Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Боліварська Республіка Венесуела: політика «оновленої демократії»

Предмет: 
Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
90
Мова: 
Українська
Ціна: 
2700 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Країнознавча характеристика Венесуели
1.1. Фізико-географічна характеристика
1.2. Населення
1.3. Державний устрій
1.4. Економіка
Висновки до 1 розділу
2. Ретроспективний аналіз розвитку держави
2.1. Боротьба за незалежність
2.1.1. Відкриття європейцями та колонізація
2.1.2. Війна за незалежність
2.1.3. Республіканський період
2.2. Венесуела у ХХ столітті
2.2.1. Епоха диктатур
2.2.2.  Демократичне правління
Висновки до 2 розділу
3. Внутрішня політика «оновленої демократії»
3.1. Прихід до влади Уго Чавеса
3.2. Соціально-економічні та політичні перетворення 
3.3. Нафта та національні інтереси
Висновки до 3 розділу
4. Пріоритети зовнішньої політики Венесуели 
4.1. Зміна векторів
4.2. Дипломатія у рамках «Руху неприєднання»
4.3. Венесуельсько-російські відносини
Висновки до 4 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

Вступ: 

Актуальність теми. Латинська Америка вважається однією з найбільш прогресуючих у економічному відношенні частин «третього світу», розвиток протягом тривалого часу шляхом «залежного капіталізму» деформував економіку, став причиною багатьох соціально-економічних і політичних суперечностей. Подібно до Азії та Африки Латинська Америка посідає залежне, підпорядковане місце у системі міжнародного поділу праці, відповідно до якого вона все ще часто є постачальником продовольчо-сировинних ресурсів для промислово розвинутих держав, ринком збуту готової продукції останніми, сферою прибуткового розміщення капіталів. За рівнем розвитку суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, обсягом валового національного продукту на душу населення латиноамериканські країни й досі значно поступаються економічно розвинутим країнам.

Венесуела, шоста за величиною країна Південної Америки, посідає перше місце на цьому континенті з видобутку та експорту нафти, не останню роль у її розвитку відіграє й видобуток природного газу, знайдені у її надрах багаті поклади алмазів та золота. Венесуелі у складі країн Латинської Америки належить особливе місце у світовому господарстві. Вона раніше від інших країн «третього світу» вийшла на шлях капіталістичного розвитку. У переважній більшості латиноамериканських країн ринкові відносини перетворилися на панівні, стали визначальними для національної економіки. Проте у деяких сферах зберігаються рудименти минулого, існує значна залежність від зовнішніх факторів.

Аналіз джерел та літератури свідчить про те, що модель розвитку Венесуели, як складової частини держав Латинської Америки, не залишилася поза увагою дослідників. Однак ще недостатньо розкриті особливості «оновленої демократії» - нового курсу президента Уго Чавеса, її пріоритети та напрямки у внутрішній та зовнішній політиці, інтеграції та залучення держави до світових глобальних процесів. 

Актуальність теми визначається необхідністю всебічного та глибокого аналізу соціально-економічних та політичних аспектів розвитку Венесуели на сучасному етапі розвитку.

Недостатність дослідження і актуальність цієї важливої проблеми зумовили вибір предмета та об’єкта дослідження, їх хронологічних рамок і дозволили сформулювати тему даної роботи.

Мета дослідження. Провести комплексний економіко-географічний та політичний аналіз сучасного розвитку Боліварської Республіки Венесуела.

Виходячи з опрацьованих джерел та результатів дослідження проблеми становлення, сформульовано такі завдання:

  • дати оцінку умовам й факторам формування зовнішніх економічних зв’язків держави;
  • охарактеризувати позиціонування Венесуели на світовому ринку;
  • визначити роль та місце країни у регіоні;
  • з’ясувати роль глави держави у становленні нового курсу розвитку Венесуели; 
  • визначити соціально-економічні і політичні аспекти «оновленої демократії» Уго Чавеса. 

Об’єктом дослідження є розвиток Венесуели часів «оновленої демократії» Уго Чавеса. 

Предметом дослідження внутрішня та зовнішня політика уряду Уго Чавеса.

Для досягнення мети, розв’язання визначених завдань дослідження були використані такі загальнонаукові методи, як порівняння, аналіз, синтез, статистичний, структурно-логічний, класифікації, систематизації та узагальнення теоретичних даних, 

Хронологічні рамки дослідження охоплюють сучасний період венесуельської історії, а саме 1999 – 2007 рр.

