Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Бiостратиграфiя мiоценових вiдкладiв рiвнинного криму за форамiнiферами

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

близькому до нормально-морського, видiляються три палеобiогеографiчних района: Альмiнський, Iндольський, Тарханкутсько-Новоцарицинський. Найбiльш високою солонiстю, враховуючи багаточисельнiсть та рiзноманiтнiсть планктону, вiдрiзнявся Альмiнський район. Максимальними глибинами характеризувався Iндольський район, мiнiмальними – Тарханкутсько-Новоцарицинський. Локально виявлялось сiроводневе зараження. Температура придонных вод складала 12-15° С, поверхневих – не менш 20° С. У кiнцi юракiвського часу басейн трохи опрiснився.

Чокрацьке море, заселене еврiгалинною мiкрофауною, рiзнилось зниженою солонiстю та невеликими глибинами.
Караганське море також характеризувалось порушенним гiдрохiмiчним режимом, про що свiдчить пригнiчений вигляд фауни. Проте, присутнiсть на окремих дiлянках скупчень великих, добре скульптованих Discorbis figuratus погано пов'язується з уявленням про опрiснення басейну. Враховуючи теплий, засушливий клiмат архашенського часу (Л. С. Белокрыс, 1984) та знахiдки у караганi первинно-осадочних доломiтiв (Л. С. Белокрыс и др., 1973), вважаємо бiльш iмовiрним переосолонення архашенського моря, не виключаючи можливих коливань у його межах.
Солонiсть конкського басейну найбiльш наближалась до нормальноi у сартаганi i була зниженою у картвельський та веселянський час. Видiляються Захiдний та Схiдний палеобiогеографiчнi райони. Перший, заселений нубекулярiiдами, спiролiнами, борелiсами та iн., вiдповiдав мiлкому, теплому (бiльш 20° С) морю з доброю аерацiєю. Бiльш глубоководний Схiдний район вiдрiзнявся утрудненим газообмiном, температурою придонных вод 5-10° С, при яких iснували мiлкорослi склуватi мiлiолiнелли, дiскорбiси, булiмiни, кассiдулiни та iн.
Склад сарматських ориктоценозiв вказує на солонуватоводний характер кужорського, збручського, новомосковського морiв при бiльшiй солонiстi першого. Пiдвищення солоностi розпочалось з василiвського часу внаслiдок ксеротермiзацii клiмату (Л. С. Белокрыс, 1976) та iмовiрного надходження середземноморських вод, що пiдтверджується появою морських организмiв (нубекулярiй, деяких мiлiолiд та iн.). У пiзньому сарматi сприятливi умови зберiгались лише на Акманайському перешийку, де розвивались мономорфнi дiскорбiсовi ценози.
Меотичний басейн характеризувався найбiльш близькою до нормальноi солонiстю в кiнцi раннього меотису i, дуже короткочасно, в кiнцi пiзднього, що пiдкреслюється знахiдками планктону у покрiвлi багеровських та болiвiн – у покрiвлi акманайських вiдкладiв. Видiляються Альмiнський, Iндольський, Тарханкутсько-Новоцарицинський палеобiогеографiчнi райони. Останнiй являв собою мiлководну, з доброю аерацiєю та прогрiту (до 20° С) дiлянку басейну, де iснували мiлiолiди, пенероплiди, аммонii. Iндольський район басейну рiзнився бiльшими глибинами i солонiстю, утрудненим газообмiном, гiршою прогрiтiстю (8-15° С). Найменш сприятливi умови складались у Альмiнському районi, заселенному збiднiлою ельфiдiiдовою фауною.
Низька солонiсть понтичного (новороссiйського) моря була основним фактором, заважаючим розвитку форамiнiфер.
