Дослідження рекреаційно-туристичного комплексу Німеччини

Бад Ельстер – бальнеогрязевий передгірський курорт; природна основа розвитку – вуглекислі мінеральні води, торфові грязі, унікальний мікроклімат; спеціалізація: захворювання серцево-судинної системи, нирок і сечовивідних шляхів, гінекологічні й андрологічні захворювання, порушення обміну речовин [16, с. 62].

Отже, лікувально-оздоровчий комплекс Німеччини представлений відомими у всьому світі бальнеологічними курортами. На сучасному етапі, рекреаційна сфера в Німеччині має високий рівень розвитку. Висока якість надання послуг, розвинута інфраструктура, найкращі світові курорти, все це стосується даної країни. Найбільше Німеччину відвідують країни Європи, а саме: Швейцарія, Австрія та Франція і також американські країни, наприклад США та Канада.

 

 

Туризм є фундаментальною основою економіки багатьох розвинених країн і країн світу. Існує прямий зв'язок між тенденціями у розвитку індустрії туризму та загальними економічними, технічними та соціальними досягненнями.

Зростаючий рівень життя в розвинених індустріальних країнах світу веде до зростання тривалості відпусток працівників і достатньо високому рівню пенсійного забезпечення, що також значно впливає на розвиток туризму.

До основних тенденцій розвитку світового туризму на початку XXI століття належать:

- інтенсивний розвиток політичного, культурно-пізнавального, ділового, тематичного та пригодницького туризму і круїзи;

- посилення конкуренції, що вимагає від туристичної галузі підвищення якості наданих послуг, організації так званих поїздок „без турбот”;

- концентрації інвестицій і кооперації учасників ринку туристичних послуг;

- збільшення частки витрат на подорожі в сімейних бюджетів;

- зростання популярності індивідуального туризму тощо [7, с. 17].

Світовий туризм все більше і більше ставатиме важливим чинником розвитку людства. На даний час світовий туризм характеризується динамічним розвитком, роль його зростає в економіках окремих країн і регіонів. В кінці ХХ ст. туризм набув всесвітнього характеру. У багатьох країнах світу він дав змогу вирішити багато соціально-економічних проблем, зокрема фінансових. Наприклад, Іспанія та Італія, які приймають щороку приблизно понад 50 млн туристів, отримують відповідно 55, 9 та 41, 2 млрд. доларів США прибутку; Австрію, населення якої становить 8, 6 млн. жителів, щорічно відвідують 23, 2 млн. зарубіжних гостей, а надходження до бюджету перевищують 18, 6 млрд. доларів США на рік. Отже, розвиток туристичної галузі сприяє збільшенню доходів бюджету, створенню нових робочих місць, розвитку інфраструктури і загалом розвитку третинного сектора економіки, охороні та реконструкції існуючих історико-культурних пам’яток, охороні природи [29].

Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. У найзагальнішому вигляді вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57% туристичних прибутків, на країни, що розвиваються, – 30%, на країни з перехідною економікою – 13%. Базою дослідження стану та перспектив розвитку міжнародного туризму є шість туристичних регіонів світу виділених ЮНВТО [27, с. 110]:

1. Європейський – країни Західної, Північної, Південної Центральної та Східної Європи, включаючи країни колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземномор’я (Ізраїль, Кіпр, Туреччина).

2. Американський – країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави та території Карибського-басейну.

3. Азійсько-Тихоокеанський – країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралія та Океанія.

4. Африканський – країни Африки, крім Єгипту та Лівії.

6. Близькосхідний – країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія.

Для всіх макрорегіонів характерна поступова динаміка розвитку, проте темпи не однакові, як і не однакова кількість туристських прибуттів.

Країни Західної Європи відстають від США в міжнародному туризмі за надходженнями грошових коштів від туризму. Європа більше інших регіонів залучає до себе туристів, однак, число їх зростає повільніше. Країни Європи приймають 60% гостей з усього світу, і тільки 50% всіх надходжень від туризму в світі припадає на їх частку. Успіх Європи пояснюється такими факторами:

великий сегмент населення має великі реальні доходи;

велика частина населення деяких європейських країн, наприклад, Німеччини, Франції, Великобританії, краще проводити відпустку за кордоном, але не дуже далеко від своєї країни;

наявність безлічі культурно-історичних пам'яток, створених природою і людиною;

попит на міжнародні подорожі задовольняється великої індустрією туризму та необхідною інфраструктурою.

Деякі з цих факторів притаманні і Північній Америці. Велика частина туристів з США та Канади також воліє подорожувати в своєму регіоні. Однак значна частина населення цих країн все ж проводить свою щорічну відпустку у віддалених регіонах земної кулі [7, с. 65].

Згідно звіту Всесвітньої туристичної організації в'їзний туризм по регіонах світу в 2012 році виглядає наступним чином (Рис. 2. 1.) :

Рис. 3. Частка прибуттів по кожному регіону в загальносвітових потоках прибуттів

 

Складено за [44]

Аналіз розвитку світового туризму, проведений ЮНВТО, висвітлює значні зміни, які відбулися в прибуття і надходженнях від міжнародного туризму.

Найбільша частка туристичних прибуттів припадає на Європу (51%). Це пояснюється наявністю всіх видів рекреаційних ресурсів, стабільною економічною і політичною ситуацією в цьому макрорегіоні, наявністю розвиненої інфраструктури та вигідним географічним положенням. Проте відпочинок в Європі дорожчий, ніж в інших макрорегіонах, що негативно впливає на розвиток туризму в цьому регіоні. Другу позицію займає Азійсько-Тихоокеанський макрорегіон, частка туристських прибуттів у ньому складає 23%. Це пояснюється наявністю унікальних та екзотичних видів рекреаційних ресурсів, високим рівнем сервісу. І все