з основних факторів звукоутворення на духових інструментах; фактично воно є нашим основним музичним інструментом. Однак, якщо бути більш послідовним, то треба визнати, що все наше тіло є музичним інструментом, адже робота наших м'язів і психіки «оживляє» безмовне акустичне пристосування (інструмент), яке виступає в ролі передавача і підсилювача наших емоцій і думок. Дихання замінює нам смичок скрипаля, і ми повинні вміти ним користуватися з філігранною точністю, адже саме за допомогою дихання ми створюємо і підтримуємо звук, впливаємо на з'єднання звуків, на динаміку звуку, саме дихання може зробити гру гнучкою і виразною [6, с. 23], [8, с. 41].
Пошук
До питання про навчання гри на духових інструментрах
Предмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
8
Мова:
Українська
Гра на духових інструментах вимагає адекватного дихання і безперервного контролю потоку повітря для виробництва звуку. Професійну гру на духовому інструменті можна вважати безперервним тренуванням дихальних м'язів [9], [10].
Є кілька способів навчання виконавському диханню: фізіологічний і «метафоричний». Зараз поширення в усьому світі отримало так зване «черевне дихання», при якому під час вдоху відбувається випинання передньої стінки живота. Для розуміння принципу роботи дихання слід знати про два основні м'яза: 1) діафрагма (активна при вдиху і пасивна при видиху) ; 2) м'язи черевного преса (пасивні при вдиху і активні при видиху).
Основою виконавського дихання є вміння контролювати видих. Для цього треба навчитися керувати діафрагмою (швидкістю її підняття). Однак ми не можемо відчувати безпосередньо цей м'яз. Ми «бачимо» її роботу через роботу м'язів черевного преса (їх випинання, розширення при вдиху і втягування при видиху). Ми можемо побічно впливати на діафрагму, керуючи м'язами черевного преса. Отже, щоб керувати видихом, ви повинні управляти м'язами черевногопреса. Щоб уникнути форсованого видиху, треба уповільнити рух діафрагми вгору. Для цього, під час видиху, коли діафрагма прагне піднятися вгору, треба розширювати живіт, випинати його вперед, і це сповільнить рух діафрагми.
Для постановки дихання Б. А. Діков пропонує наступні вправи:
1. Лягти на спину на підлогу. Ноги зігнути в колінах. Покласти на живіт книгу. Вдихаючи, повільно рахуючи до 4-х, піднімати книгу, видихаючи, так само повільно рахуючи до 4-х, опускати. (Пізніше можна збільшити рахунок до 6-8 і т. д.). Далі, робити теж саме, але додати паузу між вдихом, утримуючи книгу піднятою протягом декількох рахунків. Далі, вдихнувши і піднявши книгу, зробити маленьку паузу і почати видихати, прагнучи щоб книга залишилася на колишній висоті (довжину видиху можна поступово збільшувати).
Виконуючи цю вправу потрібно аналізувати свої відчуття, щоб зберегти їх в положенні стоячи при грі на інструменті.
2. Стоячи, набрати дихання в живіт (як при диханні лежачи). Приставити пальці обох рук до передньої стінки живота. Видихаючи, відштовхувати від себе свої пальці животом (пальці постійно повинні відчувати тиск з боку живота).
Під час цих вправ ваші губи повинні імітувати амбушюр, тобто бути стислі досить щільно, щоб повітря не виходило великим струменем.
3. Після освоєння вправ без інструменту та аналізу запам'ятовування відчуттів, можна почати з вилучення окремих пунктирних і витриманих звуків на інструменті, відтворюючи відчуття у вправі 2: 1) вдихніть, розширюючи живіт; 2) зробіть миттєву паузу; 3) видихайте, прагнучи зберегти живіт в розширеному положенні, і навіть уявляйте, що живіт ще більше розширюється назовні і вниз (так звана «прогресуюча пора»).
Під час вправ важливо стежити, щоб напружувався тільки черевний прес, всі ж інші м'язи (груди, плечі, руки і т. д.) повинні бути вільні [3, с. 24].