У шостому роздiлi “ОБГРУНТУВАННЯ СХЕМИ СТРАТИГРАФII МIОЦЕНОВИХ ВIДКЛАДIВ РIВНИННОГО КРИМУ ТА IХ КОРЕЛЯЦIЯ З ОДНОВIКОВИМИ УТВОРЕННЯМИ СУМIЖНИХ РЕГIОНIВ” приводяться основнi критерii розчленування i кореляцii вивчених вiдкладiв, використаних при побудовi запропонованоi схеми стратиграфii (табл. 1). Особлива увага привернута до вирiшення ряду дискусiйних питань стратиграфii мiоцену даного регiону: : уточненню обсягiв тарханського, чокрацького, караганського, конкського, меотичного регiоярусiв. За основу при проведеннi мiжрегiональноi кореляцii прийнята схема Л. О. Невеськоi та iн. (1984).
Внаслiдок перехiдних олiгоцен-мiоценових рис верхньокерлеутських бентосних форамiнiфер та рiдких знахiдок планктону, нижня межа мiоцену приймається умовно за появою типових для кавказiю Схiдного Паратетису спiроплектаммiн, протельфiдiумiв, увiгерiнелл та iн. усереденi верхньокерлеутськоi пiдсвiти (Стратиграфия СССР..., 1986). Верхам даноi пiдсвiти у Пiвнiчному
Причорномор'i вiдповiдає горностаiвська свiта. В схемах Захiдного Паратетису i Середземномор'я розглянутi вiдклади корелюються з верхами егера та аквiтаном.
Осадки арабатськоi свiти Керченського пiвострова (И. М. Барг, М. Ф. Носовский, 1993) та Рiвнинного Криму видiляються за появою Neobulimina elongata, що поряд з другими булiмiнiдами характеризує сакараульський регiоярус Схiдного Паратетису. У Пiвнiчному Причорномор'i арабатськоi свiтi синхроннi чорнобаiвська свiта з Bulimina tumidula i (верхньоi ii частинi), умовно, – комратськi верстви з Globoquadrina langhiana, Globorotalia proxima (М. Ф. Носовский, И. М. Барг, 1973). Арабатська свiта одновiкова з егенбургiєм, низами отнангiя Захiдного Паратетису та бiльшiй частинi бурдiгала Середземномор'я.
Вiдклади корольовськоi свiти Криму мiстять збiднiлу фауну Saccammina zuramakensis, типову для коцахурського регiоярусу Схiдного Паратетису. Можливим аналогом у Пiвнiчному Причорномор'i є каржинськi верстви з дiатомеями (А. А. Веселов, А. И. Гилькман, 1970). Корольовська свiта еквiвалентна верхам отнангiю i частинi верхнього бурдiгалу у схемах Захiдного Паратетису та Середземномор'я.
Тарханський регiоярус, який завершує розрiз нижнього мiоцену, установлюється за появою форамiнiфер середземноморського вигляду (мiлiолiд, нодозарiiд, полiморфiнiд, глобiгерiнiд та iн.), максимум яких спостерiгається в осадках тархану s. str. i низах юракiвських верств. Знаходження в останнiх планктонних форамiнiфер Globigerina bollii, Globigerinoides bisphaericus, Praeorbulina aff. transitoria, якi характеризують зону N 8 Globigerinatella insueta – Globigerinoides bisphaericus, i нанопланктона зони NN 4 Helicosphaera ampliaperta (Е. М. Богданович, 1998), вказує на ранньомiоценовий вiк спiрiалiсових глин
Рiвнинного Криму та правомочнiсть iх вiднесення до тарханського регiоярусу, а також на необхiднiсть переоцiнки дiапазонiв зустрiчаємостi багатьох бентосних форамiнiфер, що вважаються типово чокрацькими. За планктонними форамiнiферами тарханський регiоярус Рiвнинного Криму зiставляється з карпатiєм Захiдного Паратетису, верхньою частиною верхнього бурдiгалу Середземномор'я, за бентосними – з тарханом Кримо-Кавказькоi областi, томакiвськими верствами i (умовно) маячкiвською свiтою Пiвнiчного Причорномор'я.
До чокрацького регiоярусу вiдносяться осадки, охарактеризованi релiктами тарханськоi мiкрофауни. На Керченсьому пiвостровi даним вiдкладам синхроннi вапняки, якi незгiдно залягають на спiрiалiсових глинах. Подiбний контакт, що спостерiгається також i у вивченому районi, найбiльш чiтко вiдображує переломний момент у геологiчнiй iсторii Криму на межi раннього та середнього мiоцену, який пов'язаний з виявленням штiрiйськоi фази орогенезу. Аналогiчнi подii зафiксованi у багатьох регiонах Захiдного та Схiдного Паратетису перервами у осадконакопиченнi мiж карпатiєм та нижнiм
Фото Капча