Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дефо (Defoe), Даніель, англійський письменник, побачив світ у 1660 році, у Кріплгейті

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
4
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Дефо (Defoe), Даніель, англійський письменник, побачив світ у 1660 році, у Кріплгейті
 
Він став основоположником європейського роману нового часу. Син купця-пуританина. Закінчив пуританську духовну академію. Служив у виноторговій справі і заснував власну фірму. Усе життя займався ризикованими комерційними операціями. Брав участь у повстанні Монмута, після його поразки ховався від влади. Співчутливо зустрів переворот 1688, що зробив буржуазію одним із правлячих класів Англії. Літ. діяльність Дефо почав у 1697, займався журналістикою. У роботі «Досвід про проекти» («An essay upon projects», 1697) він запропонував серію політичних, економічних і суспільних реформ. Особливе значення мали брошури Дефо, присвячені захисту громадянських свобод, віршована. сатира «Чистокровний англієць» («The true-born Englishman», 1701), спрямована проти аристократичних прихильників скинутої династії Стюартів, що виступали проти короля Вільяма III як «не англійця». У своїй сатирі Дефо захищав принцип особистої доблесті і шляхетності. Незабаром Дефо став впливовою політичною фігурою. У період посилення реакції після смерті Вільяма III Дефо анонімно опублікував памфлет у захист віротерпимості: «Найкоротший шлях розправи з диссентерами» («Shortest way with the dissenters», 1702), за что був засуджений до ганебного стовпа і тюремного ув’язнення. До моменту виконання вироку Дефо опублікував памфлет «Гімн ганебному стовпу» («A hymn to the pillory», 1703). Юрби лондонців вітали Дефо, коли він стояв біля ганебного стовпа. За звільнення з в’язниці Дефо, однак, заплатив тим, що став секретним агентом уряду. Умер Дефо на самоті, ховаючись від кредиторів.
 
Обкладинка роману «Молль Фландерс», видання 1722 р.
 
Крім публіцистики, Дефо писав розповіді про злочинців, наприклад, книжки «Система магії», «Життя і діяння Джонатана Уайльда» («The life of Jonathan Wild», 1725), що послужила основою для сатиричного роману Г. Філдінга, і інші. Романи Дефо виросли з його діяльності журналіста. Усі вони позбавлені літературних прикрас, написані від першого обличчя живою розмовною мовою того часу, простою, точною і ясною. Роман Дефо «Записки кавалера» («Memoirs of a cavalier», 1720) присвячений подіям 30-літньої війни і громадянської війни в Англії. «Щоденник чумного року» («Journal of the plague year», 1722), де описується лондонська чума 1665, – зародок історичного роману. Його романи «Капітан Сингльтон» («Captain Singleton», 1720) і «Історія полковника Жака» («History of colonel Jack», 1722) належать до пригодницького жанру. У романі «Молль Флендерс» («Moll Flanders», 1722), високо оціненому М. Горьким, героїня зображена як жертва соціальних умов, що штовхнули її на проституцію і злодійство. 
 
Робінзон Крузо – оригінальна видавнича ілюстрація до роману
 
Романи Дефо позбавлені розробленого сюжету і будуються навколо біографії героя, як перелік його успіхів і невдач. Шлях його персонажів одноманітний – через злочини до багатства, достатка і каяття, однак, до останнього герой приходить не раніш, ніж стає забезпеченим і вступає в число благопристойних буржуа. Духовне життя героїв Дефо небагате: вони тверезі, наполегливі, практичні, мають здоровий зміст. Ту частину біографії героя, що проходить у сфері життєвої практики, Дефо описує безпристрасно, оскільки не тільки дії героя, але і вся реальна буржуазна практика суперечать тим вимогам благочестя, які Дефо робить обов’язковими у своїх творах. Його герої не мають від природи злочинних нахилів, але прагнуть до самоствердження, яке можливе тільки через збагачення. Пірати, злодії, авантюристи і повії – усі вони виражають у найбільш чистому вигляді саму підоснову буржуазних відносин, при яких гроші, навіть добуті нечесними шляхами, стають основним мірилом цінності людини. Окремі епізоди романів Дефо послужили основою для «Олівера Твіста» Ч. Діккенса й ін. його творів про дітей.
Кращий витвір Дефо – роман «Робінзон Крузо» («Life and strange surprising adventures of Robinson Crusoe of York, mariner). Сюжет цього реалістич. роману, що зовні примикає до розповсюдженого в англ. літературі 18 в. авантюрно-пригодницького жанру, розпадається на дві частини. В одній – події, зв’язані із суспільством, буттям героя, перебуванням на батьківщині. Друга частина – відлюдницьке життя на острові. Серед цивілізованих людей Робінзон з’являється як людина, повна авантюрних прагнень, заповзятливий, що не боїться ризику. На острові він працьовитий, простий в своїх бажаннях і не страждає, а навіть щасливий на самоті. Після острова герой повертається до буржуазного способу життя, але яскравість перших двох частин роману вгасає. Робінзон – утілення буржуазного індивіда, що порвав усі старі «природні зв’язки», що виділився як особистість з колишніх форм людського колективу. Світогляд Дефо, згідно до якого виробництво споконвіку розвивалося в індивідуальних формах праці, одержав назву «робінзонади», а роман “Робінзон Крузо” виявився своєрідною енциклопедією соціально-економічних і моральних ідей буржуазної освіти. Пройнятий пафосом праці й оптимізмом, роман Дефо міцно ввійшов у світову літературу як одна з найпопулярніших книг не тільки для дорослих, але і для дітей; він перекладений на багато мов світу і викликав чимало наслідувань.
Закінчив життєвий шлях письменник 26 квітня 1731 року, похований у Мурфілдсі.
Фото Капча