Діалог як форма комунікації

Для виявлення рівня усвідомлення респондентами суті педагогічної співтворчості доцільно розглянути особливості розуміння ними проблеми «бар'єрів» спільної творчої діяльності. При відповіді на питання «Що обмежує можливості здійснення педагогічної співтворчості викладача і студентів у вузівському навчанні?» респонденти виділили такі «бар'єри» спільної творчості: відсутність психологічної готовності викладачів і студентів до співтворчості (96% викладачів 1-ої групи, 24% викладачів 2-ої групи, 88, 7% студентів) ; догматичний стиль навчання (відповідно 80%, 16% і 74, 2%) ; авторитарний стиль педагогічного керівництва (72%, 8% і 66, 9%) ; низький рівень розвитку творчих здібностей у партнерів по діалогу (64%, 20% і 48, 7%) ; байдужість викладача до успіхів і досягнень студентів в учбово-творчій діяльності (викладачі 1-ої групи – 60%, викладачі 2-ої групи – відповідей не було (0%), студенти – 55, 2%) ; відсутність взаєморозуміння, взаємоповаги, взаємодовіри (відповідно 60%, 24% і 51, 9%) ; відсутність у педагога почуття гумору (40%, 0% і 35, 2%) ; невміння викладача організовувати творче співробітництво (40%, 8% і 44%) ; неадекватність вимог викладача до студентів (36%, 0% і 28, 3%) ; інерція мислення партнерів по співтворчості (28%, 0% і 15, 6%) ; відсутність педагогічного покликання (28%, 0% і 37, 2%) ; низький рівень теоретичної підготовки студентів (28%, 88% і 21, 6%) ; недостатня психолого-педагогічна компетентність викладача (24%, 0% і 16, 6%) ; необ'єктивність викладача в оцінках знань студентів (20%, 0% і 15, 6%) ; догматизм, шаблонність мислення партнерів по творчості (20%, 0% і 14, 5%) ; вузький кругозір учасників творчого процесу (20%, 0% і 9, 8%) ; невпевненість у собі, тривожність викладача і студентів (16%, 0% і 7, 9%) ; пасивність студентів (16%, 76% і 7, 4%) ; лінощі студентів (12%, 28% і 7, 9%) ; нетворчий мікроклімат у студентській групі (12%, 0% і 7, 1%) ; дефіцит часу (12%, 92% і 5, 9%) ; надмірне навчальне навантаження викладача і студентів (12%, 76% і 14, 7%) ; недостатня матеріальна база навчального процесу (8%, 48% і 5, 4%) ; однобічність мислення партнерів по спільній творчості (8%, 0% і 0%) ; недостатній розвиток уяви учасників творчого процесу (8%, 8% і 3, 4%) ; обмеженість інтересів партнерів по сумісній творчій діяльності (8%, 0% і 2, 7%). Порівняльний аналіз відповідей трьох груп респондентів свідчить, що викладачі 1-ої групи і студенти виділяють передусім внутрішні для процесу співтворчості «бар'єри», тоді як викладачі 2-ої групи зосереджують свою увагу на зовнішніх «бар'єрах» (дефіцит часу, надмірне навчальне навантаження, недостатність матеріальної бази навчального процесу тощо). До того ж, викладачі 1-ої групи назвали значно більше «бар'єрів» педагогічної співтворчості, ніж викладачі 2-ої групи. Це пояснюється передусім тим, що викладачі 1-ої групи мають значний досвід організації співтворчості зі студентами у навчанні. У викладачів же 2-ої групи цей досвід обмежений їх стереотипним підходом до організації навчального процесу, що значно ускладнює розуміння ними внутрішніх «бар'єрів» педагогічної співтворчості.

Для поглибленого розкриття рівня розуміння викладачами і студентами суті педагогічної співтворчості та шляхів її організації у вузівському навчальному процесі ми виявили, як усвідомлюють респонденти умови спільної творчої діяльності. Викладачі і студенти виділили такі умови: психологічну готовність викладача і студентів до педагогічної співтворчості, яка включає в себе мотиваційний компонент – прагнення і бажання партнерів здійснювати спільну творчість (96% викладачів 1-ої групи, 44% викладачів 2-ої групи і 67, 6% студентів) ; процесуальний компонент – наявність у викладача і студентів умінь організовувати творче співробітництво (відповідно 80%, 12% і 47, 5%) ; демократизація взаємин викладача і студентів у навчальному процесі, яка передбачає психологічну рівноправність, взаєморозуміння, взаємоповагу, взаємну довіру (76%, 28% і 64, 4%) ; творчий підхід викладача і студентів до організації навчання (викладачі 1-ої групи – 72%, викладачі 2-ої групи – не дали відповідей (0%), студенти – 35%) ; збільшення обсягу часу на вивчення профілюючих предметів з майбутньої спеціальності (68%, 48% і 58%) ; органічний зв'язок теоретичного навчання з педагогічною практикою у базових школах під керівництвом творчо працюючих учителів (68%, 40% і 38, 4%) ; постановка і вирішення проблемних ситуацій у навчанні (64%, 20% і 32, 3%) ; запровадження діалогового навчання (60%, 0% і 23, 7%) ; використання засобів, що зацікавлюють студентів процесом учбово-творчої діяльності