Центральний банк і грошово-кредитна політика

У разі змін обсягу капіталу банку, його фінансового стану та інших умов Національний банк України може переглянути перелік пунктів ліцензії на здійснення банківських операцій за встановленою процедурою.

Чим конкретнішими будуть критерії ліцензування, тим легше буде органам нагляду визначити, можлива чи ні видача ліцензії.

НБУ видає новоствореним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій за умови, що вони мають:

• професійно придатних перших керівних осіб банку (голову правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджені з Національним банком України;
• підрозділ, який виконуватиме відповідні банківські операції, підрозділ внутрішнього аудиту, вкомплектовані професійно придатними, кваліфікованими кадрами;
• відповідні внутрішні документи банку, що регламентують здійснення банком діяльності, яка ліцензується Національним банком України;
• необхідне банківське обладнання, комп'ютерну техніку, програмні продукти та засоби зв'язку, що відповідають вимогам Національного банку України;
• приміщення банку, що відповідає вимогам, установленим Національним банком України, або укладену угоду на оренду приміщення на строк не менше 5-ти років, чи свідоцтво на право власності на приміщення.

Національний банк України видає ліцензію функціонуючим банкам, на розширення їхньої діяльності, якщо ними дотримуються такі обов'язкові умови:

1. статутний капітал банку зареєстрований і фактично сплачений у розмірі, не меншому від установленого Національним банком України;
2. формування резервного фонду банку відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України, статуту банку;
3. формування резерву на покриття можливих витрат за кредитами відповідає вимогам чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України. Внутрішні документи банку про порядок формування таких резервів не повинні суперечити вимогам Національного банку України;
4. банком дотримуються економічні нормативи, які встановлені Національним банком України протягом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України;
5. забезпечується стабільна беззбиткова діяльність банку протягом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України щодо надання ліцензії;
6. стан кредитного портфеля банку не загрожує інтересам його кредиторів та вкладників (сума безнадійних до повернення кредитів не перевищує розмірів фактично сформованих резервного та страхового фондів банку);
7. формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідає чинному законодавству України та нормативним актам НБУ;
8. позитивним є висновок зовнішнього аудитора про діяльність банку за звітний рік, що передує зверненню банку до НБУ;
9. банківські операції, які ліцензуються НБУ, не можуть негативно вплинути на діяльність банку;
10. відсутні порушення банком вимог чинного законодавства, нормативних актів НБУ і внутрішніх документів банку.
11. Для отримання ліцензії новоствореними банками подаються такі документи до НБУ:
12. клопотання банку про надання ліцензії на здійснення банківських операцій;
13. бізнес-план банку на перші три роки його діяльності;
14. професійна придатність керівників відповідних підрозділів;
15. висновок регіонального управління НБУ щодо технічної готовності та забезпеченості кваліфікованими кадрами.

Рішення про надання ліцензії ухвалює Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

Відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій є крайнім заходом Національного банку України. До його застосування НБУ використовує інші заходи застережливого характеру відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України [5].

Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих чи всіх) може бути відкликана за поданням регіонального управління Національного банку України у разі:

• виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія;
• затримання початку здійснення діяльності, на яку видана ліцензія, більше як на один рік з моменту видання ліцензії;
• виникнення загрози інтересам кредиторів та вкладників банку;
• виявлення порушень банком вимог банківського і антимонопольного законодавства та нормативних актів НБУ;
• збиткової діяльності банку протягом 3-х місяців;
• систематичного порушення економічних нормативів, які встановлені Національним банком України, протягом 3-х місяців підряд або 6-ти місяців протягом року;
• здійснення операцій, на які не було видано ліцензії;
• недостовірних інформації та звітності або несвоєчасного їх подання;
• невиконання в установлений термін вимог НБУ щодо діяльності банку та умов, на підставі яких була видана ліцензія.

У разі прийняття Комісією рішення про відкликання ліцензії на здійснення однієї або кількох банківських операцій комерційний банк повинен у день отримання зазначеного рішення припинити здійснення нових операцій та забезпечити виконання зобов'язань банку за банківськими операціями, за якими відкликано ліцензію, перед кредиторами і вкладниками згідно з укладеними договорами. Банк зобов'язаний у триденний термін повернути Національному банку України раніше отриману ліцензію для заміни переліку дозволених операцій [1].

Підрозділи банківського нагляду Національного банку України та його регіональних управлінь здійснюють постійний контроль за дотриманням банком вимог НБУ щодо припинення операцій, за якими відкликано ліцензію. Якщо банк не припинив виконання банківських операцій, на які ліцензія була відкликана, Правління Національного банку України може ухвалити рішення про відкликання ліцензій на всі види банківських операцій.

Рішення про відкликання ліцензії на всі банківські операції приймається Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

У разі прийняття рішення про відкликання ліцензії на всі види банківських операцій Правління Національного банку України зобов'язує засновників, акціонерів (учасників) банку вирішити в двотижневий термін питання щодо форм подальшого функціонування банку або припинення його діяльності через реорганізацію чи ліквідацію.

