, види надання медичної допомоги різним категоріям та групам населення, її рівень, якість та ефективність; стандарти якості медичної допомоги, її гарантований державою рівень, фінансово-економічна діяльність органів, закладів та установ охорони здоров'я; міжнародний і вітчизняний досвід діяльності системи охорони здоров'я та надання медичної допомога.

Предметом соціальної медицини є суспільне здоров'я. Суспільне здоров'я має два значеннєвих аспекти: медичний і моральний. Перший є пріоритетним для соціальної медицини.

Об'єктами досліджень соціальної медицини є:

рівень та структура захворюваності, демографічних показників, інвалідності, фізичного розвитку різних контингентів та населення країни в цілому залежно від соціальних, економічних, біологічних, психологічних, медичних, клімато-географічних, суспільно-політичних, екологічних та інших чинників у системно-історичному аспекті;

нормативно-правова база,

організаційні форми, методи, принципи, види надання медичної допомоги різним категоріям та групам населення, її рівень, якість та ефективність;

стандарти якості медичної допомоги, її гарантований державою рівень,

фінансово-економічна діяльність органів, закладів та установ охорони здоров'я;

міжнародний і вітчизняний досвід діяльності системи охорони здоров'я та надання медичної допомоги.

Специфічними методами досліджень соціальної медицини виступають: соціально-гігієнічний, медико-статистичний, експериментальний, економічний, історичний, медико-географічний, соціологічний, соціально-психологічний, прогнозування, методи системного підходу та системного аналізу, експертних оцінок, моделювання.

Суб'єктом соціальної медицини є конкретні живі люди з усіма соціальними атрибутами: положенням у суспільстві, професійною зайнятістю, сімейним станом, життєвою цінносно-смисловою орієнтацією.

Основними завданнями соціальної медицини є:

вивчення закономірностей впливу соціально-економічних умов;

вивчення впливу факторів і способу життя людей на здоров'я населення, а також його окремих груп;

теоретичне обгрунтування ефективної системи державних і соціальних заходів, шляхів і методів, спрямованих на усунення впливу шкідливих факторів навколишнього середовища;

вивчення методів забезпечення високого рівня здоров'я всіх членів суспільства, збільшення періоду їх активного творчого довголіття.

Соціальний медик відповідає не тільки за здоров'я, але й за соціальне благополуччя своїх підопічних і є безпосереднім творцем соціального захисту населення. Суспільні наслідки будь-якого захворювання теж є сферою додатка сил соціального медика.

Як соціальна, так і клінічна медицина має справу зі здоров'ям людей та їх хвороб, ці науки вирішують одні завдання, однак підходи до цих завдань і способи їх вирішення різні. Клінічна медицина керується проявами хвороби, тобто симптоматичною і синдромологічною картинами захворювання. Коли ж справа стосується психічних і так званих «прикордонних» розладів, то необхідно приймати до уваги дещо відмінне від симптомів і синдромів, а саме – переживання людини, особливості її характеру і типу особистості. Те ж саме стосується і випадків, коли людина тимчасово або назавжди втратила працездатність і змушена змінити свій соціальний статус. Страхи, надії, тривоги, побоювання, імовірнісні прогнози – ось що стає «об'єктом» для роботи соціального медика, і тут виникає не зовсім ясне для клінічної медицини поняття, як соціальна реабілітація пацієнта. Там, де закінчуються можливості клініциста (обмеженого межами лікарняної палати), там починається робота соціального медика.

У зв'язку з тим, що сьогодні на перший план висувається не хвороба сама по собі, а хворий організм зі всіма його особливостями і проявами, все чіткіше зрозуміло, що хворій людині потрібен не тільки лікар, але й соціальний працівник, здатний вирішити її життєві проблеми. Соціальний працівник, який готує себе для служби у галузі психології, психіатрії, геронтології, геріатрії, наркології, медикаментозної токсикології, медицини катастроф і загальної інфекційної медицини, неодмінно повинен знати в певних аспектах психосоматику і психотерапію, вивчення основ яких також входять до завдань курсу “Соціальна медицина”.

В останні роки виділяються наступні напрямки розвитку соціальної медицини:

1. Публічна медицина – займається проблемами здоров'я трудових колективів, прогнозуванням і соціометрикою змін психосоматичних статусів і відповідно функціонування членів трудових колективів. Вирішує завдання захисту і збереження суспільного здоров'я при різних (стандартних і не стандартних) робосих ситуаціях, а також при змінах статусу трудового колективу.

2. Громадська медицина. Громадські медики мають справу з клієнтами – окремими фізичними особами. Основні причини, з якими звертаються люди до громадського лікаря – проблеми і ситуації, які виникли після перенесення людиною захворювання, особистої трагедії, насильства, терору; за потреби профілактики цих проблем шляхом вивчення і розуміння проблеми і ситуації, з якими може зіштовхнутися клієнт; у випадку неминучих негативних змін соціальних умов, у яких він перебуває; у результаті внутрісімейних колізій (з дітьми, рідними) ; у результаті власної вікової кризи або особистісної драми; для наукового прогнозу спадкоємних захворювань у нього, його рідних або дітей. Громадський лікар також допомагає клієнтові вирішувати будь-які його проблеми і завдання, які можуть викликати захворювання в нього або його родичів чи знизити якість життя. Проблеми шлюбу, сім’ї, здоров'я і