Домогосподарства як суб’єкти оподаткування в сучасній Україні

У Великобританії, наприклад, податок на прибуток – фіскально й соціально – найбільш важливий податок.

Він передбачає низку пільг: для осіб старших за 64 роки – 4 200 фунтів стерлінгів; для осіб старших за 74 роки – 4 370 фунтів стерлінгів; неповним сім’ям, які мають дітей віком до 16 років; неповним сім’ям, діти яких навчаються у вищих навчальних закладах денної форми навчання; оподатковуваний дохід зменшується на суму витрат, пов’язаних із одержанням доходу (спецодяг, обладнання для роботи), а також на суму внесків до пенсійних і благодійних фондів, медичної страховки для старших за 65 років, процентних платежів по позиках на придбання житла та власності (максимум 30 тис. фунтів стерлінгів).

Отже, у багатьох країнах світу до- могосподарство розглядається як окремий суб’єкт оподаткування. Порівняно з оподаткуванням подружжя, порядок оподаткування домогосподарства є складнішим, оскільки передбачає право вибору суб’єктом режиму оподаткування з урахуванням наявних обставин і застосування різних ставок податку залежно від складу домогосподарства й напрямів його діяльності. Такий підхід, на нашу думку, забезпечує більшу об’єктивність процесу оподаткування доходів фізичних осіб.

В Україні, згідно з чинним законодавством, суб’єктом податку з доходів фізичних осіб може бути лише конкретна фізична особа [10]. Як уже зазначалось вище, виділення суб’єктом оподаткування подружжя, сім’ю чи домогосподарство не передбачено. Водночас у зарубіжній практиці при оподаткуванні доходів фізичних осіб може застосовуватись і роздільний, і сукупний підходи. Перший із них передбачає оподаткування окремих індивідуумів, другий – їхньої сукупності, сформованої за встановленими критеріями (спорідненість, спільне проживання тощо).

Індивідуальне оподаткування передбачає, що податок справляється з доходу кожного працюючого члена сім’ї, а стосовно непрацюючих членів сім’ї встановлюються суми вирахувань із оподатковуваного доходу, що дають змогу забезпечити в мінімальному обсязі їх існування [2, с. 342]. При цьому обов’язок зі сплати податку виникає лише в працюючого члена сім’ї, а розпоряджатися доходами (у тому числі на користь сім’ї) він має право лише в частині засобів, що залишаються після оподаткування. Саме такий варіант застосовується нині в Україні. Його перевагою є простота адміністрування податку, забезпечення можливості утримувати податок упродовж року відповідно до періодичності отримання доходу платниками.

Натомість спільне оподаткування передбачає визначення об’єктом загального доходу домогосподарства з урахуванням мінімально допустимого рівня життя всіх його членів. На цій основі розраховується неоподатковуваний мінімум доходу домогосподарства, а оподаткуванню підлягає сума, що перевищує встановлений неоподатковуваний мінімум. На відміну від попереднього варіанта, ставка податку визначається з урахуванням рівномірного розподілу податкового навантаження на кожного члена, незалежно від форми та розміру його внеску в загальний дохід домогосподарства, що розглядається як єдиний платник податку.

Сплата податку, як правило, здійснюється за підсумками року, проте передбачає сплату авансових сум протягом звітного періоду. Спільне оподаткування дає змогу повною мірою використовувати податкові вирахування, що надаються для матеріально залежних осіб, які перебувають на утриманні працюючих членів домогосподарств.

Однак не варто позбавляти вибору домогосподарств обкладати свої доходи роздільно. На нашу думку, чинну систему оподаткування доходів домо- господарств необхідно також зв’язати із сумою витрат домогосподарств, яка включає таке: витрати на житлово-комунальні послуги, виплату сум основного боргу й відсотків по іпотечному кредитуванню, навчання членів домо- господарств у вишах.

Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок податків» зроблений з

метою встановлення режиму більш справедливого оподаткування та перерозподілу податкового навантаження між фізичними особами й домогоспо- дарствами залежно від доходів і витрат кожного такого платника податків. Законопроект несе в собі такі основні новації: платником податку є не фізична особа, а домогосподарство – сукупність фізичних осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують і витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати в будь-яких із цих стосунків або бути і в тих, і в інших взаєминах. Домогосподарство може складатися з однієї особи; об'єкт оподаткування домогосподарства складається із суми доходів, отриманих усіма його членами; ставка податку залежить від розміру середньоарифметичної зарплати по домогосподарству. Якщо на кожного члена домогосподарства припадає менше ніж половина мінімальної зарплати, установленої на 01 січня звітного року, – ставка 5%; від 0, 5 до 1 мінімальної зарплатні – 10%; від 1 до 3 мінімальної зарплатні – 13%; від 3 до 5 мінімальної зарплатні – 15%; від 5 до 10 мінімальної зарплатні – 17%; більше ніж 10 мінімальних зарплат – 20%. Ставка застосовується до всієї суми оподатковуваного доходу домогосподарства. Обов’язок щодо заповнення та подання декларації до органів Державної податкової служби України покладається на будь-якого повнолітнього члена домогосподарства.

За словами розробників, цей проект спрямований на зміни системи оподаткування від індивідуального принципу кожної фізичної особи окремо до оподаткування сім’ї (домогосподарства) як цілісного економічного організму.

Уведення прогресивної шкали оподаткування втілить принцип справедливого оподаткування доходів громадян і соціальної відповідальності більш заможних верств населення перед суспільством. Але варто зазначити, що механізм уведення оподаткування домогосподарств стане можливим лише при введенні на території України загальної декларації про доходи громадян. Кабінет Міністрів України пропонує Верховній Раді України