Автоматизація керування помповими агрегатами. Методи керування витратою поливних станцій Автоматизація помпових станцій підкачування. Автоматизація помпових станцій підкачування. Автоматизація свердловин на воду

Так буде продовжуватись до тих пір, поки не буде включена в роботу дощувальна техніка 

Автоматизація робочого режиму. При підключенні до мережі хоча би однієї дощувальної установки витрата з мережі стає більшою витрати бустер-помпи, тиск падає і, коли він знизиться до заданого значення (точка Б на рис. 4), давач тиску пошле сигнал на включення першої робочої помпи і відключення бустер-помпи. При підключенні інших споживачів витрата збільшується і коли вона досягне   витратомір видасть сигнал на включення наступного помпового агрегату, як показано на рис. 4. В подальшому при витратах   включаються в роботу наступні агрегати. При зменшенні витрати помпові агрегати відключаються у зворотному порядку.

Для рівномірного використання ресурсу основних помпових агрегатів використовується принцип селективності включення в залежності від загальної кількості напрацьованих годин і кількості включень кожного з агрегатів.

В даний час системи керування помповими станціями підкачки базуються на використанні мікропроцесорів і давачів з уніфікованими виходами, які дозволяють під’єднувати їх безпосередньо до аналогових чи дискретних входів. Узгодження режимів роботи досягається програмними засобами.

 

Автоматизація помпових станцій перекачування

Осушувальні і перекачувальні помпові станції, як правило працюють в автоматичному режимі і керуються від відповідних давачів. Вибір керуючих параметрів залежить від призначення станції, особливостей конструкції водозабірної споруди, водоприймального резервуара, характеристик водопровідної мережі, зокрема, допустимих швидкостей водяних потоків та інших чинників.

Типовим алгоритмом керування осушувальних помпових станцій є керування за рівнем води у водозабірному басейні, який контролюється багатопозиційним релейним давачем рівня. На рис. 7 показана діаграма роботи чотирипозиційного давача рівня ДР, який керує трьома помповими агрегатами осушувальної помпової станції і сигналізує про аварійний рівень. Багатопозиційний давач може бути поплавковим з чотирма виходами ДР1, ДР2, ДР3 і ДР4, або електродним з чотирма ізольованими між собою електродами, рознесеними по висоті.

 

Рис. 7. Діаграма роботи давачів рівня

 

Сигнал на включення першого помпового агрегату подається з першого виходу давача при рівні води у басейні, наприклад, 2,9 м.

При підвищенні рівня до 2,2 м з виходу ДР2 подається сигнал на включення другого помпового агрегату. На відмітці 1,55 м подається сигнал на включення третього помпового агрегату. Якщо рівень досягає аварійної оцінки – 1,5 м, що грозить затопленню помпової станції (наприклад, під час повіддя), з аварійного виходу давача ДРА надходить сигнал на відключення аварійної сигналізації і передачу його системою телемеханіки диспетчеру.

Відключення помпових агрегатів відбувається у зворотній послідовності при зниженні рівня до відповідних відміток, які контролюються давачем рівня, як показано на рис. 7. При керуванні помповою станцією за розглянутим алгоритмом кількість годин роботи кожного агрегату за визначений проміжок часу різний. Агрегат, що керується виходом ДР1, працює найбільше, а третій – найменше. З метою рівномірного зносу помпових агрегатів черговість їх включення здійснюється лічильником кількості включень, або лічильником наробітку кількості годин, за сигналами яких змінюється нумерація помпових агрегатів, тобто переключення на роботу з іншими виходами давача рівня.

Автоматизація перекачувальних помпових станцій на відміну від осушувальних здійснюється за рівнем води у верхньому б’єфі каналу. При цьому додатково передбачається відключення помп при зниженні рівня у водозаборі до мінімально допустимого значення.

 

Помпові станції перекачування (машинне водопідключення) подають воду з нижнього б’єфа у верхній. Керування ними здійснюють, як і осушувальними помповими станціями, за рівнем води, але немає потреби весь час підтримувати баланс між подачею і витратою. Це зумовлено властивістю б’єфів накопичувати воду у резервних ємностях, що дозволяє дискретне регулювання подачі води. Але при дискретному регулюванні подачі у б’єфах каналів виникають неусталені процеси, під час яких виникають позитивні і від’ємні хвилі. Позитивні хвилі при недостатній висоті сухої частини брівок каналу можуть призводити до переливу через них, негативні – до кавітації в помпових агрегатах.

За цих умов визначається допустимий діапазон коливання рівня у б’єфі як в усталеному режимі, так і в перехідних процесах. Допустимі межі зміни рівня визначають параметри регулювання – крок дискретності, тобто величину зміни витрати  , рівну продуктивності одного помпового агрегату; уставки давачів рівня, за сигналами яких включаються помпи; кількість помпових агрегатів та

структуру систем керування. Крім того, алгоритм і система керування повинні враховувати межі допустимих швидкостей води у б’єфі, при яких не відбуваються замулення і руйнування укосів.

Структурна схема автоматичного керування перекачувальною помповою станцією, що враховує ці технологічні вимоги, представлена на рис. 8. Вона реалізує алгоритм керування за рівнем води у б’єфі і за швидкістю його зміни, тобто за похідною. Схема поділяється на дві частини: логічну і виконавчу. 

 

Рис. 8. Структурна схема керування помповою станцією з урахуванням режиму роботи б’єфу.

Логічна здійснює контроль рівня у б’єфі і визначає його похідну за часом, порівнює виміряний рівень із заданим, обчислює величину витрати, на яку необхідно змінити подачу і