Дії ex officio в міжнародному регулюванні спеціальних вимог щодо заходів на кордоні в процесі захисту прав інтелектуальної власності

Дії ex officio – це процедури призупинення переміщення через митний кордон товарів, щодо яких існують докази порушення прав інтелектуальної власності, які застосовуються компетентними органами за власною ініціативою. Фактично це означає можливість призупиняти переміщення через митний кордон без письмової заяви правовласника, а також без внесення ним застави або еквівалентної гарантії. Для забезпечення можливості митних органів провадити дії ex officio, зважаючи на всі їх особливості, міжнародним законодавством передбачено певні гарантії непритягнення їх до відповідальності у випадку застосування таких дій із чесними намірами.

Національне законодавство України в процесі приведення його у відповідність до вимог Угоди TRIPS зазнало змін у напрямі врегулювання можливості захисту прав інтелектуальної власності на кордоні. Особливістю національного митного законодавства стало розширення переліку об’єктів інтелектуальної власності, щодо яких можливе запровадження митних заходів, порівняно з вимогами міжнародного законодавства, а також застосування митних заходів щодо форм або матриць, які спеціально призначені або пристосовані для виготовлення товарів, що порушують права інтелектуальної власності. Митний кодекс України в редакції 2002 р. встановлював можливість застосування митних заходів до значно більшого переліку товарів із порушення прав інтелектуальної власності, ніж це вимагалося, проте не передбачав можливості застосування дій ex officio, чим не цілком задовольняв вимоги Угоди TRIPS. Проте варто зважати на статус норми щодо цих дій, яка є не обов’язком, а лише можливістю держав-членів вимагати від компетентних органів діяти за власною ініціативою.

Подальша еволюція нормативно-правового регулювання захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні відбувалася під впливом євроінтеграційних процесів, що зумовило необхідність приведення його у відповідність уже до вимог ЄС в означених питаннях.

Європейські положення щодо дій ex officio були вперше викладені в Регламенті 3295/94 щодо заходів, призначених для заборони випуску у вільний обіг, експорту, реекспорту або встановлення режиму призупинення для контрафактних і піратських товарів, а пізніше детально розвинуті в Регламенті 1383/2003 про митні дії проти товарів, підозрюваних у порушенні окремих прав інтелектуальної власності, а також про міри, що приймаються проти товарів, порушуючи такі права. Так, якщо до того часу, як було подано заяву суб’єктом права або буде прийнято щодо неї рішення, є достатні підстави підозрювати, що йдеться про товари, які порушують право інтелектуальної власності, митні органи можуть призупинити випуск або затримати товари протягом трьох робочих днів від моменту, коли суб’єкт права, а також декларант або володілець товару, за умови, що останні є відомими, отримають сповіщення, щоб дозволити суб’єкту права подати заяву на застосування дій [2]. Регламент 1383/2003 також передбачає, що митні органи можуть, не розкриваючи інформації, крім реальної або передбачуваної кількості предметів і їхнього характеру, просити суб’єкта права надати будь-яку інформацію, яка може підтвердити їхню підозру, до того, як суб’єкт права буде повідомлений про можливість порушення.

Отже, європейське законодавство цілком виконує вимоги міжнародного законодавства й при цьому містить детальний порядок втілення норм щодо дій ex officio в життя. Національними науковцями та практиками неодноразово зазначалося про доцільність запровадження відповідного правового регулювання й у національній системі права [3, с. 404]. Однак лише в 2006 р. така можливість була введена Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України) «. Унаслідок внесення відповідних змін до Митного кодексу України було додано ст. 257-1 «Призупинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу», яка передбачала таке: «За наявності достатніх підстав вважати, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких особою не подано заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності відповідно до ст. 256 цього кодексу, може бути порушене право на об’єкти авторського права й суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення, митний орган може за власною ініціативою призупинити митне оформлення таких товарів. Митний орган вживає заходи щодо призупинення за власною ініціативою митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, винятково за умови наявності відомостей про особу, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на такі об’єкти інтелектуальної власності».

