ЗМІСТ
Актуальність теми. У сучасній лінгвістиці спостерігається значний інтерес до проблем синонімії і, зокрема, до встановлення та вивчення закономірностей функціонування синонімічних дієслів руху. Синоніми використовуються не лише, як інструмент заміни однієї лексеми іншою, а як елемент підсилення, уточнення у мові. Стосовно літературознавчої сфери проблема вибору потрібного відповідника з синонімічного ряду завжди супроводжує індивідуальний стиль письменника. Слово-основа лише надає семантичне значення лексеми, як «ядерну» так і периферійну її структуру, але не висвітлює умови вибору, які впливають на цей процес. Саме питання умови вибору літератором синонімічних рядівє актуальним, оскільки воно пов’язане з його головним завданням – досягненням літераутрності, гармонійності, милозвучності та експресивності тексту.
У найзагальнішому розумінні рух – це будь-яка взаємодія матеріальних об’єктів і зміна їх станів. Із суто логічного погляду дієслова об’єднуються на основі таких спільних категорій, як буття, свідомість, рух, поведінка. Найчіткішою і найскладнішою за своєю структурою є саме таксономія дієслів руху. Ці лексеми активно втягують у свою орбіту слова інших граматичних класів, особливо іменники та прикметники, і самі стають базою для утворення інших частин мови. Маючи найбільшу з-поміж інших слів кількість граматичних категорій (спосіб, час, вид, стан, число, особа), дієслову одночасно притаманне використання синонімічних форм, що створює можливості для вживання різних дієслівних одиниць. Знайти правильне дієслово – означає надати реченню певного імпульсу, поштовху, примусити його в найоптимальнішій формі «вразити» уяву читача і бути сприйнятим ним.
Таким чином, актуальність теми дослідження полягає у визначенні обсягу і змісту лексико-семантичного поля дієслів руху, виявленні набору їх структурних семантичних компонентів, та встановленні на основі аналізу даного класу дієслів у творчості І. Нечуя-Левицького.
Стан дослідження проблеми. Великий внесок у вивчення синонімії як лексичного явища в літературі зробили Булаховській Л.А., Бурячок А.А., Ващенко В.С., Паламарчук Л.С., Деркач П.М., Колесник Г.М., Лагутіна А.В., Нечитайло О.І., Полюга Л.М., Скрипник Л.Г., Тараненко О.О. та інші. Міжрівневою синонімією і теорією граматичного значення займалися Русанівський В.М., Колесников О.А., Їжакевич Г.П., Ткаченко О.О., Новикова О.О., синоніми в лексикографії досліджували Нечитайло О.І., Паламарчук Л.С., Ващенко В.С., Тараненко О.О., Прадід Ю.Ф., Кочерган М.П.; свій внесок у дослідження термінологічної синонімії зробили Худолєєва С.П., Боресюк Іван, Непийвода Наталія, Корепанова А.П., Циткіна Ф.А., Чучка Пв.Пв., Онуфрієнко Г.С., Панько Т.І; питання словотворчої синонімії вивчали Родніна Л.О., Іщенко Н.Г., Фридорак В.Б.; зокрема, про дієслівну синонімію писали Миронюк Н.П., Ярова Алла, Бублейник Л.В., Голубовська І.О., Білевич Т.Л., Соколова С.О.; методологічним дослідженням вивчення синонімії займалися Гуйванюк Н.В., Миронова Г.М., Груба Таміла, Левицький В.В., Коломієць М.П. тощо.
Мета роботи – з’ясування особливостей і умов функціонування синонімічних дієслів руху у мові повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», визначення основних закономірностей і причин набуття цими дієсловами нових значень та значеннєвих відтінків у різноманітних текстових фрагментах.
Об’єкт дослідження – лексико-семантична група дієслів руху, а також відповідні їй фразеологічні звороти.
Предмет дослідження – контекстуальні особливості синонімічних дієслів руху мові повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
Для досягнення мети в дослідженні необхідно було вирішити наступні завдання:
- дати загальна характеристика повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»;
- визначити місце дієслівних синонімів у лексикології української літературної мови;
- дослідити використання автором синонімів руху у полотні твору;
- проаналізувати семантичне поле дієслів «іди-ходити» в тексті повісті.
