До питання персональних даних як елемента системи інформаційного забезпечення Державної виконавчої служби України

У результаті вдосконалення вітчизняного законодавства щодо дотримання конфіденційності персоніфікованої інформації 01. 06. 2010 р. було прийнято Закон України «Про захист персональних даних» [14], призначення якого – упорядкувати діяльність із формування та використання баз персональних даних, підвищити організацію процесів охорони й захисту цих відомостей суб’єктами приватного та публічного права. Аналізуючи перелік відомостей, що складають персональні дані, нами з’ясовано, що в Законі України «Про захист персональних даних» чітко не вказано зміст відомостей, які складають персональні дані, проте Законом України «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу віднесено дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адресу, дату й місце народження [15]. Конституційний Суд України рішенням у справі від 30. 10. 1997 р. № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу також відомості про її майновий стан та інші персональні дані [18], а рішенням у справі від 20. 01. 2012 р. № 2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення частин 1, 2 статті 32 Конституції України, пояснив, що до інформації про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) входять відомості про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я тощо [19]. Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що перелік даних про особу, які визнаються конфіденційною інформацією, не є вичерпним. Ця ситуація свідчить про необхідність створення великої кількості баз даних за всіма напрямами діяльності органів державної виконавчої влади, у тому числі органами державної виконавчої служби, як на працівників цих установ, так і на громадян, які звертаються до них за допомогою.

Законодавче розуміння, що необхідність складення багатьох таких документів, представлених картотеками, журналами обліку, договорами про нерозголошення, дозволами на використання тощо, значно гальмуватиме швидкість виконання державними органами їх безпосередніх обов’язків, привело до полегшення адміністративних процедур, пов’язаних із реєстрацією баз даних. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про захист персональних даних» від 20. 11. 2012 р. № 5491^1 роботодавці звільняються від обов’язку реєструвати такі бази персональних даних, як «Працівники», тобто ведення яких пов’язане із забезпеченням і реалізацією трудових відносин [9]. Таким чином, органи державної виконавчої служби (Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції [10]) уже не зобов’язані реєструвати бази даних своїх працівників, проте зобов’язані дотримуватись основних вимог Закону України «Про захист персональних даних» щодо персональних даних їх працівників з урахуванням норм трудового законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють порядок проходження служби в державній виконавчій службі.

Працівники органів державної виконавчої служби є державними службовцями і, відповідно до статті 10 Закону України «Про державну службу», зобов’язані зберігати поряд із державною таємницею також інформацію про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншу інформацію, яка згідно із законодавством не підлягає розголошенню [12]. Порядок використання працівниками державної виконавчої служби персональних даних боржників та стягувачів у процесі виконавчого провадження повинен відповідати основним правилам, визначеним у Типовому порядку обробки персональних даних у базах персональних даних [20]. Відповідно до Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби кожний відділ забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики щодо захисту інформації з обмеженим доступом [7]. Тому ми вважаємо, що в кожному органі державної виконавчої служби потрібно затвердити положення про захист персональних даних, у якому має бути відображено особливості організації процесу захисту такої інформації саме в цьому підрозділі.

Висновки. Правове регулювання використання персональних даних в органах державної виконавчої служби є недостатньо розвиненим. На наш погляд, потребують доповнення нормативні акти, які регулюють діяльність державної виконавчої служби положеннями, що відображають основні вимоги чинного законодавства про захист персональних даних, зобов’язують працівників державної виконавчої служби забезпечувати захист персональних даних стягувачів, боржників та всіх інших учасників виконавчого провадження. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень потребує вдосконалення процедур захисту персональних даних учасників виконавчого провадження. Систематизуючу роль у дотриманні законодавства про захист персональних даних у державній виконавчій службі зіграє розробка та прийняття положення про обробку персональних даних у системі державної виконавчої служби в Україні. Цей документ повинен містити перелік відомостей, що складають персональні дані в системі інформаційного забезпечення виконавчої служби; перелік документів, у яких ця інформація може міститися; перелік посадових осіб служби, які забезпечуватимуть захист персональних даних; підстави й порядок передання цих відомостей до різних відомств та інші елементи механізму забезпечення захисту персональних даних.

 

 

1. Бараш Є. Ю. Інформаційне забезпечення управління Державною криміналь- ною-виконавчою службою / Є. Ю. Бараш // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 34-40. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. nbuv. gov. ua/e-journals/FP/2011-3/11beikvc. pdf.
2. Бондаренко Є. Д. Особливості інформаційного забезпечення торгівельного підприємства / Є. Д. Бондаренко // Актуальні проблеми сучасної науки: матер. V Всеу- кр. наук. -практ. інтеренет-конференції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // intkonf. org/bondarenko-ed-osoblivosti-informatsionogo-zabezpechennya-torgovelnogo- pidpriemstva.
3. Інформаційне забезпечення виконавчого провадження: Верхньорогачиць- ке РУЮ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //rogachik. just. ks. ua/yuridichna- rubrika/informatsiyne-zabezpechennya-vikonavchogo-provadzhennya. html.
4. Калашник Н. С. Проблеми впровадження та використання інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні діяльністю органу виконавчої влади / Н. С. Калашник [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http: //www. kvs. zp. ua/index. php&option=com_co ntent&task=view&id=177&itemid=192.
5. Коваль Р. А. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади / Р. А. Коваль // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – № 1 (113).
6. Положення про Держану виконавчу службу України: Указ Президента України від 06. 04. 2011 р. № 385 // Урядовий кур’єр. – 2011. – № 71.
7. Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби: Наказ Міністерства юстиції України від 10. 04. 2012 р. № 549/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 31. – С. 190. – Ст. 1148.
8. Про виконавче провадження: Закон України від 21. 04. 1999 р. № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
9. Про внесення змін до Закону України «Про захист персональних даних»: Закон України від 20. 11. 2012 р. № 5491-УІ // Голос України. – 2012. – № 241.
10. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24. 03. 1998 р. № 202/98-ВР // Голос України. – 1998.
11. Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23. 06. 2005 р. № 2713-ГУ // Голос України. – 2005. – № 135.
12. Про державну службу: Закон України від 16. 12. 1993 р. № 3723-ХГГ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
13. Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень: Наказ Міністерства юстиції України від 20. 05. 2003 р. № 43/5 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 21. – С. 564. – Ст. 981.
14. Про захист персональних даних: Закон України від 01. 06. 2010 р. № 2297^1 // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – С. 1188. – Ст. 481.
15. Про інформацію: Закон України від 02. 10. 1992 р. № 2657-ХГГ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
16. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 09. 12. 2010 р. № 1085 // Урядовий кур’єр. – 2010. – № 234.
17. Пугач А. О. Сутність процесу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної виконавчої влади в Україні / А. О. Пугач // Електронне наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. dy. nayka. com. ua/? op=1&z=165.
18. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К. Г. Устименка) від 30. 10. 1997 р. № 5-зп (Справа № 18/203-97) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon. rada. gov. ua/laws/ show/v005p7l0-97.
19. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин 1, 2 статті 32, частин 2, 3 статті 34 Конституції України № 1-9/2012 від 20. 01. 2012 р. № 2-рп/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon. rada. gov. ua/go/ v002p710-12.
20. Типовий порядок обробки персональних даних у базах персональних даних: Наказ Міністерства юстиції України від 30. 12. 2011 р. № 3659/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 3. – С. 148. – Ст. 104.