Вибір нижньої хронологічної межі зумовлений приходом до влади Уго Чавеса та початком структурних змін у житті держави.

Верхня хронологічна межа сягає 2007 року.  

Для встановлення витоків формування Боліварської Республіки Венесуела, проведено історичний аналіз її формування та розвитку. 

Територіальні рамки дослідження охоплюють територію Венесуели в їх державних кордонах. 

Структура роботи визначається постановкою проблеми, мети і завдань наукового дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, кожен з яких поділений на підрозділи, висновків, списку джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг роботи  –      сторінок.

У вступі обґрунтована актуальність теми, вибір об’єкта дослідження, рівень вивчення проблеми, сформульована мета та показане її практичне значення.

В першому розділі дано розгорнуту країнознавчу характеристику об’єкту дослідження.

В другому розділі висвітлено історичний процес становлення Боліварської Республіки Венесуела. 

Третій розділ присвячений характеристиці внутрішньої політики держави за часів правління Уго Чавеса, її основні складові.

В четвертому розділі проаналізовано основні напрямки зовнішньої політики Венесуели. Зокрема особливу увагу приділено розвиткові взаємовідносин з ключовими партнерами Венесуели – США, Росією. Окремо розглянуто співпрацю у межах «Руху неприєднання». Дано характеристику внутрішньо регіональним відносинам країн Латинської Америки. 

У висновках підсумовуються основні результати проведеного дослідження.

Список використаних джерел та літератури містить 61 працю вітчизняних та зарубіжних авторів та електронні джерела інформації.  

Джерельна база роботи включає монографії, збірки колективних праць та статей, підручники, матеріали спеціалізованих періодичних видань. Серед праць, присвячених даній проблемі особливо виділяються роботи Інституту Латинської Америки Російської Академії Наук. 

Суперечливі політичні і економічні процеси, що відбуваються у Венесуелі після приходу до влади нинішнього президента Уго Чавеса в 1998 р., викликали поляризацію наукового співтовариства і громадської думки як усередині країни, так і за її межами. «Феномену Чавеса» присвячено немало статей і фундаментальних досліджень. У своїх дослідженнях автори видання торкнулися широкого спектру проблем, пов'язаних з різними сторонами суперечливої венесуельської дійсності. Це «боліварська революція», супутні їй конституційні і соціально-економічні перетворення, протистояння влади і опозиції, роль армії і засобів масової інформації в політичному протистоянні, нафта і політика, і російсько-венесуельські взаємини.

В зв'язку з цим особливий інтерес привертають праці провідного російського фахівця з Венесуели Е. С. Дабагяна, присвячені У. Чавесу як харизматичному лідеру та його політиці. Неоднозначність і неординарність Чавеса як політичного лідера відзначив у своїй праці після особистого знайомства і відомий колумбійський письменник Г. Гарсиа Маркес. У статті латиноамериканського соціолога і політолога В. Фігероа піддаються різкій критиці сучасні демократичні режими континенту, що виключають з політичного процесу значну частину населення і не вирішують нагальні соціальні проблеми. На думку дослідника, політика Чавеса не направлена проти капіталізму або навіть імперіалізму, основне прагнення венесуельського лідера пов'язане із спробою відновити механізми державного регулювання економіки і підвищити життєвий рівень населення. У працях венесуельського дослідника Т. Дельгадо зосереджено зусилля на вивченні збройних сил і їх ролі в сучасному глобалізованому світі. У роботі особливо актуальні сюжети, що стосуються позиції армії в період конфронтації влади і опозиції в 1990-2000-і роки.

У роботах російського дослідника Сударєва В.П. проводиться думка, що у Венесуелі склалася американська інформаційна модель, при якій провідні ЗМІ, у тому числі і електронні, належать найбільшим медіа-холдингам і не контролюються державою. Зібраний автором багатий фактичний матеріал розкриває прийоми, використовувані опозиційним друком для дискредитації власті, які в цілому типові для маніпулювання суспільною свідомістю не тільки у Венесуелі. Одна з найбільш фундаментальних праць російського політолога В. Л. Семенова присвячена аналізу економічних реформ Венесуели.

Важка політична і економічна криза, яку переживала країна, має гострий присмак нафти. В зв'язку з цим особливо актуальною є робота В. И. Булавіна, де розглядається конфронтація політичних сил крізь призму непростих відносин уряду з «Петролеос де Венесуела» і профспілкою «Федепетроль» та роль нафти у зміні вектору зовнішньої політики.

