Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

Предмет:

Тип роботи:

Дипломна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

очікування – різновид неврозів, що виражається в утрудненні виконання тих чи інших повсякденних функцій в результаті нав’язливого страху невдачі. При цьому основним є побоювання неможливості виконання функції, а другим є сам неможливість її виконання, тобто мова йде про психогенний розлад, при якому в якості психогенно травмуючого моменту виступає фактор тривалого очікування, а клінічна картина нагадує неврастенію з симптомокомплексом локальних розладів – порушень функцій певного органу чи системи органів. Захворювання може виникнути в будь-якому віці, особливо в дитячому. Частіше воно виникає у тривожно-підозрілих, боязливих, емоційно-лабільних особистостей. Чинниками можуть бути ЧМТ, інфекції, інтоксикації, судинні захворювання головного мозку, порушення харчування, довготривале недосипання та ін. Клінічно захворювання виявляється у виникненні неможливості виконання якоїсь з повсякденних функцій (мови, ходіння, писання, читання, гри у присутності інших на музичних інструментах, сну і т. д.). Після випадкового “збою” з’являється відчуття тривожного очікування невдачі, це сприяє закріпленню порушення і веде до появи ще більшої невпевненості в успіху. По таким самим механізмам можуть виникати і закріплюватись розлади сну. Сюди ж належить так званий страх усних відповідей в класі у дітей та підлітків. Захворювання може бути досить тривалим (протягом років), але може спонтанно зникнути.

7. Системні неврози – В. Н. М’ясищев запропонував цю назву замість терміну “неврози органів”, бо вважав неможливим існування неврозу органу, так як невроз являє собою функціональне захворювання мозку. Більше того, з позицій нервізму порушення діяльності органу завжди пов’язане з порушенням регулюючої його системи мозку, а також нерідко з патологічними впливами, висхідними з різних рівнів нервової системи. В ґенезі системного неврозу В. Н. М’ясищев підкреслював роль загального невротичного складу особистості. Зараз системні порушення розглядаються як один з синдромів загального неврозу.

8. Неврози з рентними домаганнями – групи неврозів, при яких перенесене соматичне чи органічне захворювання, що залишили більш-менш незначні наслідки, використовуються для отримання пенсійного забезпечення. До них належать: 1) травматичний невроз – виникає на фоні легко виражених психоорганічних розладів. Особливе поширення мав за часів першої світової війни. Відмічався гострий початок по типу психічного шоку після ЧМТ, а далі – поява депресивно-іпохондричного стану з вираженими істеричними нашаруваннями (функціональні паралічі, розлади чутливості), в подальшому – істеричний розвиток особистості з рентними установками; 2) рентний невроз – з кверуляторними явищами, сутяжництвом; 3) компенсаційний невроз – в сучасному розумінні – це симулятивна поведінка, що ускладнена невирішеними грошовими проблемами.

9. Невроз страху – головним симптомом є вільний страх, тобто безпредметний страх, що не має об’єкту, який його викликає, це готовність до страху. Як самостійна форма неврозу виділений в 1895 році З. Фрейдом, але в подальшому більшість авторів розглядали його як частковий прояв інших неврозів – ННС, неврастенії чи істерії, але деякі автори все ж таки виділяли його окремо. Основною клінічною ознакою є безпідставні побоювання чи тривога, що не мають змісту. На початкових стадіях хворі старанно приховують причину своїх побоювань, а пізніше вже не усвідомлюють причинного зв’язку страху з патологічною ситуацією. Основною рисою є страх (тривога), що носить генералізований і стійкий характер, часто хворі жалуються на нервовість, тремтіння, м’язову напруженість, пітливість, серцебиття, головокружіння тощо.

10. Неврози характеру (невротичний характер) – особистість обмежена в повноті власних проявів. В клінічному плані – це психогенно обумовлений “безсимптомний невроз” (не має власне невротичних симптомів), що виражається у змінах характеру, тобто мова йде про психогенне формування патологічно видозміненого характеру.

11. Психоневрози – неврози, симптоматика яких являє собою символічний вираз ранніх дитячих неактуальних конфліктів; неврози, обумовлені чисто психогенними причинами; в сучасній практичній психіатрії використовується для протиставлення групи загальних неврозів неврозам органів. [5; 6; 12, 105-110; 19, 7-9].

Окрім розглянутих видів неврозів виділяють і багато інших, які в принципі не отримали широкого розповсюдження та визнання, наприклад, анагапічний, що розвивається в одиноких, покинутих людей; невроз злету і падіння, що зустрічається в кар’єрних перепадах; невроз правоти; невроз виходу на пенсію; післяродовий невроз – боязнь не впоратись з материнськими обов’язками та інші. [12, 92].

Існує ряд критеріїв, що використовуються на практиці при діагностиці неврозів, до яких належать:

- невротичний рівень розладів;

- психогенне начало;

- функціональний характер розладів;

- парціальність невротичних порушень.

За допомогою цих критеріїв можна спробувати визначити межі поняття неврозу. Перш за все зупинимось на невротичному рівні розладів, тобто відсутності психотичної симптоматики і анозогнозії при умові клінічної картини, що властива окремим формам неврозів, а саме: неврастенії, неврозу нав’язливих станів (далі ННС), істеричному, іпохондричному і деяким іншим. Але ця ознака, як і всі інші, не є строгою детермінантою, так як може відзначатися і при ряді інших захворювань.

Наступна ознака – психогенне начало часто помилково діагностується, тому що психогенний фактор нерідко виявляється лише приводом, а не причиною розвитку стану – поява у подальшій динаміці хвороби аналогічних початковим “невротичних” розладів, але вже без даної “психогенії”, тобто по механізмах розвитку процесуального захворювання чи як прояв фазових станів при психопатіях, циклотимії і т. д.

Функціональний характер розладів (відсутність безповоротних змін, повернення при одужанні до початкового рівня), здавалось би, також належить до числа кардинальних ознак, проте хоч і являється основною ознакою фазових станів, але з