Чорнобильська катастрофа та ліквідація її наслідків

 

Коротка хроніка подій

Узагальнення основних причин аварії

Основні наслідки аварії

Використана література

 

 

Сигнал тривоги, що пролунав мирної ночі на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилини, сколихнув увесь світ. Він став грізним попередженням людству про те, що колосальна енергія, укладена в атомі, без належного контролю над нею може порушити питання існування людей на планеті.

Останнім часом прогрес у науці, досягнення в інших областях культури дозволили людям вирватися в космос, надали в їхнє розпорядження невідомі раніше джерела енергії. За цей же час населення землі подвоїлося, висунувши перед людством, і насамперед перед науковою громадськістю завдання задоволення всезростаючих енергетичних потреб людини. У зв'язку з цим у багатьох країнах ядерна енергія стала замінювати традиційні види палива.

Чорнобильське лихо ясно дало зрозуміти світу, що ядерна енергія, яка вийшла з під контролю, не визнає державних кордонів. Проблеми забезпечення її безпечного використання і надійного контролю над нею повинні стати турботою всього людства.

27 вересня 1977 року був пущений в експлуатацію перший енергоблок Чорнобильської АЕС. Тоді ще ніхто не знав про майбутню катастрофу і лише деякі розуміли небезпеку експлуатації АЕС, пов'язану з недостачею кваліфікованих кадрів, зниженням якості матеріалів і устаткування. Але, на жаль, це розуміння не йшло далі виконавців проекту. Вищі кола влади були зацікавлені лише кінцевими результатами роботи і проблеми експлуатації гігантських ядерних реакторів, створюваних на території СРСР, не привертали їхньої уваги.

Другий енергоблок був споруджений і пущений у рекордно короткий термін - усього за один рік. У 1981 році почав працювати 3 енергоблок Чорнобильської АЕС. З пуском нового 4 енергоблоку потужність станції досягає 4 мільйонів кіловат.

У березні 1986 року на Чорнобильській АЕС працювала велика комісія Міністерства енергетики й електрифікації СРСР. Вона займалася 5 енергоблоком, який повинен був вступити в дію у тому ж році, але вже стало ясно, що всі терміни його введення зриваються. 5 травня планувалося почати монтаж конструкції в шахту реактора 5 енергоблоку, і комісія з Москви обіцяла приїхати знову.

Але так трапилося, що члени комісії були розбуджені о 3-й годині ночі 26 квітня. Дзвонила чергова по Міністерству. Спеціальним кодом - дані про будь-які події на атомних об'єктах як і раніше залишалися секретними - вона повідомила, що на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС трапилася аварія, а вірніше - так зрозуміли майже усі - пожежа. Докладна інформація вимагала, щоб співробітники міністерства негайно прибули на Китайський проїзд, де воно розташовувалося. 

Біля чотирьох ранку в Міненерго СРСР зібралися фахівці-атомники з аварійної групи. Більшість з них добре знали конструкцію реактора на атомних станціях країни, а також всілякі аварійної ситуації, що виникали на тих чи інших АЕС або передбачалися проектом. А тому кожен з них намагався переговорити з директором ЧАЕС Брюхановим, який дзвонив у Міністерство. 

Брюханов повідомив, що відбулося два вибухи. Чому? Поки нічого не ясно - впала покрівля реакторного і частково машинного залів. Виникли вогнища пожежі в деяких приміщеннях, а також на покрівлі турбінного залу.

Директор АЕС рапортував про обстановку на 4 блоці : реактор заглушений і контролюється. З метою повної безпеки зупинений і 3 енергоблок, що знаходився поряд. Брюханов відразу підтвердив, що відхилень у радіаційній обстановці немає. Але події розвивалися стрімко.

До п'ятої години ранку в Міненерго вже зібралася аварійна група в повному складі, приїхав Міністр Анатолій Майорець, і йому сказали, що імовірніше всього, вибух відбувся через загоряння водню, таке траплялося й раніше.

Однак від Брюханова прийшло нове повідомлення: пожежа триває, в багатьох місцях є жертви - одна людина одержала сильні опіки і не виживе, інша пропала взагалі.

Якщо є людські жертви то характер аварії різко міняється: такий був принцип радянської системи, про такі випадки слід повідомляти на самий верхній рівень, але міністр все таки вирішив почекати до ранку. Утім, він відразу ж підписує наказ про створення комісії з розслідування причин аварії. Прийнято рішення про те, що комісія вилітає в Чорнобиль.

О 6-й ранку директор ЧАЕС повідомив, що в дворі станції виявлені графітові блоки і що в медпункт почали надходити люди з ознаками радіаційного ураження. 

У Москві до цієї інформації віднеслися з недовірою. Вирішили: це не радіація, а отруєння газами, що утворилися при горінні покрівлі. Однак від директора ЧАЕС Брюханова надійшли заперечення: рівень радіації в окремих місцях перевищує норму, але конкретні цифри не були названі. 

Уночі з 25 на 26 квітня на 4 блоках АЕС працювало 176 чоловік - черговий персонал і ремонтні служби.

На двох блоках, що стояли, 5 і 6, знаходилося 268 будівельників і монтажників. Декілька десятків чоловік рибалили на берегах ставка-охолоджувача.

Усі вони стали очевидцями того, як о 1 годині 24 хв. пролунало 2 вибухи. Над четвертим енергоблоком на тлі чорного неба стало видно розпечені шматки, іскри, спалахи полум'я.

Здригнулися і прогнулися товсті залізобетонні стіни, у потоці пари, що рвонула вгору, лопнули трубопроводи, на даху в багатьох місцях почалася пожежа. Над реактором виникло жовтогаряче