Діяльність козацьких шкіл в Україні. система виховання лицаря-козака

На сучасному етапі удосконалення національної системи освіти України одним із основних завдань школи є виховання духовно багатої осбистості. В цьому нам може дуже допомогти дослідження козацької педагогіки, а також її подальше впровадження в наше сучасне життя зокрема в освіту і виховання наших дітей і нашої молоді. Адже в умовах, коли в нашій державі дедалі більше поглиблюється криза цінностей, молодь поступово втрачає життєві цінності, забуває культурні традиції свого народу, а натомість дедалі більше попадає під чужі нам культурні віяння Заходу і Сходу, назріває така ситуація, коли не буде з ким будувати Україну через 5-10 років. Звичайно в цьому плані козацька педагогіка не може стати панацеєю від усіх хвороб нашого суспільства, але вона здатна консолідувати українське суспільство, вирішити проблему національно-патріотичного виховання молоді, сформувати українця, який би поєднував у собі високі морально-етичні якості, почуття патріотизму з фізичною міццю, витривалістю й вишколом.

Козацька педагогіка - частина народної педагогіки, спрямована на формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю, твердою волею і характером.

Козацька педагогіка і психологія є тими галузями вітчизняної науки, пізнання і засвоєння яких сприяють створенню психолого-педагогічних умов для виховання молоді в дусі глибокого патріотизму, громадянськості, формування в неї національно-державницьких якостей.

Вивчення і дослідження козацької педагогіки важливі ще й тому, що багато проблем тут продовжують залишатись білою плямою, є досить велике поле для нових досліджень.

Основні завдання козацької педагогіки - готувати фізично-загартованих, з міцним здоров’ям мужніх воїнів-захисників рідного народу; виховувати у молоді український національний характер та світогляд; формувати високі лицарські якості, пошану до старших людей, прагнення бути милосердним. 

Серед ідеалів козацької педагогіки є виховання вільної і незламної у своїх прагненнях людини, котра повинна, спираючись на вітчизняні традиції громадського і політичного життя, розвивати рідну культуру, економіку, будувати незалежну державу. В усній народній творчості відображено ідеал козака-хлібороба, власника землі, її дбайливого господаря. У часи лихоліть на передній план виступав ідеал козака-воїна, витязя нескореного духу, честі і звитяги.

Явищем глибоко самобутнім є козацька система виховання, що має такі ступені: дошкільне родинне виховання, родинно-шкільне виховання та підвищена освіта. Дошкільне родинне виховання утверджувало статус батьківської та материнської народної козацької педагогіки. У сім’ях панував культ матері і батька, бабусі та дідуся, роду і народу. Сімейні виховні традиції продовжувалися у школах.