Бронхолегенева патологія

– при кімнатній температурі через 10 хвилин відзначається тенденція до зниження концентрації глюкози,

- найвищі концентрації білірубіну, ліпемія і каламутність проб завищують значення холестерину,

- білірубін всіх фракцій знижується на 30-50%, якщо сироватка або плазма піддаються дії прямого денного світла 1-2 години,

- фізичні перевантаження, голодування, ожиріння, прийом їжі, травми, операції, внутрішньом’язові ін’єкції викликають збільшення ряд ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ, КФК).

Біохімічний аналіз крові включає наступні показники:

Глюкоза – найважливіший компонент крові, який відповідає за вуглеводний обмін. Зміст її в артеріальній крові вище, ніж у венозній. Норма: 3, 14 – 5, 7 ммоль / л. Високий рівень глюкози може говорити про загрозу діабету 1 або 2 типу. або порушення толерантності до глюкози. Пониження рівня глюкози спостерігається при деяких ендокринних захворюваннях і порушеннях функції печінки.

АсАТ (АСТ, аспартатамінотрансфераза) – один з основних ферментів, що синтезуються в печінці. У нормі зміст цього ферменту в сироватці крові невеликий, оскільки велика його частина знаходиться в гепатоцитах (печінкових клітинах). Підвищення спостерігається при захворюваннях печінки і серця, а також при тривалому прийомі аспірину і гормональних контрацептивів. Норма АсАТ: 0, 40-1, 06ммоль/ (год*л) ; АлАТ (АЛТ, аланинамінотрансфераза) – фермент, що синтезується в печінці. Велика частина його знаходиться і працює в клітинах печінки, тому в нормі концентрація АЛТ в крові невелика. Підвищення спостерігається при масовій загибелі печінкових клітин (наприклад, при гепатиті, цирозі), важкій серцевій недостатності і захворюваннях крові. Нормальні значення АлАТ: 0, 43 – 1, 10 06ммоль/ (год*л) ;

Загальний білок – показник, що відбиває загальну кількість білків в крові. Бере безпосередню участь у підтримці Ph крові, у згортанні і транспортуванні різних речовин в органи і тканини. Його зниження спостерігається при деяких хворобах печінки і нирок, що супроводжуються підвищеним виведенням білку з сечею. Підвищення – при захворюваннях крові і інфекційно-запальних процесах. Нормальні значення загального білку: 55-82 г/л.

Креатинін – речовина, яка відіграє важливу роль в енергетичному обміні м'язовою і інших тканин. Креатинін повністю виводиться нирками, тому визначення його концентрації в крові має найбільше клінічне значення для діагностики захворювань нирок. Нормальні значення креатиніну: 51 – 124 мкмоль/л. Сечовина – речовина, що є кінцевим продуктом метаболізму білків в організмі. Сечовина виводиться нирками, тому визначення її концентрації в крові дає уявлення про функціональні здібності нирок і найширше використовується для діагностики ниркової патології. Нормальні значення сечовини: 2, 3-7, 5 ммоль/л.

С-реактивний білок (СРБ) – чутливий елемент крові, що швидше за інших реагує на ушкодження тканин. Наявність реактивного білку в сироватці крові – ознака запального процесу, травми, проникнення в організм сторонніх мікроорганізмів – бактерій, паразитів, грибів. Чим гостріше запальний процес, активніше захворювання, тим вище С-реактивний білок в сироватці крові. Нормальні значення С-реактивного білку: негативна (-).

Гаптоглобін – білок (існує трьох типів Hp1-1, Hp2-1, Hp2-2) зв’язує гемоглобін, відповідає за збереження заліза в організмі. Норма гаптоглобіну в сироватці: 0, 10 – 1, 30 г/л. Зниження рівня гаптоглобіну може вказувати на аутоімунне захворювання, захворювання печінки, збільшення селезінки або дефекти мембрани еритроцитів. Підвищений рівень спостерігається при злоякісних новоутвореннях (рак легенів, молочної залози, кишечника або геніталій).

