Державний та конституційний устрій Канади

Обробна промисловість відзначається високою концентрацією виробництва і капіталу, проте за продуктивністю праці поступається перед розвиненими країнами. На машинобудування припадає 30% продукції. Головна галузь – транспортне машинобудування, в якому планує капітал США. Машинобудування випускає енергосилове устаткування, устаткування для гірничодобувної і лісової промисловості. Центри: Монреаль, Гамільтон, Оттава, Ванкувер. Розвивається чорна металургія – Гамільтон (1/2 продукції), Уелленд, Сідні [7, 61].

У кольоровій металургії сильні позиції американського й англійського капіталу. Великого обсягу досягла виплавка нікелю, міді, алюмінію, цинку і свинцю в Садбері, Томпсоні, Саллівані, Кітімані, Авриді. На імпортній сировині створене велике виробництво алюмінію (Аврида, Кітімат, Бе-Кама, Гран-Бе).

Канада має розвинену нафтопереробну промисловість у Монреалі, Сарні, Ванкувері, Торонто, Едмонові. Хімічна промисловість представлена заводами основної хімії, високо полімерних сполук, хімічних добрив, синтетичного каучуку. З виробництва мінеральних добрив Канада займає четверте місце у світі (11 млн. тонн.).

Лісова промисловість використовує багатющі лісові ресурси. У заготівлі деревини Канада займає п’яте, а з виробництва пиломатеріалів і паперу – третє місце у світі. З експорту пиломатеріалів і паперу Канада – світовий лідер.

Легка і харчова промисловість орієнтується виключно на споживача, і їх розміщення збігається з розселенням населення. Товарами легкої промисловості Канада забезпечує свої потреби лише на 50% [2, 465]

У Канаді добре розвинене сільське господарство, у якому зайнято 15% економічно активного населення, що дає 9% ВВП. До АПК Канада входить, крім сільського господарства, і промисловості, що виготовляє машини, устаткування, добрива та ін. товари для сільського господарства, а також промисловості з переробки сільськогосподарської продукції. Майже 70% вартості продукції АПК дають переробні галузі харчової промисловості.

Загальна площа сільськогосподарських угідь – 70 млн. га, ріллі – 3/5, ¾ оброблюваних земель містить на півдні степових провінцій, а інші – на заході Канада.

У структурі сільського господарства при дуже розвиненому рослинництві дещо переважає тваринництво. Головними сільськогосподарськими районами залишаються і степові провінції – зернове господарство, пасовищно – м’ясне скотарство, м’ясо – вовняне вівчарство; Онтаріо і Квебек – виробництво насіннєвої картоплі, молочне тваринництво. Плодівництво – у Новій Шотландії і Британській Колумбії. При зберіганні найбільшого виробництва продовольчого зерна зростає роль кормових культур, у т. ч. рапсу, ячменю, кукурудзи. Канада займає п’яте місце у світі зі збору зернових (57 млн. тонн) і третє місце у зборі пшениці.

Канада веде промисел тріски в Атлантичному океані у тихому – лосося, в озерах – окуня. [1, 62].

 

 

Єлизавета II, Королева Англії, є офіційною главою канадської держави. Влада Королеви пронизує всі гілки державної влади. За англійською традицією верховна влада канадської держави належить Суверену. 1867 р. засновники закону про Британську Північну Америку добровільно передали офіційну виконавчу владу Королеві. На практиці це означало створення відповідального уряду, який в особі Кабінету підзвітний у своїй діяльності Палаті громад, а Палата громад відповідальна перед народом. Уряд виконує свої функції Іменем Королеви. Однак насправді влада монарха суворо обмежена. Сучасні функції монархії є переважно церемоніальними та неполітичними. Королева тримає владу, але не править. Королева не живе у Канаді постійно. Тому, якщо королева не перебуває у Канаді, вся повнота королівської влади лягає на представника Королеви – Генерал-губернатора, якому Королева делегує свої повноваження. Генерал-губернатор призначається її Величністю за рекомендацією прем'єр-міністра Канади і Кабінету. Генерал-губернатор перебуває на посаді протягом 5 років, хоча цей термін може бути продовжений ще на один рік або більше. На вимогу глави уряду Генерал-губернатор може бути також відсторонений від посади. За винятком надзвичайного стану він наділяється всією повнотою влади з боку Кабінету, що отримав підтримку більшості членів обраної народом Палати громад. Генерал-губернатор має бути обов'язково канадцем. Перший канадець був призначений на цю посаду 1952 р., і відтоді ця посада була передана канадським громадянам на майбутнє. З того часу, за традицією, англомовний канадець змінює франкомовного на цій посаді. У випадку смерті, нездатності, зміщення або відсутності Генерал-губернатора на посаді його обов'язки виконує Головний суддя Верховного суду Канади, який діє як Адміністратор офісу.

Генерал-губернатор представляє монарха на федеральному рівні, на. провінційному – лейтенант-губернатори. Федеральні закони, а також закони більшості провінцій розпочинаються формулою: ”Її Величність, за порадою та згодою Сенату і Палати громад, наказує... ”. Парламент (або провінційна законодавча установа) збирається лише за королівським викликом; палати парламенту (законодавчі установи) ”не обладнані автоматичним стартером”. Жоден із федеральних і провінційних законопроектів не стане законом без королівської санкції. Були випадки, коли монарх особисто давав дозвіл на введення в дію федеральних законів, але, як правило, ці санкції дають Генерал-губернатор або його заступник, а санкції на введення у дію провінційних законів – лейтенант-губернатор або адміністратор. Генерал-губернатор і лейтенант-губернатори отримують консультації у своїх міністрів і мають право заохочувати їх до певних дій або застерігати від чогось. У своїй діяльності вони здебільшого покладаються на поради міністрів, хоча в окремих випадках вчиняють самостійно чи навіть усупереч думці Кабінету міністрів.

Конституція також заснувала