Предмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
11
Мова:
Українська
можна робити тільки через 30с.
Звуковий сигнал
Звукові сигнали, встановлені на автомобілях, по характеру звучання можна поділити на: шумові і тональні. Рівень голосності / звуковий тиск / автомобільних сигналів складав 85 – 125ДЕ, а частота звучання складає 200 – 400 ГЦ. Сигнал монтуються на автомобілях за допомогою ресорної підвіски, що забезпечує їх кращі звукові характеристики.
Звукові сигнали, які живляться струмом до 8 А виконуються по двопровідній схемі і вмикаються безпосередньо в коло.
Більш могутні сигнали вмикаються через проміжне реле і виконується по однопровідній схемі.
ЗВУКОВИЙ СИГНАЛ – типу безрупорний /вібраційний/. На автомобілях ВАЗ і ГАЗ – 34 встановлюються два сигнали – низького й високого тонів. При цьому вмикання сигналів на автомобілях ГАЗ – 24 здійснюється через реле сигналів.
Сигнал складається з корпусу, електромагніту, якірця, контактів; мембрани та резонаторного диску.
Після натискання на кнопку струм від акумуляторної батареї через замкнені контакти надходять в обмотку електромагніту. При цьому електромагніт притягує якірець, який прогинає мембрану й водночас розмикає контакти. Електричне коло розривається, електромагніт розмагнічується, й якірець під дією пружності мембрани відходить назад унаслідок чого контакти знову замикаються, утворюючи замкнене електричне коло, якірець притягується, й процес повторюється. При цьому створюються часті коливання мембрани / до 100 коливань за 1 с/ і з’являються звуки. Тон звука кожного сигналу регулюється гвинтом, розташованим на задній стінці корпусу сигналу. Обертанням гвинта за годинниковою стрілкою – сила звуку збільшується, а в протилежному напрямі – зменшується.
На автомобіль встановлюються в комплекті два тональних сигнал є середнього та високого тонів. Конструкція сигналів середнього та високого тонів однакова, крім товщини мембрани, зазору між якорем і сердечником / 0, 95 ± 0, 05 і 0, 7 ± 0, 05 мм / і резонаторів.
Контрольно-вимірювальні прилади
До контрольно-вимірювальних приладів належать: амперметр, покажчик температури охолодної рідини, покажчик тиску оливи, покажчик рівня палива, покажчик контролю зарядного режиму, спідометри, аварійні сигналізатори температури охолодної рідини та тиску оливи.
Амперметр на автомобілях “Москвич” і ГАЗ-24 увімкнено послідовно в коло акумуляторні батареї та генератора, він показує силу розрядного й зарядного струмів. Через амперметр проходить струм до всіх споживачів, крім стартера та звукового сигналу.
Амперметр складається з корпусу, постійного магніту, латунної шини, якоря зі стрілкою та шкали. Коли електричне коло розімкнене, якір зі стрілкою під дією магнітного поля постійного магніту утримується в середньому положенні на нульовій поділці. Під час проходження струму через латунну шину створюється магнітне поле, під дією якого намагнічений якір зі стрілкою повертається в той чи Інший бік залежно від напряму струму, показуючи заряджання акумуляторної батареї.
Контрольну лампу заряджання акумуляторної батареї на автомобілях ВАЗ та ЗАЗ ввімкнено в коло через реле. Коли ввімкнено запалювання і двигун працює з малою частотою обертання колінчастого вала, або не працює, контакти реле утримуються в замкнутому стані; при цьому контрольна лампа на щитку приладів світиться червоним кольором, указуючи, що заряджання акумуляторної батареї не відбувається.
В разі збільшення частоти обертання, коли напруга генератора на 0, 2... 1, 5 В перевищить напругу батареї, контакти реле розмикаються, вимикаючи акумуляторну батарею від живлення споживачів, контрольна лампа гасне, а батарея вмикається на заряджання від генератора.
Покажчик температури охолоджувальної рідини
Складається з датчика, встановленого в головці циліндрів, і покажчика, розташованого на щитку приладів.
У корпусі датчика розміщено термістор – напівпровідниковий прилад, що змінює свій опір залежно від температури охолодної рідини, яка його обмиває.
Електромагнітний покажчик складається з корпусу, всередині якого розміщується нерухомий постійний магніт, три котушки та резистор і рухомий постійний магніт зі стрілкою.
Коли ввімкнено запалювання, струм, що щ проходить обмотками котушок, створює результуюче магнітне поле, яке взаємодіє з магнітним полем рухомого постійного магніту й установлює стрілку на відповідну поділку шкали. Сили взаємодії й положення стрілки визначаються опором термістора в датчику, оскільки від цього опору залежить сила струму в котушках, а отже, й результуюче магнітне поле. Нерухомий магніт слугує для встановлення стрілки в нульову поділку.
На автомобілях ВАЗ шкала покажчика, замість поділок і цифр, має світлу й червону зони. Якщо стрілка розташована в червоній зоні, то це свідчить про перевищення температури, а отже, про несправності.
Покажчик тиску оливи двигунів “Москвич” і ГАЗ-24 також складається з датчика, сполученого з головною оливою лінією, та покажчика, розташованого на щитку приладів.
Він слугує для контролю за тиском у системі мащення двигуна й побудований аналогічно покажчику температури охолодної рідини, за винятком того, що датчик має реостат.