Кальцій – є сумою іонів кальцію, в т. ч. пов’язаного з білками (в основному, з альбуміном). Рівень іонів кальцію регулюється паратиреоїдного гормоном і вітаміном Д. Збільшення при злоякісних новоутвореннях, гіпервітамінозі D, ниркова недостатність, зайве споживання кальцію, деякі грибкові інфекції, первинний гіперпаратиреоз, гіпоадренокортіцізм, остеомієліт. Зниження при гіпоальбумінемії, первинному гіпоппаратітіреозе, вторинному нирковому гіперпаратиреозі, вторинному харчовому гіперпаратиреозі, еклампсії, ниркової недостатності, гострому панкреатиті, синдромі мальабсорбції в кишковому тракті. Норма: 2, 10 – 2, 51 ммоль/л

Глікопротеїни – складні білки, в яких білкова (пептидна) частина молекули ковалентно сполучена з однією або декількома гетероолігосахаридними групами (гліканами). Моносахариди, пов'язані з конкретним білком, можуть бути різними: це може бути глюкоза, фруктоза, маноза, глюкозамін, галактозамін, фруктозамін, сіалова кислота та інші. Також глікопротеїнами є всі антитіла, інтерферони, компоненти комплемента, білки плазми крові, молока, рецепторні білки багато інших. Норма – 0, 32 – 0, 48 од.

Бета-ліпопротеїни – у крові здорової собаки міститься 6-19 г/л. Зменшення показника вказує на порушення функції печінки. Також стрибок вниз спостерігається при вагітності та алкоголізмі. Підвищення рівня бета-ліпопротеїнів характерно для цукрового діабету, порушення обміну жирів і атеросклерозу.

Інтерпретація результатів біохімічних досліджень.

За даними біохімії крові бачимо:

 

Таблиця 1. Результати біохімічного аналізу крові собаки

Показники НормаДані аналізуХарактеристика

Глікопротеїни, од. 0, 32 – 0, 480, 70Значно підвищені

Загальний білок, г/л55, 0 – 82, 065, 0Норма

Кальцій, ммоль/л2, 10 – 2, 512, 2Норма

АлАТ ммоль/год*л0, 43 – 1, 100, 71Норма

АсАТ ммоль/год*л0, 40 – 1, 061, 45Значно підвищений

Глюкоза, ммоль/л3, 14 – 5, 72, 4Знижена

Бета-ліпопротеїни, од. 6, 0 – 19, 033, 0Високі

Гаптоглобін, г/л0, 10 – 1, 301, 5Підвищений

С-реактивний білок +/--+++Позитивний

Сечовина, ммоль/л2, 3 – 7, 56, 1Норма

Креатинін, мкмоль/л51 – 124102Норма

 

значно підвищені глікопротеїни та позитивний С-реактивний білок свідчить про наявність гострого запального процесу в легенях;

збільшення активності аспарагінової амінотрансферази може бути показником вторинних порушень функціонального стану міокарду та захворювання печінки;

збільшення вмісту β-ліпопротеїнів – у 3 раза говорить про порушення метаболізму ліпідів, яке проявляється руйнуванням альвеолярного сурфактанта;

гіпоглікемія у хворих зумовлена гіпоксією та ішемією органів і тканин та пригніченням синтезу в організмі кортикостероїдів, зокрема, ендогенного кортизолу, нестача якого може призводити до розвитку гіпоглікемії;

незначне підвищення рівня гаптоглобіну в крові відбувається внаслідок стимуляції інтерлейкіну клітин печінки. Інтерлейкіни беруть участь в регуляції функцій гепатоцитів та імунних клітин, що свідчить про зв'язок печінки з імунною системою.

 

 

При зверненні власника з собакою Лаккі були проведені наступні дослідження:

клінічний огляд тварини, в результаті якого виявлені симптоми:

пригнічення, зниження апетиту;

субфебрильна температура;

часте, поверхневе дихання, нечастий кашель;

серозно-катаральні витікання з носових ходів;

збільшення підщелепних лімфатичних вузлів;

посилення обох тонів серця, особливо другого на легеневій артерії;

болючість області гортані і трахеї;

при аускультації легень – сухі хрипи;

при перкусії – обмежені ділянки притуплення,

біохімічний аналіз крові, за результатами якого вміст загального білка не змінився. Наявність гострого запального процесу у легенях хворих на бронхопневмонію собак підтверджується зростанням вмісту глікопротеїнів, появою в сироватці крові С-реактивного білка. Збільшення активності аспарагінової амінотрансферази може бути показником вторинних порушень функціонального стану міокарду. Збільшення вміст β-ліпопротеїнів – у 3 рази говорить про порушення метаболізму ліпідів, яке проявляється руйнуванням альвеолярного сурфактанта. Гіпоглікемія у хворих зумовлена гіпоксією та ішемією органів і тканин та пригніченням синтезу в організмі кортикостероїдів, зокрема, ендогенного кортизолу, нестача якого може призводити до розвитку гіпоглікемії;

при рентгенологічному дослідженні (малюнок 1) в початкових стадіях бронхопневмонії у краніальних і серцевих долях реєструють гомогенні вогнища затемнення помірної щільності, розмитість легеневого малюнка в ділянці сегментів чи всього легеневого поля, завуальованість переднього контуру серця, нечіткість контурів бронхіального дерева.

