+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
19
Мова:
Українська
здійснюються також у таких формах, як дотації, субсидії, субвенції. Податкова політика застосовується для поповнення державних фінансових ресурсів, а також для стимулювання економічного зростання, науково-технічного прогресу, здійснення структурних перетворень, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Морально-етичні методи ДРЕ – це звернення держави до гідності, честі і совісті людини (підприємця, найманого робітника, державного службовця і т. ін.). Вони включають заходи виховання, роз'яснення і популяризації цілей і змісту регулювання, засоби морального заохочення і тощо. Суть цих методів полягає в тому, щоб формувати й підтримувати в людей певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави. Прикладами використання пропагандистських методів є: орієнтація діяльності суб'єктів ринку на цілі та пріоритети державних макроекономічних планів (програм) ; заклики державних органів до підприємців, бізнесменів, трудящих, профспілок, політичних партій щодо дотримання ними певної лінії поведінки; політична реклама, зустрічі з виборцями, участь у роботі об'єднань за економічними інтересами з метою залучення інвестицій, послаблення економічних вимог і т. ін.
3. Зарубіжний досвід регулювання с. г.
Досвід розвинених країн, система агробізнесу яких тривалий час формувалася під впливом держави, переконливо засвідчує, що в умовах ринкової економіки життєдіяльність сільськогосподарський підприємств, ефективність аграрного виробництва і відносна стабільність соціальної сфери в сільській місцевості значно зумовлені державним регулюванням. Оскільки Україна знаходиться на етапі глобалізації та євроінтеграційної орієнтації, нашій державі слід здійснювати держане регулювання сільського господарства, спираючись на зарубіжний досвід.
Основними важелями державного регулювання вважаються: цінове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції; система оподаткування; кредитно-фінансовий механізм; антимонопольна політика; регулювання зовнішньоекономічної діяльності; спеціальні цільові програми.
Застосування цих важелів: в країнах ЄС якщо ринкові ціни виявляються нижчими від рівня ціни відтворення, то різниця доплачується фермерам з державних коштів – з тим, щоб вони мали фінансову можливість здійснювати нормальне відтворення, з темпами оновлення й розвитку, не нижчими від прогнозних. Коли ж ринкові ціни дорівнюють цінам відтворення або вищі від їх рівня, тоді цінові доплати відсутні. У країнах ЄС рівень фермерських цін встановлюється один раз на рік за згодою сторін, отже, поточна кон'юнктура цін на них безпосередньо не впливає. Використовуються й інші форми регулювання фермерських доходів як з бюджету ЄС, так і з власних бюджетів країн. Це і є системою активного державного регулювання
Необхідність державного регулювання аграрного сектора більшість науковців пов'язують, насамперед, із диспаритетом цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, а також із істотним впливом природно-кліматичних умов на ефективність сільськогосподарського виробництва. У США рівень державної підтримки сільського господарства становить 40% від вартості виробленої сільськогосподарської продукції, у країнах ЄС – 35%, у Японії та Франції – 72%, в Україні – 8, 3%. У країнах ЄС державну підтримку сільського господарства здійснюють шляхом надання аграріям дешевих кредитів, підтримання твердих цін, виконання безпосередніх виплат тощо. В Європі під державне регулювання підпадає 90% цін на сільськогосподарську продукцію у вигляді субсидій для підтримки аграріїв через високі ціни на засоби виробництва.
Для України, яка з травня 2008 р. є членом СОТ, постає завдання визначити основні напрями, межі та обсяги бюджетної підтримки аграрного сектору.
Державна підтримка: три “скриньки” Угода про сільське господарство передбачає, що країни, які приєднуються до СОТ, беруть на себе зобов’язання з доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів та рівня державної підтримки аграрної галузі. Усі заходи внутрішньої підтримки класифікуються відповідно до головного критерію – чи “викривлюють” вони виробництво і торгівлю.