Статтею 257-1 Митного кодексу України також передбачалося, що в разі ввезення на митну територію України або вивезення за її межі товарів, зазначених у ч. 1 цієї статті, митний орган, що здійснює митне оформлення таких товарів, у той же день надсилає особі, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності, повідомлення, зазначене в ч. 3 ст. 257 цього кодексу, яке надсилається засобами факсимільного зв’язку, електронної пошти тощо. Водночас такій особі пропонується в триденний строк після отримання повідомлення надати митному органу гарантію щодо відшкодування витрат і збитків, пов’язаних із призупиненням митного оформлення зазначених товарів. Датою отримання особою повідомлення вважається день, коли митним органом таке повідомлення надіслано зазначеними засобами зв’язку. Якщо особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності, у визначений строк подасть митному органу, що надіслав їй повідомлення, письмове клопотання про сприяння захисту прав інтелектуальної власності та надасть гарантію щодо відшкодування витрат і збитків у разі призупинення митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, то митне оформлення таких товарів призупиняється на строк, передбачений ч. 2 ст. 257 цього кодексу, а декларант невідкладно інформується про причини призупинення, після чого вчиняються дії згідно з положеннями ч. ч. 5-10 ст. 257 цього кодексу.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що національне правове регулювання дій ex officio зводилося до тимчасового призупинення переміщення для надання можливості правовласникам подати вмотивоване клопотання про застосування заходів і внесення застави. Отже, у такій редакції норми Митного кодексу України дбати про захист прав митних органів щодо непритягнення їх до відповідальності потреби не було, адже така відповідальність перекладалася на правовласників.

На сьогодні діє Митний кодекс України в редакції 2012 р., який містить розділ IV «Сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України». Стаття 400 Митного кодексу України присвячена призупиненню митного оформлення товарів за ініціативою органу доходів і зборів. Варто відзначити, що за незначними винятками, норми ст. 400 повторюють вищезазначені норми ст. 257-1 Митного кодексу України в попередній редакції. Винятки становить передбачення окремим п. 4 норми в такій редакції: «Перед повідомленням пра- вовласника про можливе порушення його прав орган доходів і зборів може запросити в правовласника будь-яку інформацію, яка може допомогти в підтвердженні або спростуванні наявності зазначеного порушення. Такий запит може містити винятково інформацію щодо фактичної або очікуваної кількості товарів та їх характеру» [4]. У п. 1 ст. 400 Митного кодексу України також вказано, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких можна вважати, що внаслідок переміщення через митний кордон України відбудеться порушення права інтелектуальної власності, визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання вказаної норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 432, у якій такими підставами визнано:

• до органу доходів і зборів або органу вищого рівня подана заява особи, якій відповідно до закону належать майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності, що не включений до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, або особи, яка діє від її імені в межах наданих повноважень;
• органами доходів і зборів офіційно отримана інформація про порушення прав інтелектуальної власності від:
• правоохоронних і контролюючих органів, органів доходів і зборів України та інших країн;
• міжнародних організацій, до компетенції яких входять питання захисту прав інтелектуальної власності;
• декларування товару з торговельною маркою, яка відрізняється від торговельної марки, наявної в митному реєстрі, лише окремими елементами та є схожою з нею настільки, що їх можна сплутати [5].

Висновки. Аналіз вищевказаних норм національного законодавства щодо дій ex officio дозволяє стверджувати, що з внесенням змін до Митного кодексу України законодавство України було адаптовано до законодавства ЄС. Єдиним недоліком, який потребує вирішення є, на нашу думку, необхідність встановлення незавершеного переліку підстав для призупинення митного оформлення товарів, щодо яких правовласником не подано заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності, за ініціативою митного органу. Адже в тій редакції, у якій він викладений на сьогодні, про дійсну ініціативу органів доходів і зборів не йдеться. У зв’язку із цим пропонуємо додати до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 432 п. 4 в такій редакції: «Інших випадках, за яких у митних органів буде підстава вважати, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких особою не подано заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності відповідно до ст. 256 Митного кодексу України, може бути порушене право на об’єкти авторського права й суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення, митний орган може за власною ініціативою призупинити митне оформлення таких товарів». Внесення такого незначного уточнення змінить статус переліку із завершеного на незавершений, що сприятиме виконанню основної мети дій ex officio – допомоги правовласникам у застосуванні тимчасових заходів захисту прав інтелектуальної власності.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15. 04. 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/ show/981_018.
2. Постановление Совета № 1383/2003 от 22. 07. 2003 г. о таможенных действиях против товаров, подозреваемых в нарушении отдельных прав интеллектуальной собственности, а также о мерах, принимаемых против товаров, нарушающих такие права [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http: //www. wipo. int/wipolex/ru/details. jsp? id=1455.
3. Капіца Ю. Захист прав інтелектуальної власності в Європейському Союзі / Ю. Капіца // Актуальні питання охорони прав інтелектуальної власності в Україні та Європейському Союзу в контексті Європейської інтеграції: матеріали міжнародної конференції. – К., 2010. – С. 348-415.
4. Митний кодекс України від 13. 03. 2012 № 4495-УІ // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 44-48. – Ст. 552.
5. Про затвердження переліку підстав для призупинення митного оформлення товарів, щодо яких правовласником не подано заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності, за ініціативою митного органу: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 432 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Ы4р: //гакоп1. rada. gov. ua/laws/show/432-2012-% D0% BF.