Авторське право на літературні й художні твори в Європейському Союзі та Україні: порівняльно-правове дослідження

б) установлення нових істотних обмежень у реалізації прав творців результатів творчої діяльності (уведення вичерпання права на розповсюдження в межах території Співтовариства в цілому на відміну від правила, що раніше існувало, про вичерпання, що обмежувалося територією окремих держав; позбавлення автора права самостійно дозволяти супутникове мовлення і кабельну ретрансляцію елементів єдиної програми внаслідок закріплення обов’язкового колективного здійснення зазначеної правомочності) ;

вдосконалено:

• положення про закріплення прав авторів літературних і художніх творів у авторському праві ЄС і законодавстві України, про визначення місця таких прав у загальній структурі цивільного права;
• теоретичні питання охорони авторських і суміжних прав на літературні й художні твори, їхнього змісту, термінології, що вживається для характеристики цих понять;
• положення про те, що основним завданням нормотворчої діяльності інститутів Співтовариств у сфері авторського права на літературні й художні твори було забезпечення максимальної юридичної безпеки фінансових вкладень у створення й обіг на території ЄС результатів творчої діяльності і прирівняних до них об'єктів за допомогою розробки єдиних чи однакових (стандартних) механізмів їх охорони і використання;
• положення про те, що в процесі гармонізації авторського права в рамках ЄС відбулася трансформація змісту базових інститутів національних законодавств держав-членів ЄС (визначення охоронюваних об’єктів, ознаки їх охоронноздатності та ін.), незважаючи на те, що зазначені процеси не були заявлені при визначенні телеологічних домінант гармонізації;
• дістали подальшого розвитку:
• проблематика трансформації основних інститутів і навіть принципів права літературної і художньої власності в державах-членах ЄС, що стало результатом імплементації комунітарних директивних розпоряджень, вироблених з метою формування конструкцій європейського авторського права, що є дуже важливим і для України, яка адаптує своє законодавство про авторське право до права ЄС;
• положення про те, що розробка в рамках комунітарного права авторсько-правових конструкцій і правових механізмів, що регулюють відносини, пов’язані з новими можливостями поширення і використання інформації, детермінованої науково-технічним прогресом, була не тільки адекватною відповіддю на вимогу часу, але й виявилася найбільш оптимальною з позиції реалізації стратегічних інтересів інститутів Співтовариств;
• положення про те, що комунітарна нормотворчість у сфері авторського права була сконцентрована на відносинах, що виникають стосовно: а) щодо нових результатів творчої діяльності (комп'ютерних програм, баз даних) ; б) нових способів розповсюдження і використання відповідних об’єктів (супутниковим мовленням і кабельною ретрансляцією; передачею за допомогою мереж) ; в) нових технічних можливостей з охорони і контролю за розповсюдженням зазначених об’єктів (технічні засоби охорони й ідентифікації) ;
• проблематика «специфічності» предмета регулювання європейського авторського права: 1) обумовленого його доктринальним симбіозом «copyright» і «droit d’auteur» при істотному зближенні з концепцією «copyright», прийнятої в країнах common law (визнання інвестора первісним власником прав на використання комп’ютерних програм; поширення близького авторсько-правовому режиму права sui generis на нетворчі бази даних; виключення творців результатів творчої діяльності з числа суб’єктів договорів про передачу права на кабельну ретрансляцію за допомогою установлення виключно колективного здійснення права на дозвіл використання елементів відповідної програми), і наявністю авторсько-правових конструкцій, характерних для концепції «droit d’auteur» (право слідування і право здавати в оренду (прокат), обов’язкове включення зазначених правомочностей у національні законодавства всіх держав-членів
• ЄС; 2) що включає в себе відносини, які виникають стосовно: а) особливого суб’єктного складу авторсько-правових відносин; б) нового, що відрізняється від традиційного авторського права, переліку об’єктів; в) трансформованого і розширеного, порівняно з традиційним авторським правом, змісту; г) особливостей припинення відповідних правомочностей.