“Зелена скринька”: ця група охоплює заходи державної підтримки, що зовсім не впливають або мінімально впливають викривлювальним чином на виробництво і торгівлю. Вони фінансуються з Державного Бюджету і не мають своїм наслідком підтримку цін виробників. Держава має право фінансувати заходи “зеленої скриньки” у будь-якому необхідному обсязі залежно від можливостей бюджету.
Підтримка в межах “зеленої скриньки” передбачає: - наукові дослідження, підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування; - ветеринарні та фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування; - сприяння збуту сільгосппродукції, включаючи збирання, обробку і розповсюдження ринкової інформації; - удосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд) за винятком операційних витрат на її утримання; - утримання стратегічних продовольчих запасів, внутрішню продовольчу допомогу; - забезпечення гарантованого доходу сільгоспвиробникам, удосконалення землекористування тощо; - підтримку доходів виробників, не пов'язану з видом та обсягом виробництва; - сприяння структурній перебудові сільськогосподарського виробництва; - охорону навколишнього середовища; - реалізацію програм регіонального розвитку.
“Блакитна скринька”: ці заходи спрямовані на обмеження перевиробництва (фіксовані сільськогосподарські площі, фіксоване поголів’я), і щодо них також немає обмежень фінансування з бюджету. “Жовта скринька” вміщує заходи внутрішньої підтримки, що справляють викривлювальний вплив на торгівлю і виробництво: - дотації на продукцію тваринництва і рослинництва; - дотації на племінне тваринництво; - дотації на елітне насінництво; - дотації на комбікорми; - компенсація частини витрат на міндобрива і засоби захисту рослин; - компенсації частини витрат на енергоресурси; - цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною і ринковою ціною на сільгосппродукцію; - надання виробникові товарів та послуг за цінами, нижчими за ринкові; - закупівля у виробника товарів (послуг) за цінами, що перевищують ринкові; - пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджету, списання боргів; - пільги на транспортування сільгосппродукції; - витрати лізингового фонду та деякі інші.
Стосовно заходів “жовтої скриньки” держава має взяти зобов’язання зі скорочення бюджетного фінансування. Країна – учасниця СОТ має право не скорочувати витрати “жовтої скриньки”, якщо зобов’язується забезпечити підтримку в розмірі не більш ніж 5% вартості валової продукції сільського господарства (для розвинених країн) і 10% – для тих, що розвиваються.
Поступове скорочення програм «жовтої скриньки» та перехід до програм «зеленої скриньки», фінансування якої не передбачає обмежень з боку СОТ стосується майже всіх розвинених країн. Так, наприклад, частка державного фінансування, що входить до «зелених» програм розвитку становить в Австралії 91% від загальної суми, а у США – 77%. У країнах ЄС, Бразилії, Канаді частка цих програм перебуває в межах 50-60% від загальної підтримки, тоді як в Україні – 75% від загальної підтримки – «це жовті» програми підтримки, і лише 25% – «зелені».
Державне регулювання та підтримка сільського господарства Польщі (приклад)
В сучасній науковій літературі значна увага приділяється питанням державного регулювання економіки зарубіжних країн, зокрема сільського господарства. Тому на сучасному етапі глобалізації та євроінтеграційної орієнтації політики нашої країни дані процеси потребують вивчення цього на прикладі найближчого сусіда – Польщі для можливого застосування в Україні.
Сутність державної підтримка сільського господарства в ЄС, і в частості Польщі, полягає у застосуванню дотацій, цін, квот тощо.
Прямі платежі мають важливе значення для польських фермерів з невеликою площею сільськогосподарських угідь і з низькою доходністю, і менш важливі для виробників, досягнувших високих показників на більших за площею угіддях.
Загальна сума здійснених платежів польськім фермерам з фонду ЄС дорівнювала у 2004 році 11 млрд. злотих (в тому числі 5, 74 млрд з бюджету Польщі), відповідно у 2005 – близько 16, 5 млрд (у тому числі 8 млрд з бюджету Польщі), а у 2007 – 17, 5 млрд злотих. Рівень виплат польським фермерам склав у 2009 році 90% тих платежів, що здійснюються в ЄС-15. Згідно Копенгагенського договору в цьому році Польща отримає такий же рівень виплат, як і інші країни ЄС-15.
