Дослідження соціальної прийнятності між представниками різних етногруп

Ю. Михальчук

 

 

У статті автор розкриває суть та особливості етнічної толерантності, диспозиційної толерантності. За ступенем толерантності виділено типи толерантного ставлення до представників інших етногруп. Наведено результати проведення тесту «Шкала соціальної дистанції», що визначає ступінь психологічної близькості між етносами.

 

В статье автор раскрывает суть и особенности этнической толерантности, диспозиционной толерантности. За степенью толерантности выделены типы толерантного отношения к представителям других этногрупп. Приведены результаты проведения теста «Шкала социальной дистанции», что определяет степень психологической близости между этносами.

 

In the article the author exposes the essence and features of ethnic tolerance, disposition tolerance. The types of tolerant attitude toward the representatives of other ethnic groups are selected. The results of conducting test «The scale of social distance» that determines the degree of psychological closeness between ethnic groups are pointed.

 

Толерантність, терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, вірувань, прийняття, прожиття, спілкування, вміння налагоджувати діалог, приймаючи до уваги культурні особливості. І. Жадан та Н. Шовкопляс констатують факт інтерпретації толерантності або як настановлення, що виявляється у ставленні до особистості і колективу, або як дії чи суспільної норми, що здійснюється по закону чи з урахуванням традицій. «Як настановлення, толерантність повинна носити характер добровільного індивідуального вибору; вона не нав'язується, а здобувається через виховання, інформацію й особистий життєвий досвід. Як дія, толерантність – це активна позиція самообмеження і навмисного невтручання, добровільна згода на взаємну терпимість різних і конфронтуючих суб'єктів. Толерантні настановлення і дія можуть не збігатися у своїх проявах на рівні особистості і суспільства і, навіть, на рівні окремої особистості, але в різних ситуаціях» [1, с 452-453].

Диспозиційна толерантність (диспозиція? схильність)? терпимість особистості в процесі соціальних взаємодій, а саме схильність, готовність до терпимої реакції особистості на оточення. За толерантністю стоять певні настановлення особистості, а саме її система ставлення до дійсності: до інших людей, до їх поведінки, до себе, до впливу інших людей на себе. Прикладами настановлень, що є складниками диспозиційної толерантності особистості, є наступні: «всі люди коли-небудь помиляються», «кожен має право на свою думку», «чим більше точок зору, тим краще» тощо.

Для визначення ступеня сформованості толерантного ставлення старшокласників щодо представників інших етносів ми використали тест «Шкала соціальної дистанції» (модифікована та адаптована до нашого дослідження методика, розроблена Л. Г. Почебут [2, с 257]). Головне завдання методичної розробки – визначити ступінь толерантності представників одного етносу до іншого та ступінь вираженості етнічних почуттів між ними. У дослідженні взяли участь 318 учнів старших класів загальноосвітніх шкіл міста Рівного.

Поняття соціальної дистанції було введено американським соціологом Е. Богардусом на початку XX століття і характеризує близькість (віддаленість) соціальних або етнічних спільнот, груп, окремих людей. За допомогою шкали соціальної дистанції (або шкали Богардуса) оцінюється ступінь соціально-психологічного взаємоприйняття людей, тому її часто називають шкалою соціальної прийнятності. Вона використовується для вимірювання дистанції, пов'язаної із расовою чи національною належністю, віком, статтю, професією, релігією, для вимірювання дистанції між батьками та дорослими. Шкала соціальної дистанції показує ступінь психологічної близькості людей, що сприяє легкості їх взаємодії. Максимальна соціальна дистанція означає, що людина (або етнос) тримається відокремлено, автономно. Мінімальна соціальна дистанція сприяє конкретизації уявлень про інших людей, оскільки коли люди добре знайомі, цікавляться одне одним, національною культурою, вони залучені у взаємодію і зважають на оригінальність та індивідуальність інших.

Шкала соціальної дистанції дозволяє визначити показник соціальної прийнятності, що відображає прагнення до взаємодії та інтеграції і, навіть, асиміляції з іншим етносом. Чим сильніше виражені позитивні почуття між людьми, тим меншою є соціальна дистанція між ними, тим щільнішою є їх взаємодія.

За ступенем толерантності ми виділяємо три типи толерантного ставлення до представників інших етногруп.

Тип 1. Низький ступінь – інтолерантність або войовничий етноцентризм - характеризується нетерплячим ставленням до представників іноетнічного середовища, виробленням негативних суджень про чужі цінності та нав'язуванням своїх цінностей іншим, що є свідченням переваги негативних гетеростереотипів. До цього рівня? сформованого інтолерантного ставлення до іноетнічних груп – ми відносимо відповіді старшокласників: прийняти представників інших етносів лише як туристів у моїй країні або взагалі не бачити їх у моїй країні.

