Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дослідження основних віх Великої грецької колонізації

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

регіоні з Карфагеном та Римом. Серед особливостей даного напряму є те, що колонізація проходила в умовах жорсткої боротьби, чим далі на захід йшло переселення, тим жорсткішою була боротьба. Наприклад боротьба фокейців за колонізацію Корсики. Однак, не зважаючи на це, саме на заході утворилися найпотужніші колонії греків, які стали не тільки значними аграрними центрами, а багатими торгівельними полісами.

 
Розділ ІІІ. Південний та північно-східний напрями
 
Південний напрямок в епоху Великої колонізації великої ролі не відігравав, як не приваблювала греків торгівля з східними країнами та Африкою. І це природно: східне узбережжя Середземного моря займали фінікійські міста, які змагалися з греками. У VIII-VII ст. до н. е. боротьба Ассирії і Єгипту не сприяла іноземній торгівлі, а тим більше поселенню на цих берегах. На захід від Єгипту елліни зіткнулися з суперництвом карфагенян, і хоча греки і там намагалися влаштуватися, але швидко були витіснені. Тільки в районі Кіренаїки, між Єгиптом і Карфагеном, елліни зуміли створити кілька міст, першим з яких було Кірена.   На початку 30-х рр.. VII ст. до н. е.., в період загострення соціальної боротьби на острові Фера, як можна зробити висновок з різних версій переказів, колоністи на чолі з ойкістом, який прийняв царську владу та ім'я Батта, зайняли прибережний острів Платею, потім переселилися на материк, де в 631 р. до н. е.. заснували колонію Кірену. У половині VI ст. до н. е.. в Кірену прибула нова партія колоністів. Для новоприбулих колоністів потрібні були нові землі. Це призвело до того, що лівійці, з якими греки до того підтримували, мабуть, мирні відносини, були витіснені з частини своєї території.   Колонізація Кіренаїки носила лише аграрний характер.
У той час як в Лівії Кірена і сусідні з нею поселення відповідали звичайного типу грецьких колоній, для якого характерно проживання переселенців в незалежному місті-державі серед більш відсталого тубільного населення, Єгипет являв собою найдавнішу цивілізацію, в багатьох відношеннях більш розвинену, ніж цивілізація еллінська; ця країна була повністю заселена і політично організована набагато раніше, ніж Греція. Тому ті форми, які прийняла в Єгипті грецька колонізація, неминуче вироблялися під впливом запитів розвиненого в культурному відношенні місцевого населення.
Фараони Саїсської династії потребували греків двох категорій: найманців і торговців. Великі постійні поселення найманих солдатів, хоча й організовані зовсім інакше, ніж грецькі колонії, свідчать про прагнення багатьох еллінів виїхати за межі своєї батьківщини і про їхню здатність знайти кошти до існування, застосувавши свою військову майстерність на службі якого-небудь заморському правителю.  
Єгипетський цар Псамметих I, як повідомляє Геродот, звільнив свою країну від ассірійського ярма (близько 645 р. до н. е.) завдяки допомоги іонійських і карійських піратів, випадково висадилися в Єгипті і поступили до нього на службу найманцями. «Коли цар Псамметих прийшов у Елефантині, це написали ті, які пливли на кораблях разом з Псамметіхом, сином Феокліт. Вони пройшли вище Керк доти, докуда дозволяла річка, Потасімто був перед іншомовними, а Амасіс – єгиптянами. А написав мене Архон, син Амебіха, і Пелек, син Евдама».  
«Амасій був дуже прихильним до еллінів і виявляв різні ознаки своєї прихильності до них узагалі та зокрема до тих, що прибували в Єгипет. Він передав їм місто Навкратіду, щоб вони там жили. А тим, які не хотіли там жити, а приїжджали в торговельних справах, він відвів місця, де вони могли побудувати святилища богів і жертовники. Найбільше з цих святилищ, і найславніше, що його найчастіше відвідували, називалося Елленіон. Його побудували спільно – Кнідос, Галікарнасс і Фаселід, а з еолійських лише Мітілена. Інші міста, які твердять, ніби вони брали участь у заснуванні цього святилища, твердять, не маючи на це жодного права.
За давніх часів лише Навкратіда була відкритим для торгівлі портом, а іншого ще не було в Єгипті. І якщо хтось припливав до якогось іншого Нільського гирла, він був зобов'язаний скласти присягу, що він мимо волі прибув туди, а склавши присягу, мусив на тому ж судні повертатися і пливти до Канобського гирла, якщо це йому дозволяли супротивні вітри, перевантажувати товари на човни і об'їжджати всіма каналами Дельти перед тим, як прибути в Навкратіду. Отакі привілеї мала Навкратіда».   Південне узбережжя Середземного моря виявилося менш сприятливим для грецької колонізації. Кращі райони на цьому узбережжі вже були зайняті фінікійськими колоніями.  
Уже в VIII ст. до н. е. халкідяни й еретрійці почали освоювати і північно-східний напрямок, особливо на великому півострові в північно-західній частині Егейського моря, який через створення халкідських колоній отримав назву Халкідіки. Наприкінці VIII – на початку VII ст. до н. е. греки проникають у протоку Геллеспонт і далі на північ. Провідну роль тут відігравали поліси Східної Греції (Самос, Хіос, Мітілена, Мілет, Колофон), а також Мегара. Досить швидко береги Геллеспонту, Пропонтиди і Боспору Фракійського покрилися сіткою еллінських колоній на березі Боспору – протоки, яка вела в Чорне море. Іраномовні скіфи називали це море Ахиіайна – «Темне». Греки сприйняли цю назву як Аксинський Понт – «Негостинне море» (відсутність островів, вітри і бурі). Однак, вірячи в магію імен, вони стали вважати, що така назва не принесе
Фото Капча