Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях

Іншим полюсом рухової активності є гіподинамія. Цей стан характеризується зниженням діяльності всіх органів, систем і розладом їх взаємозв'язку в організмі. Глибоким змінам піддаються різні сторони обміну речовин, знижується надійність і стійкість організму людини при значних функціональних навантаженнях і дії несприятливих факторів середовища.

В цілому, усе це дозволяє говорити про рухову активність людини як про процес, багато в чому сприятливий збереженню його здоров'я і трудової активності. Досягнення ж фізичної досконалості – важливий підсумок усього різноманіття і взаємозв'язку різних по характеру рухів на всіх рівнях психофізіологічної регуляції цілісного організму. 

Імунітет – це несприйнятливість організму до інфекційних захворювань, а також до агентів і речовин, які мають чужорідні для організму, антигенні властивості.

Імунні реакції носять захисний, пристосувальний характер і спрямовані на звільнення організму від чужорідних антигенів, що надходять у нього ззовні і порушують сталість його внутрішнього середовища. Захисні по своїй природі реакції імунітету у силу тих чи інших причин можуть бути перекручені і спрямовані на деякі власні, нормальні, незмінені компоненти кліток і тканин, у результаті чого виникають аутоімунні хвороби. Імунні реакції можуть бути причиною підвищеної чутливості організму до деяких антигенів – алергія, анафілаксія.

Розрізняють наступні види імунітету: уроджений і придбаний.

Уроджений, видовий, спадкоємний чи природний імунітет – це несприйнятливість одного виду тварин чи людей до захворювань іншого виду. Наприклад, люди несприйнятливі до чуми собак і великої рогатої худоби; у багатьох тварин не удається викликати захворювання кором і т.д. Існують різні ступені напруженості видового імунітету. Іноді несприятливі фактори (наприклад, вплив низьких температур) можуть знизити природний імунітет до конкретного виду мікробів.

Придбаний імунітет може бути природним і штучним. У свою чергу, розрізняють активно і пасивно придбаний природний і штучний імунітет.

Активно придбаний природний імунітет виникає після перенесеного інфекційного захворювання. Це найбільш міцний, тривалий імунітет, який підтримується іноді все життя. Активно придбаний штучний імунітет виникає в результаті вакцинації живими ослабленими чи убитими вакцинами (мікробними препаратами). Такий імунітет виникає через 1…2 тижні після вакцинації і підтримується відносно довго – роками і навіть десятками років.

Пасивно придбаний природний імунітет – це імунітет плоду чи немовляти, що одержує антитіла від матері через плаценту або з грудним молоком. У зв'язку з цим немовлята протягом визначеного часу залишаються несприйнятлива до деяких інфекцій, наприклад, до кору.

Пасивно придбаний штучний імунітет створюють шляхом введення в організм імуноглобулінів, отриманих від активно імунізованих ,людей чи тварин. Такий імунітет установлюється швидко – через кілька годин після введення імунної сироватки або імуноглобуліну і зберігається нетривалий час – протягом 3…4 тижнів, тому що організм прагне звільнитися від чужорідної сироватки.

Усі види імунітету, зв'язані з утворенням антитіл, звуться специфічного, тому що антитіла діють тільки проти визначеного виду мікроорганізмів чи токсинів.

До неспецифічних захисних механізмів відносяться шкіра і слизуваті оболонки, які практично непроникні для мікробів; лізоцим – бактерицидна речовина шкіри і слизуватих оболонок; реакція запалення, бактерицидні властивості крові і тканинної рідини, реакції фагоцитозу.

Наведене свідчить про те, що природа наділила живі організми надзвичайно ефективним і раціональним захисним механізмом від впливу негативних факторів будь-якого походження.

 

Питання для контролю засвоєння навчального матеріалу.

1. Реактивність – властивість організму...

2. Нервова система людини і її основні функції.

3. Рецептори та акцептори – спеціалізовані нервові клітини.

4. Рефлекс – реакція організму на роздратування...

5. Центральні нервові системи, їхні основні функції.

6. Аналізатори – це функціональні системи ...

7. Поняття про зоровий, слуховий та інші види аналізаторів.

8. Імунітет та його різновиди.

 

 

До середини XX століття накопичено досить поширені дані, що свідчать про залежність від активності Сонця цілого ряду явищ органічного світу: врожай злаків, ріст і хвороби рослин, розмноження тварин і улов риби, частота нещасних випадків і інфекційних захворювань у людей.

Сонце, подібно величезному реактору, викидає в космічний простір колосальну кількість енергії. Час, коли на Сонці практично немає плям, відповідає мінімуму, а при найбільшому числі плям – максимуму 11 літнього циклу сонячної активності. Ці зміни не строго періодичні, цикл міняється від 7 до 16 років. Маються також 22-літній і 80…90-літній цикли. Основним з коротко періодичних циклів є 27-денний, пов'язаний із обертанням Сонця навколо своєї осі, коли активні області то з'являються, то зникають на зверненій до Землі стороні Світила. Від цих періодів залежить число магнітних бур у навколоземному просторі. Магнітне поле, чи магнітосфера Землі, захищає її від космічних випромінювань. При спалаху, сонячний вітер (потік повільних заряджених часток) давить на магнітне поле і “підгортає” силові лінії ближче до нашої планети, унаслідок цього магнітне поле змінюється в кожній точці. З нічної сторони Землі магнітне поле витягується. Це явище називається магнітною бурою. Максимальне число бур