Робота над системою прямого субсидування польських фермерів триває з 2009 року. Відомо, що вона буде змінюватися. Їх розмір швидше за все буде пов'язаний з площею господарства, незалежно від виробництва та обробки землі, у зв’язку з підвищенням вимог до виробників
Державні виплати здійснюються на гектар землі або на голову худоби. Польські аграрії почали отримувати грошові виплати з першого року членства у розмірі 44, 46 євро за 1 га сільськогосподарських угідь (2004 р.), 2005 р. – 57, 42, 2006 р. – 69, 57 і 2007 р. – 78 євро/га. Але дотації з державного бюджету надходили також у вигляді спеціальних виплат на певний вид продукції та з фонду розвитку села та сільської місцевості. Тому, у середньому польський аграрій у 2006 р. отримав 126 євро/га.
На нашу думку, орієнтація політики підтримки сільського господарства на середньостатистичні показники по галузі є помилковою, так як вона спотворює реальну картину і спричиняє неефективний розподіл коштів.
Для слабких господарств дана підтримка не є суттєвою, а для сильних вона і не потрібна. Так, близько 40% державних виплат отримують власники великих господарств (а це лише 6% селян).
Після вступу в ЄС у Польщі, крім того, почав діяти механізм виплати структурних рент аграріям, що досягли 55 річного віку та передали у спадок або продали своє господарство. Сума ренти коливалася від 274 до 576 євро/га: 80% за рахунок бюджету ЄС і 20 – Польщі.
Метою політики Євросоюзу є зниження ціни на сільськогосподарську продукцію, що приведе до зменшення цін на продукти харчування, зменшить витрати на робочу силу і підтримку галузі, а також збільшення конкурентоспроможності європейського експорту. Цінова політика ЄС полягає у підтримці фермерських цін на такому рівні при якому покриваються не лише витрати, а й здійснюється розширене відтворення. Головними критеріями, за якими комісія ЄС регулює ціни, є мінімальні ціни, мінімальні ціни імпорту та рекомендовані ціни.
У Польщі інтервенційні закупівлі сезонних надлишків сільськогосподарської продукції та їх продаж в період нестачі на ринку проводить Агентство аграрного ринку (ринок м’яса, зерна, цукру, хмелю, переробки картоплі, молока). Воно здійснює закупівлю даних продуктів шляхом надання гарантованих кредитів (виплата 45% мінімальної ціни). В країнах ЄС, крім того, щорічно встановлюється межа виробництва певної продукції, тобто її квота. При об’ємі виробленої продукції в певних межах та певної якості, товаровиробники отримують так звані „закупівельні” або „гарантовані ціни”. Це регулює обсяги товару на ринку і запобігає його перевиробництву шляхом зменшення або зняття допомоги при перевищені квоти. Наприклад у 2006 році при перевищенні встановленої квоти виробництва молока (8, 964 млн тонн та 416 тис. тонн резерву) на 290 тис тонн польські виробники сплатили 64 млн євро штрафу (0, 39 злотих за кожен літр понад норму.
Протягом 2011-2013 років Польща з фондів ЄС додатково отримає 633 млн. євро, як винагороду за краще економічне зростання порівняно з попередніми періодом (2007-2009 рр.)
Таким чином, досвід країн західної Європи, зокрема Польщі, наглядно показує, що сільське господарство не може бути саморегулюючим сегментом економіки і потребує державного втручання. Так, обмеження регулюючих функцій держави в аграрно-економічних відносинах нашої держави спричинив до занепаду АПК і потребує підтримки шляхом надання прямих субвенцій, дотацій, кредитів а також значного покращення сільської інфраструктури та рівня життя на селі.
Самостійно:
проаналізувати державну підтримку галузі с. г. у ЄС, США