Тип 2. Середній ступінь або емоційна індиферентність характеризується спокійною емоційною індиферентністю у сприйнятті представників іноетнічних груп. До відповідей учнів цього рівня ми віднесли наступні: прийняти представників інших етносів як сусідів, що проживають на моїй вулиці, або як громадян моєї країни.

Тип 3. Високий ступінь – диспозиційна толерантність або доброзичливий етноцентризм – означає схильність, готовність особистості до терпимої реакції щодо оточення при соціальних взаємодіях; її характеризують терпимість до іншого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, вірувань, цінностей. Особистість хоче та вміє налагоджувати конструктивний взаємний діалог, беручи до уваги культурні особливості, що є свідченням переваги позитивних гетеростереотипів. До третього типу – сформованого толерантного ставлення до іноетнічних груп – ми відносимо відповіді учнів: прийняття представників інших етносів як близьких друзів та однокласників.

Після проведення тесту «Шкала соціальної дистанції» ми з'ясували, що найбільший ступінь психологічної близькості існує між українським та російським етносами. З одного боку, сучасні школярі, вивчаючи іноземні мови, заглиблюються у національну культуру народів, мови яких вивчають, а, завдяки спілкуванню з представниками даних етногруп (в школі «Центр надії» та гуманітарній гімназії №7 міста Рівного), приймають оригінальність та індивідуальність інших, що і сприяє мінімізації соціальної дистанції та легкості взаємодії. Так, ми можемо спостерігати диспозиційну толерантність, що виражається в терпимості щодо іншого способу життя, поведінки та звичаїв між представниками українського та англійського, німецького етносів в ситуаціях міжкультурного спілкування та взаємодії (високі показники доброзичливого етноцентризму – в класах, де навчаються представники названих етноспільнот, адже налагодження конструктивних взаємовідносин, діалогу відбувається в умовах навчально-виховного процесу, тоді як в інших класах та школах спостерігається емоційна індиферентність у сприйнятті представників англійської та німецької культур). З іншого боку, ми спостерігали збільшення соціальної дистанції між українським та азербайджанським, грузинським етносами, що пояснюється формуванням упередженого ставлення до них – негативного суб'єктивізму. Найбільшу соціальну дистанцію було виявлено між представниками українського та циганського етносів; старшокласники виявили бажання взагалі не бачити представників цього етносу на території власної країни.

Визначимо ступінь реальної соціальної прийнятності між представниками етносів за формулою [2, с 258]:

І (+) -1 (-)

СПр =,

п (п-1)

де п – кількість респондентів;

І (+) – сума питомої ваги відповідей респондентів, які ми відносимо до високого рівня толерантного ставлення – диспозиційної толерантності;

І (-) – сума питомої ваги відповідей респондентів, які ми відносимо до низького рівня толерантного ставлення – інтолерантності.

Ступінь реальної соціальної прийнятності між досліджуваними представниками українського та російського етносів (за показниками всієї вибірки) СПр = 0, 64, що свідчить про великий ступінь прийнятності представників одного етносу іншим, про прагнення до інтеграції, близькості, асиміляції з ним.

Ступінь реальної соціальної прийнятності між досліджуваними представниками українського та англійського етносів СПр = 0, 189; ступінь реальної соціальної прийнятності між досліджуваними представниками українського та німецького етносів СПр = 0, 264 – такі показники свідчать про автономність представників даного етносу (українського), про відсутність прагнення до інтеграції з представниками інших етносів (англійського та німецького).

Ступінь реальної соціальної прийнятності між досліджуваними представниками українського та азербайджанського етносів СПр = 0, 113; ступінь реальної соціальної прийнятності між досліджуваними представниками українського та грузинського етносів СПр = 0, 0738; ступінь реальної соціальної прийнятності між досліджуваними представниками українського та циганського етносів СПр = 0, 0026. Розраховані дані свідчать про бажання досліджуваних представників одного етносу (у нашому випадку – українського) цілком відокремитись від представників інших (згідно нашого дослідження – азербайджанського, грузинського та циганського), підтримувати за можливістю лише поверхневі, формальні контакти з його представниками.

Тобто, методика «Шкала соціальної дистанції» дала нам змогу виявити факт деструктивного ставлення, негативізму старшокласників щодо представників деяких іноетнічних груп, що проявляється у небажанні налагоджувати діалого-конструктивні контакти, стає перешкодою у міжетнічному спілкуванні та взаємодії етносів.

 

 

1.Жадай І., Шовкопляс Н. Толерантність в системі ставлень суб'єкта політичної активності // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / За ред. Максименка С. Д. Циби В. Т., Шаигородського Ю. Ж. та ін. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2003. – 512 с.

2.Платонов Ю.Л. Этническая психология. – СПб. : Речь, 2001. – 320 с.