На основі проведених досліджень встановлено остаточний діагноз – бронхопневмонія (бронхопневмония, Bronchopneumonia).

Лікування. Призначають дієтичне харчування. У собаки завжди повинна бути чиста вода кімнатної температури або злегка підігріта. Бажано в неї додавати невелику кількість відварів і настоїв лікарських рослин, які мають відхаркувальні або протизапальні властивості. Так як респіраторні хвороби часто супроводжуються розладом травлення, а при бронхопневмонії завжди, то в перші дні хвороби призначають легкоперетравні малоподразнюючі корми. Спочатку усувають конкретні причини захворювання. Собак поміщають в окремі, чисті, теплі без протягів приміщення з помірно вологим повітрям, призначають спокій. Шию і груди хворої тварини укутують щільною вовняною тканиною. Корисні теплі грілки на ділянку живота і груди. У комплексному лікуванні бронхопневмонії використовують антимікробні препарати: антибіотики, сульфаніламіди, похідні нітрофурану. Антибіотики застосовують, враховуючи чутливість до них мікрофлори. При призначенні враховують протипоказання щодо їх застосування. Паралельно з антимікробними речовинами призначають вітамінні і полівітамінні препарати. В патогенезі бронхопневмонії на перший план ставлять алергічні фактори. Для зниження алергії використовували димедрол. Димедрол пригнічує дію гістаміну та інших біогенних фізіологічних речовин (серотоніна, ацетилхоліна, брадикініна). Для стимуляції імунологічної реактивності організма призначили тимоген, який регулює кількість Т і В лімфоцитів, стимулює реакцію клітинного імунітету, посилює фагоцитоз. Також назначили бронхолітин, який має відхаркувальну дію. Сульфокамфокаїн стимулює серцеву діяльність та покращує дихальні процеси.

 

 

1. « Клиническая диагностика внутренних незаразных болезней животных» А. М. Смирнов, П. Я. Конопелько, Р. П. Пушкарев и др. – 2-е изд., перераб. И доп – М. : Агропромиздат, 1988. – 512 с

2. «Клінична діагностика хвороб тварин» В. І. Левченко, М. О. Судаков, Й. Л. Мельник та ін. ; за ред. В. І. Левченка. – К. : Урожай, 1995. – 368 с.

3. « Клиническая диагностика и скорая ветеринарная помощь при болезнях собак и кошек» Огурцов А. Ф. – М. : Аквариум, 2008. – 112 с.

4. « Болезни собак и кошек. Комплексная диагностика и терапия собак и кошек. Учебное пособие. « Старченков С. В. – 2007. – 650 с.

5. « Болезни собак « Белов А. Д., Данилов Е. П., Дукур И. И. – М. : Агропромиздат, 1990. – 270 с.

6. « Кормление собак и кошек»С. Н. Хохрин – М. : КолосС, – 2006. – 248 с.

7. «Породная предрасположенность к заболеваниям у собак и кошек» А. Гоф. – М. : Аквариум, 2006. – 444 с.

8. « Справочник болезней собак и кошек» Федюк С. И. – М. : Феникс, – 2001. – 352 с.

9. «Генетика и наследственные болезни собак и кошек» Н. Н. Московкина, М. Н. Сотская – М. : Аквариум, – 2005. – 448 с.

10. В. І. Левченко, І. П. Кондрахін, В. В. Влізло « Внутрішні хвороби тварин». – Біла Церква, 2012 – с. 314-318

11. М. І. Карташов, О. П. Тимошенко, Д. В. Кібкало « Ветеринарна клінічна біохімія», – Харків: Еспада, 2010 – 400с.

 

 

Малюнок 1. Рентгенограма органів грудної клітки собаки у бічній проекції – ознаки бронхопневмонії