Методи дослідження. Дослідження вимагало застосування методу контекстуального аналізу, за допомогою якого встановлено структуру значень дієслів-синонімів, а також лінгвістичного спостереження й опису – для систематизації та класифікації синонімічних дієслівних одиниць. З метою визначення семного складу значення дієслів руху у роботі використано семантико-компонентний метод.
Структура роботи зумовлена темою і метою дослідження і включає вступ, два розділи, висновки і список використаної літератури, об’єм роботи складає 30 аркушів.
- Білевич Т.П. дієслівна багатозначність у процесі розвитку мови // Мовознавство. – 1999. – №1. – С. 46-51.
- Борисик І. Явище синонімії в термінології // Дивослово. – 2000. – №4. – С. 27-29.
- Бублейник Л.В. Про один із типів семантичних співвідношень у дієслівній синоніміці // Мовознавство. – 1981. – №5. – С. 35-41.
- Ващенко В.С. Словник синонімів української мови та деякі питання теорії синонімії // Мовознавство. – 1988. – №3. – С. 9-16.
- Винник В., Нечитайло О.І. Синоніми в лексикографії // Мовознавство. – 1989. – №2. – С. 63-70.
- Голубовська І.О. Спроба формалізованого дослідження дієслівної полісемії // Мовознавство. – 1989. – №6. – С. 60-64.
- Груба Т. Засвоєння синонімічних форм на міжпредметній основі // Дивослово. – 1998. – №7. – С. 17-20.
- Жовтобрюх М.А., Кулик Б.Г.. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія. – К.: Вища школа, 1981. – 412 с.
- Зборовська Н. Український світ у творчості Нечуя-Левицького: гендерний підхід // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000.- № 5. – С. 54-64.
- Їжакевич Г.П. Зіставна типологія українських і російських синонімічних рядів // Мовознавство. – 1989. – №4. – С. 25-30.
- Караванський С. Нахил в один бік: Вживання українських синонімів, які своєю будовою подібні до російських // Українська мова та література. – 1998. – №38. – С. 4.
- Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови.
- Колесников О.А. Міжрівнева синонімія і теорія граматичного значення // Мовознавство. – 1985. – №1. – С. 33-36.
- Коломієць М.П. Фразеологічні синоніми української мови // Мовознавство. – 1989. – №6. – С. 35-40.
- Корепанова А.П. Ономастична синонімія // Мовознавство. – 1974. – №6. – с. 27-30.
- Кочерган М.П. Лексична сполучуваність і синонімія // Мовознавство. – 1978. – №6. – С. 53-64.
- Крутікова Н. Художник життя народного // Нечуй-Левицький І. Микола Джеря; Кайдашева сім’я. – К.: Освіта,1989. – С. 5-20.
- Лагутіна А.В. Синонімія слова і словосполучення // Мовознавство. – 1973. – №3. – С. 34-42.
- Левицький В.В. Експериментальне вивчення лексичної синонімії // Мовознавство. – 1975. – №3. – С. 42-46.
- Лисиченко Л.А. Типи синонімів за значенням. Українська мова і література в школі. – 1973. – №11. – С. 17-21.
- Муравицька М.П. Полісемія і синонімія // Мовознавство. – 1983. – №1. – С. 29-39.
- Нечитайло О.І. Синоніми як засіб розкриття значення слова // Мовознавство. – 1980. – №6. – С. 82-86.
- Нечуй-Левицький І. "Кайдашева сім’я": Біогр. письменника: Стислий переказ твору: Аналіз тексту: / Авт.-уклад. В.В.Паращич. – Харків: Ранок, 2000. – 48 с.
- Нечуй-Левицький І. Вибрані твори. – К.: Знання, 1986. – 614 с.
- Орлова Т. М. Семантична структура та лінгвостилістичні можливості назв руху в сучасній українській мові. – Запоріжжя, 1999. – 180 с.
- Панченко В. Дві повісті Івана Нечуя-Левицького: "Хмари", "Кайдашева сім’я" // Дивослово. – 2003. – № 8. – С. 10-15.
- Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль: Богдан, 2000. – 248 с.
- Пушанко Т. П. Дієслова переміщення в українській та російській мовах. – Луганськ, 1984. – С. 34-37.
- Семчинський С. Синонімія в літературній мові та індивідуальному мовленні // Українська мова та література. – 1998. – №42. – С. 4.
- Соколова С.О. Аспектуально-фазова система українського дієслова у функціональному плані // Мовознавство. – 1994. – №6. – С. 29-34.