 

Список використаних джерел: 
  1. Блавацький С. Геополітичні трансформації енергетичної політики// Незалежний культурологічний часопис. – 200. - №39.
  2. Бобровніков А.В. Латинская Америка: Стратегия и практика экономической модернизации в период перехода к постиндустриальной цивилизации. – М.: ИЛА РАН. Аналитические тетради ИЛА РАН, выпуск 2, 1998. – 65 с.
  3. Брежнєв А. Батька на Ориноко// «Завтра», 4(479) – 2002. – С.20-21
  4. Булавин В.И. Дабагян Э.С., Семенов В.П. Венесуэла в поисках альтернативы. – М.: ИЛА РАН, 2002. – 216 с.
  5. Венесуэла: экономика, политика, культура. Сб. ст. (Отв.ред. Гонионский С.А.) – М.: Наука, 1967. – 361 с.
  6. Венесуэла: Боливарская революция на новом этапе. – М.: ИЛА РАН, серия «Саммит», 2007. – 44 с.
  7. Весь мир: географическая энциклопедия. Пер. с анг. – М.: «Астрель», АСТ, 2001. – 650 с.
  8. Вопросы экономической и политической географии зарубежных стран. (Отв.ред. В.Вольський, И.М. Маергойз). АН СССР, Ин.т Лат.Америки, Геогр..фак. МГУ. – М.: Географгиз, 1980. Вып. 3. – 399 с.
  9. Дабагян Э.С. Венесуэла: кризис власти и феномен Уго Чавеса(генезис, эволюция, перспективы). – М.: ИЛА РАН. Аналитические тетради ИЛА РАН, выпуск 8, 2000. – 120 с.
  10. Дабагян Э.С. Нефть и устойчивое развитие: социально-политические аспекты (казус Венесуэлы). Латинская Америка: проблемы модернизации в контексте устойчивого развития. Сборник докладов научной конференции. – М.: ИЛА РАН, 2007. – 300 с.
  11. Давыдов В.М. Цивилиография и цивилизационная идентификация Латино-Карибской Америки. – М.: ИЛА РАН, 2006. – 52 с.
  12. Давыдов В.М. Эффект адаптационного реформирования: от Латинской  Америки к России. – М.: ИЛА РАН, 2003. – 56 с.
  13. Демушкина  Е.В. Венесуэла после второй мировой войны (1945-1958). М., 1969, с 146.
  14. Е р м а к о в, С.А. Дипломатия Венесуэлы на постах Председателя Группы 15 и Группы 17//Латинская Америка.- 2003.- № 9.- С. 18
  15. Каспрук В. «Спрямована демократія Уго Чавеса?»// Дзеркало тижня, влада. – 2007. - №38 (667) 13-19 жовтня. – С.23-24.
  16. Клочковский Л.Л. Национальные стратегии развития и экономическое будущее Латинской Америки//Латинская Америка. – 2005.- № 1. С.20.
  17. Кузнєцов В.С. Глобализация, долларизация и развитие Латинской Америки. Латинская Америка: проблемы модернизации в контекст устойчивого развития. Сборник докладов научной конференции. – М.: ИЛА РАН, 2007. – 300 с.
  18. Культура Венесуэлы. Сборник. (Ов. Ред. Кузьмищев В.А.). – М.: Наука, 1984. – 248 с.
  19. Лавров С.Б. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны.- М.: Знание. 2002. – 214 с.
  20.  Латинская Америка (в 2-х томах): Энциклопедический справочник. Т. 1. – М.: Советская Энциклопедия, 1979. – 576 с.
  21. Латинская Америка ХХ века: социальная антропология бедности. (Отв.ред. Б.И. Коваль) – М.: Наука, 2006. – 287 с.
  22. Латинская Америка: проблемы модернизации в контексте устойчивого развития. Сборник докладов научной конференции. – М.: ИЛА РАН, 2007. – 300 с.
  23. Латинская Америка в меняющемся мире. Международная конференция посвященная 30-ти летию ИЛА АН СССР. 23-25 апреля 1991 г.: Тезисы и материалы докладов. – М.: АН СССР, ИЛА, 1991. – 148 с.
  24. Латинская Америка в международных отношениях. ХХ век. (Отв.ред. Глинки А.Н.) в 2-х томах. – М.: Наука, 1988. Т. 1. – 285 с.
  25. Мартынов Б.Ф. Стратегия и тактика антитеррористической борьбы в России с точки зрения укрепления ее имиджа в странах Латинской Америки. – М.: ИЛА РАН, 2006. – 54 с.