Якщо зазначені вимоги не виконані, Правління Національного банку України на підставі пропозицій Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків приймає рішення про ліквідацію банку.

Рішення Правління Національного банку України про відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій повідомляється всім банкам України, а також оповіщається у центральній пресі.

Важливою складовою державної макроекономічної системи регуляції банківського сектору є грошово-кредитна політика. Конституція України за Радою НБУ закріплює повноваження щодо розроблення основних засад грошово-кредитної політики (ГКП) та надає їй право здійснювати контроль за її проведенням [6].

Реалізація ГКП передбачає використання певного набору інструментів. Дія інструментів ГКП запускає механізм грошово-кредитної регуляції. Закон України “Про Національний банк України” визначає, що головними економічними засобами і методами ГКП є регулювання обсягу грошової маси через: 

• визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для банків; 
• процентну політику;
• рефінансування банків; 
• управління золотовалютними резервами; 
• операції з цінними паперами;
• регулювання імпорту та експорту капіталу; 
• емісію власних боргових зобов’язань та операції з ними.

Одним з найдієвіших та найоперативніших методів є процентна політика, правильне застосування якої сприяє зниженню системного ризику та забезпеченню стабільності банківської системи. Проведення розгорнутого дослідження особливостей застосування процентної політики НБУ сприятиме розроблення нових теоретичних підходів до вдосконалення ГКП, а також дасть змогу надати рекомендації щодо підвищення її ефективності у формуванні сприятливої кон’юнктури фінансового ринку.

Світова практика сформулювала такі закономірності зміни величини процентної ставки: 

• корегування процентної ставки центральними банками варто здійснювати нечасто;
• змінювати ставку доцільно одноразово на незначну величину; 
• монетарна влада зобов’язана дотримуватися адаптаційної політики, відповідно до якої між останім корегуванням і моментом зміни тренду ставки Центрального банку повинен існувати значний лаг.

Різкі зміни Центральним банком процентної ставки можуть бути інтерпретовані суспільством, як підтвердження помилковості заходів монетарної влади або як свідчення непослідовності ГКП. Це веде до втрати довіри до Центрального банку і, як наслідок, зниження ефективності ГКП [4].

Аналізуючи політику НБУ щодо визначення та корегування величини облікової ставки, доречно зазначити, що Національний банк визначає розмір облікової ставки, дотримуючись таких основних принципів [1]:

1. облікову ставку НБУ використовує одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші;
2. облікова ставка є одним із чинників, що характеризує головні напрямки змін грошово-кредитного регулювання;
3. облікова ставка має підтримуватися на позитивному рівні щодо прогнозного рівня інфляції, який визначається схваленими КМУ основними прогнозними макроекономічними показниками на відповідний рік та береться до уваги під час складання Державного бюджету з подальшими змінами.

Рівень облікової ставки НБУ залежить від тенденцій загального економічного розвитку, макроекономічних та бюджетних процесів, стану грошово-кредитного ринку. 

До уваги беруться тенденції розвитку та змін таких показників: 

• фактичний та прогнозний рівень інфляції у відповідному періоді; 
• фактичний та прогнозний рівень зміни індексу цін виробників промислової  продукції, рентабельність основних галузей економіки; 
• фактичний та прогнозний рівень реального ВВП; 
• розмір дефіциту Державного бюджету та джерел його покриття; 
• фактичний та прогнозний розмір платіжного та торгового балансів; темпи приросту грошової маси в обігу; 
• фактична та прогнозна структура випущених в обіг НБУ платіжних засобів у відповідному періоді; 
• динаміка процентних ставок на міжбанківському ринку кредитних ресурсів; 
• динаміка процентних ставок за кредитами та депозитами банків. 

Такий перелік показників засвідчує врахування монетарною владою основних надбань теорії грошово-кредитного регулювання. Зокрема НБУ дотримується правила Тейлора, відповідно до якого зміна процентних ставок центральними банками повинна відбуватися, беручи до уваги показник розриву виробництва, а в разі наявності інфляції – відповідно її цільовий рівень.

Національний банк під час визначення облікової ставки зважає й на інші чинники, які можуть вплинути на вартість коштів у національній валюті, зокрема, інфляційні або девальваційні очікування, процентні ставки рефінансування, які використовують центральні банки країн, що мають тісні торговельно-економічні зв’язки з Україною тощо.

 

 

 

1. Базилевич В. Д. Реєстрація банків та ліцензування банківської діяльності [Електронний ресурс] / В. Д. Базилевич – Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.com/1278021242493/strahova_sprava/reyestratsiya_banki....
2. Лобозинська С. М. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ [Електронний ресурс] / С. М. Лобозинська. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/23608/1/55-380-386.pdf
3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ: ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ, МЕРЕЖА ТА СТРУКТУРА [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.com/13761106/bankivska_sprava/natsionalniy_bank_ukray...
4. ПРОЦЕНТНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123557 
5. Реєстрація і ліцензування комерційних банків [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://readbookz.net/book/55/2157.html.
6. Функції та операції Національного банку України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.com/12191010/bankivska_sprava/funktsiyi_operatsiyi_na....