Коли тиск оливи збільшується, діафрагма прогинається й переміщує рухомий контакт реостата. При цьому змінюється опір і струм у колі обмоток і покажчика, а отже, й створюваний ними магнітний потік, який взаємодіючи з магнітним потоком рухомого постійного магніту, спричиняв переміщення стрілки покажчика на відповідну поділку шкали.
На автомобілях ВАЗ, ЗАЗ, ГАЗ-24 про зниження тиску оливи сигналізує контрольна лампа червоного кольору на щитку приладів, яка засвідчується в разі спадання тиску нижче 0, 035... 0, 045; 0, 04... 0, 09 і 0, 05... 0, 07 МПа відповідно.
Покажчик рівня палива складається з реостатного датчика, закріпленого на верхній стінці паливного бака, та покажчика, встановленого на щитку приладів.
Датчик має вигляд реостата змонтованого всередині металевої коробки, залежно від рівня палива змінюється положення поплавця, зв’язаного важелем із рухомим контактом реостата, змінюючи його опір і поле взаємодіючи з магнітним полем рухомого магніту, переміщує стрілку на відповідну поділку шкали. 3і збільшенням рівня палива в баці опір реостата зростає, а зі зменшенням – спадає.
Техніка безпеки при виконанні ремонтних робіт
1. Всі роботи по автомобілю, повинні проводитися в спеціальних приміщеннях, обладнаними згідно закону “про охорону праці”.
2. У кожному приміщенні повинна знаходитися медична аптечка, щоб в разі поранення чи ушкодження, нею скористатися.
3. В приміщеннях, яких проводяться ремонтні роботи мають бути встановленні вентиляційні люки для очищення повітря.
Пожежна безпека при виконанні ремонтних робіт
Пожежа на автопідприємствах може виникнути з таких причин:
1. порушення правил використання відкритого вогню, електричної енергії;
2. виконання зварювальних робіт у приміщеннях і на територіях, захаращених пальними матеріалами;
3. використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;
4. порушення норм справних систем опалення, електродвигуні в, електронагрівальних приладів;
5. порушення норм зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів, вибухонебезпечних речовин;
Правила застосування пожежного інструменту й вогнегасників вивчають на вступному та наступних інструктажах.
- Усі проходи, проїзди й територію не можна захаращувати.
- На території стоянки забороняється: виконувати будь-які роботи із застосуванням відкритого вогню;
забороняється також заряджати акумуляторні батареї:,
палити;
- зберігати обтирний матеріал;
- розлите паливо або оливу треба негайно прибрати.
- водій повинен стежити за справністю електрообладнання й яре пересвідчуватись, що не підтікає паливо;
- у разі спалахування автомобіля треба негайно видалити його із зони стоянки й вжити заходів для гасіння пожежі;
- якщо виникла пожежа, слід викликати пожежну команду.
Технологія зварювальних робіт
Виконання вертикальних і горизонтальних швів
Вертикальні шви виконують в напрямку знизу вверх.
Перед зварюванням підготовляються зваркою металічна горизонтальна площадка перерізом рівним перерізу наплавленого металу шва.
Ділянка створюється поперечними рухами електрода трикутником. Провар в корні шва забезпечується затримкою горіння дуги в цьому місці при русі електрода трикутником.
Найбільший провар корня шва досягають, коли електрод перпендикулярний вертикальній вісі. Стікання розплавленого металу усувають нахилом електроду вниз.
Зварна вертикальних швів електродами великих діаметрів І при великій силі струму, заважка із-за стікання металу і незадовільного формування шва.
Тому приміняють електроди діаметром до 4 мм, рідко 5 мм, а зварювальний струм понижають порівняно зі зваркою в нижньому положенні.
Вертикальна зварна в напрямку зверху вниз можлива електродами, які дають шар шлаку. Метал в зварювальній ванні затвердіває швидше і стікання його майже не виявляється.
Для вертикальної зварки зверху вниз приміняють електроди з целюлозним покриттям, також з пластмасовим покриттям органічного виду. Зони бувають марок: ОЗС-9, АНО-9, ВСЦ-3 і інші. Вертикальні шви також зручно виконувати електродами зі спиранням покриття на зварювальні кромки.
Горизонтальні і сталеві шви виконують складніше ніж вертикальні. При виконанні горизонтальних швів на верхньому місці часто утворюється підрізи, а при зварці в сталевому положенні можливий неповний провар корня шва. В обох випадках зварка повинна проводитися короткою з достатньою швидкістю коливальних рухів.
Метал товщиною більше 8 мм зварюють багатопрохідними швами. Перший валік в корт шва який розміщений горизонтально, наноситься електродом 4 мм, а послідуючі – діаметром не більше 4 мм.
Валики горизонтального і сталевого швів зручно виконувати електродами зі спиранням покриття. При виконанні сталевих швів, гази які виділяються при зварці покритими електродами, піднімаються вверх і можуть залишитися в шві. Тому для зварки в стеленому положенні, слід користуватися добре просушеними електродами, які дають невеликій шлак.
Список використаних джерел:
Александров О. Г., Заруба І. І., Піньковський І. В. Будова та експлуатація устаткування для зварювання плавленням. – К. : Техніка, 2000.
Боровський Ю. И., Кленников В. М., Сабінин А. А. Устройство автомобилей. – М. : Высшая школа, 1983.
Кисликов В. Ф., Лущик В. В. Будова й експлуатація автомобілів. – К. : «Либідь», 2000.
Рибаков В. Л. Сварка и резка металлов. – М. : Высшая школа, 1979.