+3 8(066) 185-39-18
fенергія, яка необхідна для реакцій біосинтезу.
Обмін речовин забезпечує стабільність хімічного складу та будови всіх частин організму, і як наслідки,
постійне їх функціонування у безперервно змінюються умови оточуючого середовища.
Самовідтворення (репродукція). Здатність до розмноження, тобто відтворення нового покоління особин того ж виду, – одна з основних властивостей живих організмів. ДНК – дезоксирибонуклеїнової кислоти – при її подвоєнні утворюються дві дочірні молекули, які повністю повторюють вихідну.
В основі самовідтворення знаходяться реакції матричного синтезу, тобто утворення нових молекул та структур на базі інформації, що закладена у послідовності нуклеотидів ДНК. Саме відтворення тісно пов'язане з явищем спадковості.
Спадковість. Полягає в здатності організмів передавати свої ознаки, властивості та особливості розвитку від покоління до покоління. Вона обумовлена стабільністю, тобто незмінною будовою молекул ДНК.
Мінливість. Ця властивість ніби протилежно спадковості, але разом з тим, тісно пов'язана з нею, оскільки при цьому змінюється спадкові ознаки – гени, які визначають розвиток тих або інших ознак. Отже, мінливість – це здатність організмів набувати нові ознаки і властивості. В її основі лежить зміна біологічних матриць.
Мінливість створює різноманітний вихідний матеріал для природного добору, і призводить до появи нових форм життя, нових видів та організмів.
Ріст і розвиток. Здатність до розвитку – загальні властивості матерії. Під розвитком мають на увазі не зворотно спрямовану закономірну зміну об'єктів живої та неживої природи. Внаслідок розвитку виникає новий якісний стан об'єкту, завдяки чому змінюються його склад або структура. Розвиток живої форми існування матерії представлено індивідуальним розвитком, або онтогенезом та історичним розвитком, або еріпогенезом.
Протягом онтогенезу поступово та послідовно проявляються індивідуальні властивості організмів. Розвиток супроводжується ростом – збільшенням маси організму. Він зумовлений репродукцією макромолекул, елементарних структур клітин та структур клітин. Філогенез, або еволюція – це незворотній та спрямований розвиток живої природи, який супроводжується утворенням нових та прогресивних ускладнених форм життя. Результатом еволюції є все різноманіття живих організмів на Землі.
Подразливість. Це властивість живих організмів вибірково реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища. Реакція багатоклітинних тварин на подразнення здійснюється нервовою системою та називається рефлексом.
Організми без нервової системи (простіші, чи рослини) виявляють реакції, що називають таксисами або тропізмами, додаючи до їх позначення назву подразника. Наприклад, фототаксис – рух по відношенню до джерела світла, хемотаксис – переміщення речовин. Таксис може бути позитивним або негативним, в залежності від того чи привалює або відштовхує подразник.
Під тропізмом розуміють певний характер росту, який властивий рослинам. Так, геліотропізм (грецьким геліос Сонце) означає ріст наземних частин рослин в напрямку Сонця, а геотропізм (Гея – Земля) – ріст підземних частин в направленні до центру Землі.
Дискретність. Від латинського дискретус – роздільний, перервний. Це загальна властивість матерії. Дискретність будови організмів – основа його структурної впорядкованості. Вона створює можливість постійного самооновлення шляхом заміни «старих» структурних елементів (молекул, органоїдів клітин, клітин) без припинення функцій. Дискретність виду – це можливість його еволюції шляхом загибелі або усунення від розмноження непристосованих особин, та збереження індивідів з корисними для виживання ознаками.
Саморегуляція (авторегуляція). Це здатність живих організмів, що мешкають в умовах постійно змінного навколишнього середовища, підтримувати незмінність свого хімічного складу та інтенсивності протікання фізіологічних процесів. Так, дефіцит надходження поживних речовин мобілізує внутрішні ресурси організму, а надлишок спричиняє їх накопичення.
Наприклад: підвищені концентрації глюкози в крові призводить до посиленого виділення гормону підшлункової залози – інсуліну, який знижує вміст цукру в крові. Зниження рівня глюкози у крові пригнічує виділення гормону. Зменшення числа клітин у тканині (внаслідок травми) викликає посилене розмноження решти клітин; відновлення нормальної кількості клітин дає сигнал про припинення інтенсивного кліткового поділу.
Ритмічність. Притаманна як жива так і нежива природа. Обумовлена різними космічними і планетарними причинами: обертання Землі навколо Сонця, зміною пір року, фазами Місяця т. д. Для неживої природи характерні напрямки зміни освітлення і температури протягом року, переміщення повітряних мас і т. д. Живі організми також піддаються цим явищам, але їх реакції значно складніші. Наприклад, зміна сну та активності людини, сплячка ведмедів.
Ритм – це повторення однієї і тієї ж події або стану, крізь рівні проміжки часу.
Ритмічність спрямована на погодження функцій організму з навколишнім середовищем, тобто на пристосування до змін умов існування.
Енергозалежність. Живі тіла являють собою «відкриті» для надходження енергії системи. В таких системах безперервно відбувається поглинання та видалення речовин, а також обмін енергією з середовищем. Живі організми існують до тих пір, поки в них надходить енергія та матерія. На відміну від неживої природи, живі організми оточені оболонками, які виконують захисну функцію – забрудненість постійність внутрішнього середовища і підтримують єдність біологічної системи. Так живе є особливим ступенем розвитку матерії.
1. 4. Біологічний кругообіг
Кругообіг речовини – це багаторазова участь різних речовин, а вірніше їх хімічних елементів у процесах, які відбуваються в атмосфері, гідросфері, літосфері, в тому числі у тих їхніх шарах, що належать до біосфери.
Циркуляція води між Світовим океаном та сушею – найважливіша ланка для підтримки життя організмів, основна умова взаємодії їх з неживою матерією. На базі кругообігу води з розчиненими в