  26. Матлина А.А. Латинская Америка в меняющемся мире. – М.: Наука. 1992. – 248 с.
  27. Некоторые проблемы межлатиноамериканских отношений: Материалы научной конференции. (Отв.ред. Ковальская А.С.). – М.: 1976. – 205 с.
  28. Нил Никандров. Дипломаты Сталина в Каракасе// «Латинская Америка». - №3, - 2005.
  29. Новая история. Изд.3-е, испр. и доп. – М.: Просвещение, 1978 – 210 с.
  30. Новые партнеры Латинской Америки – Китай, Южная Корея, Индия, ЮАР. – М.: ИЛА РАН, Аналитические тетради, выпуск 18, 2005. – 128 с.
  31. Политическая и экономическая ситуация в Венесуэле и перспективы российско-венесуэльского сотрудничества. (Отв.ред. Давыдов В.М.). – М.: ИЛА РАН, 2001. – 44 с.
  32. Попов И.И., Слука Н.А. Крупнейшие агломерации Латинской Америки в системе мировых городов. Латинская Америка: проблемы модернизации в контексте устойчивого развития. Сборник докладов научной конференции. – М.: ИЛА РАН, 2007. – 300 с.
  33. Российский взгляд на Латинскую Америку. 45 лет работы ИЛА РАН. (Отв.ред. Н.Ю. Кудеярова). – М.: ИЛА РАН, 2006. – 111 с.
  34. Россия и Латинская Америка: к новому партнерству. – М.: 1992. – 76 с.
  35. Сапожников К.Н. В поисках Эльдорадо// Латинская Америка. - №5-6. – 2005.
  36. Селиванов В.Н. Экспансия США в Латинской Америке. – М.: ИЛА РАН, 1975. – 194с.
  37. Семенов В.Л. Результаты социально-экономических преобразований и возможность достижения устойчивого развития в Венесуэле. Латинская Америка: проблемы модернизации в контексте устойчивого развития. Сборник докладов научной конференции. – М.: ИЛА РАН, 2007. – 300 с.
  38. Сизоненко А.И. Русские в Латинской Америке (очерки). – М.: ИЛА РАН, 2005. – 164 с.
  39. Современные идеологические течения в Латинской Америке. – М.: Наука, 198. – 352 с.
  40. Стивенс В. Влияние Европы на Латинскую Америку. - Internationale Politik. Посольство ФРГ в Москве, 09.2001, c. 19.
  41. Страны Латинской Америки. Политико-экономический справочник. – М.: Политиздат, 1969. – 287 с.
  42. Страны Латинской Америки в современных международных отношениях. – М.: Наука, 1967. – 511 с.
  43. Страны. Народы. Цивилизации. – М.: «Аванта плюс», 1999. – 540 с.
  44. Сударев В.П., Дабагян Э.С. «Боливарианский проект» и перспектива российско-венесуэльского сотрудничества. – М.: ИЛА РАН, серия «Саммит», 2005. – 58 с.
  45. Сударев В.П. Две Америки после окончания «холодной войны».- М.: ИЛА РАН, 2004. – 78 с.
  46. Сударев В.П. Взаимосвязанность и конфликт интересов: США и Латинская Америка (вторая половина ХХ века). – М.: ИЛА РАН, 2000. – 360 с.
  47. Ципін В.Л. Економічна і соціальна географія світу. – Харків: Країна мрій, 2002. – 108 с.
  48.  Фигероа Ф.Б. Венесуэла в ХХ в. – М.: ИЛА РАН, 1969. – 300 с.
  49. Чавес У. XXI век не может быть однополюсным//Международная жизнь. – 2001.- № 6.- с. 24-33.
  50. Шемякин Я.Г. Европа и Латинская Америка: взаимодействие цивилизаций в контексте всемирной истории. - М.: ИЛА РАН, 2001.
  51. Balance preliminar de las economias de America Latina y el Caribe. Santiago de Chile, 2004, p. 108. 
  52. Relaciones diplomaticas entre Venezuela y Rusia 1856-1996. Documentos. Caracas, 1996, p. 37-42.   
  53. UNDP. Human development report 2004; Global competitiveness report 2004-2005. World Economic Forum, 2005, Index of Economic Freedom.
11418
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (096) 672-17-75      Вконтакте Студентська консультація
 або телефонуйте: 068-052-35-08, 093-68-92-985 (цілодобово).