Також важливим у формуванні дихання виконавця є амбушюр. Амбушюр – це губний апарат музиканта-духовика, який використовується для збудження та регулювання звука інструменту [1, с. 26]. Задачами амбушуру є: 1) забезпечити герметичне з'єднання; 2) регулювати коливання тростини; 3) фокусувати повітряний струмінь.
Існує кілька типів амбушюра, і всі вони «працюють», залежно від типу мундштука і того, який звук виступає як еталон. Так, німецький амбушюр придатний для німецьких «вузьких» мундштуків і яскравого, блискучого звуку. Однак у більшості країн грають на більш «відкритих» мундштуках, отже, поширення набули російсько-американський і французький амбушюри.
Щодо техніки гри на духових інструментах, то вона зводиться до того, щоб навчитися керувати і контролювати швидкі рухи. Зауважимо, що це більшою мірою психологічна, розумова робота, ніж фізична. Для того, щоб техніка удосконалювалася, потрібні наступні умови:
1. Максимальна концентрація по відношенню до звуку. Ви повинні дуже уважно слухати те, над чим ви працюєте. Це гранична увага до артикуляції, гучності, інтонації, тривалості і якості звуків у їх з'єднанні. Така робота вимагає повільної гри та інтенсивної концентрації уваги.
2. Максимальна концентрація по відношенню до руху пальців. Ваші кисті і пальці повинні бути округлені. Потрібно приділяти постійну увагу до наступних моментів: а) свідоме і максимальне розслаблення пальців; б) мінімалізація рухів (пальці піднімаються й опускаються з мінімальною амплітудою, вони завжди майже торкаються до «окулярів») [5, с. 102].
Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, доходимо наступних висновків: виконавське дихання є вагомим засобом при грі на духових інструментах, що сприяє художньому втіленню музики; амбушюр музиканта-духовика є одним із важливих компонентів його виконавського апарату; ступінь розвитку амбушюру та його взаємодія з диханням, позою та положенням тулуба під час виконання визначають рівень фахової підготовки виконавця на духовому інструменті. Перспективою подальших розвідок в цьому напрямі може бути дослідження музичного мислення як творчого процесу під час гри на духових інструментах.
Список використаних джерел
1. Апатский В. Н. Амбушюр фаготиста / В. Н. Апатский // Теория и практика игры на духовых инструментах. – К: Музична Україна, 1989. – 136 с.
2. Апатский В. Н. Теория и практика духового исполнительства в Украине / В. Н. Апатский. – К. : НМАУ им. П. И. Чайковского, 2000. – 248 с.
3. Диков Б. А. О дыхании при игре на духових инструментах / Б. А. Диков. – М., 1956. – 53 с.
4. Диков Б. А. Методика обучения игре на духовых инструментах / Б. А. Диков. – М. : Гос. муз. Издательство, 1962. – 116 с.
5. Иванов М. А. Постановка при игре на гобое / М. А. Иванов // Теория и практика игры на духовых инструментах. – К: Музична Україна, 1989. – 136 с. 6. Кочнева И., Яковлева А. Вокальный словарь / И. Кочнева, А. Яковлева. – Л. : Музыка, 1986. – 71 с.
7. Розанов С. Основы методики преподавания игры на духовых инструментах / С. Розанов – М. : Госмузиздат, 1938. – 243с.
8. Романовский Н. В. Хоровой словарь / Н. В. Романовский – Л. : Музыка, 1980. – 144 с.
9. Antoniadou M. Lung function in wind instrument players / M. Antoniadou, V. Mishaelidis, V. Tsara / режим доступу: http://www.pneumon.org/assets/files/844/file463_273.pdf
10. Bouhuys A. Pressure-flow events during wind instrument playing / A. Bouhuys / режим доступу: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1749-6632.1968.tb56771.x/ab...
11. Freour V. Simultaneous measurement of pressure, flow and sound during trumpet playing / V. Freour, R. Causse, I Cossette / режим доступу: http://articles. ircam.fr/textes/Freour10b/index.pdf
12. Fletcher N. The physiological demands of wind instrument performance / N. Fletcher / режим доступу: http://newt.phys.unsw.edu.au/music/people/publications/Fletcher2000a.pdf