Біологічні та екологічні особливості рослин сіножатей і пасовищ

До верхового типу відносяться майже всі культурні бобові трави, а саме: конюшина лучна і гібридна, еспарцет, люцерна посівна, буркун та ін. До низового типу відносяться конюшина повзуча, люцерна жовта і хмелевидна, лядвенець рогатий.

Типи рослин за скоростиглістю, характером розвитку і тривалістю життя. За тривалістю вегетативного періоду рослини сіножатей і пасовищ поділяють на такі групи: надранні (ефемероїди), ранні або скоростиглі, середні або середньостиглі, пізні або пізньостиглі.

Надранні або ефемероїди закінчують цвітіння і плодоношення навесні. До них відносяться тонконіг бульбистий, пустельні осоки (товстолобікова, здута), тюльпан, анемона дібровна та ін.

Ранні або скоростиглі трави цвітуть наприкінці весни, а плодоносять в червні. На Поліссі і в Лісостепу це лисохвіст лучний, грясниця збірна, тонконіг лучний, костриця овеча, пахуча трава. В Степу це костриця борозниста, калерія струнка, ковила Лессінга.

Середні або середньостиглі трави цвітуть на початку і плодоносять в середині літа. На Поліссі і в Лісостепу це костриця лучна і тростинна, стоколос безостий, очеретянка звичайна, пажитниця багаторічна. У Степу – житняки, стоколос безостий і прямий, пирій безкореневищний, еспарцет посівний. Конюшина лучна, гібридна і повзуча та люцерна синя за початком цвітіння і плодоношення також відносяться до цієї групи. Проте насіння цих трав часто достигає в кінці літа – на початку осені.

Пізні або пізньостиглі трави цвітуть в середині, плодоносять наприкінці літа. На Полісі і в Лісостепу це тимофіївка лучна, мітлиця велетенська, пирій повзучий, тонконіг болотний, одноукісні сорти конюшини лучної, чина лучна, мишачий горошок, астрагали та ін. В Степу – тимофіївка степова, ковила волосиста.

За тривалістю життя рослини сіножатей і пасовищ поділяються на дворічники, малорічники, трави середнього довголіття, довгорічники.

Дворічники закінчують свій життєвий цикл на другий рік життя. Це такі рослини, як буркун білий та жовтий, шабдар, кмин звичайний та ін.

Малорічники – конюшина лучна і гібридна, пажитниця багатоукісна, а за несприятливих умов і пажитниця багаторічна. При сівбі під покрив ці трави дають найвищий урожай у перший рік використання. Тривалість життя 3- 4 роки.

Трави середнього довголіття – люцерна синя, лядвенець рогатий і болотний, еспарцет піщаний, тимофіївка лучна, стоколос безостий, костриця лучна, грясниця збірна, райграс високий, пирій безкореневищний та ін. При сівбі на луках максимальний урожай дають на 2-3-й рік життя. Тривалість життя 5-8 років.

Довгорічники – тонконіг лучний, костриця червона, мітлиця велетенська, житняки; на достатньо зволожених ґрунтах – очеретянка звичайна, лисохвіст лучний, а на пасовищах – конюшина повзуча. Максимальний урожай ці трави дають на 3-4-й роки життя. Тривалість життя 10-12 років.

За типом розвитку рослини сіножатей і пасовищ поділяють на озимі, напівозимі і дворучки. Знання цих особливостей розвитку є необхідною умовою підвищення їх зимостійкості, довголіття і продуктивності.

Рослини озимого типу в рік сівби утворюють вкорочені вегетативні пагони, які на наступний рік після перезимівлі перетворюються в генеративні. Пагони вегетативного відновлення, які утворюються в наступні роки, також виколошуються після перезимівлі. За озимим типом розвиваються такі трави: костриця лучна, грясниця збірна, лисохвіст лучний, тонконіг лучний мітлиця велетенська, пажитниця багаторічна, житняки, райграс пасовищний та ін.

Рослини ярого типу (дворучки) здатні змінювати тип розвитку в залежності від строку сівби: при весняній сівбі вони розвиваються за типом ярих, при осінній – за озимим типом. Таким типом розвитку характеризуються: конюшина лучна ранньостигла, конюшина гібридна, люцерна посівна, еспарцет піщаний і закавказький, тимофіївка лучна, райграс високий, пажитниця багатоукісна, пирій безкореневищний, колосняк сибірський та ін.

Напівозимі трави за типом розвитку займають проміжне положення між озимими і дворучками. В рік сівби, а також після першого укосу в наступні роки вони утворюють генеративні і вегетативні пагони. До напівозимих відносяться такі трави: конюшина лучна пізньостигла, стоколос безостий, пирій проміжний та ін.

Отавність рослин – це здатність їх відростати після скошування або стравлювання худобою і формувати повторний урожай. Отава утворюється внаслідок відростання вкорочених пагонів, або утворення з бруньок нових пагонів. Високою отавністю характеризуються ті рослини, у яких в кущі переважають невисокі вкорочені пагони і при їх скошуванні зберігається точка росту. До них відносяться: тонконіг лучний, пажитниця багаторічна, костриця червона, мітлиця велетенська, грясниця збірна. До середньоотавних відносяться костриця лучна і тростинна, стоколос безостий, очеретянка звичайна, тимофіївка лучна, тонконіг болотний. До слабо отавних відносяться пирій повзучий, пирій безкореневищний, райграс високий, житняки, костриці борозниста і овеча.

Бобові трави відзначаються кращою отавністю ніж злакові. Отавність значною мірою залежить від часу скошування. Найбільша кількість пагонів відростає при скошуванні чи стравлюванні в ранні фази вегетації: у злаків у фазу виходу в трубку – колосіння, у бобових – у фазу бутонізації.

В житті багаторічних трав запасні поживні речовини мають дуже велике значення. За їх рахунок проходить вегетативне