Духовний зміст патріотичного виховання на матеріалах праць В. В. Зеньковського

Ще одним важливим принципом, в працях Зеньковського, був принцип виховання дитини в світі духовності. За допомогою нього процес виховання повинен просвітити та освітити душу учня. А також сформувати цілісну особистість на основі основних моральних цінностей – Добра, краси, гідності та свободи.

Актуально звучать ці принципи в наш час. Як вважає І. Предборська «Масова культура породжує відчуження людини від самої себе – відсутня саморефлексія, зв’язок із моральним обов’язком та соціальною відповідальністю, що в кінцевому рахунку зумовило екзистенційну ситуацію людства» [13, с. 8].

Основне завдання соціального виховання Зеньковській вбачав у розвитку соціальної активності, здатності підніматися над особистими, егоїстичним задумами, оскільки «людина ніколи не може досягнути ідеалу поза суспільством» [8, с. 30].

Також особливу увагу він зосереджував на національному вихованні кожної дитини, тому що «воно має залучати людину до історичної роботи її країни, розвивати усвідомлення її обов’язку перед своєю батьківщиною» [8, с. 32]. Питання національного виховання він розглянув у своїй публікації «Національне питання в світі християнства». Його інтерпретація любові до Батьківщини звучить наче вірш. Можливо це пов’язано з тим, що йому довелося покинути її після подій пов’язаних з революцією в Росії. І в зв’язку з цим, йому довелося до самої смерті жити і працювати за кордоном. «У народів є своя дивна доля – одним дано виростати до історичного буття, іншим не дано – вони стоять тільки на межі історичного буття. Це є джерелом болісних переживань для цілого ряду народів – по відношенню до них зазвичай відкидається право на реальне, національне буття. Така наприклад доля українців» [8, с. 341].

Вчений вважав, що любов до свого народу, своєї Батьківщини виростає з надр душі кожної особистості, «- і в цьому національному еросі особистість відривається від егоїзму, від заглибленості в своє маленьке життя, починає жити більш глибоким і творчим життям» [8, с. 342].

В героїзмі і самопожертві він вбачав необхідні поштовхи душі, які стоять перед душею, окриляють її, запалюють її натхненням.

Схожі думки висловлював ще один видатний педагог В. О. Сухомлинський. Він писав «Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується» [14].

Григорій Ващенко в своєму творі «Виховання волі і характеру» закликав виховувати у молоді любов до України і вважав це одним із найважливіших завдань нашої школи і нашого суспільства [6].

Можна вважати, що тема патріотичного виховання була актуальною для України у всі часи.

За Зеньковським, національно-патріотичне виховання повинно включати утвердження у молоді національної самосвідомості й гідності, щоб у молоді зазвучав «категоричний імператив» для того, щоб присвятити себе служінню Батьківщини. «Служіння батьківщині є здорове творче ядро національної свідомості – поза цього неминуче виникає, дурний і безвідповідальний, уявний, лукавий романтизм» [8, с. 379].

Основною задачею національного виховання повинно бути можливість пробуджувати «національний ерос» та за його допомогою служити Батьківщині.

У своїй книзі «Діти еміграції» (1925) філософ провів аналіз творів дітей з емігрантських гімназії на тему «Що я пам’ятаю про Росію». Розмірковуючи над творами, В. В. Зеньковській намічає три основні напрямки виховної діяльності для школи. По-перше, необхідно розвивати творчі сили дитини, другим завданням є, необхідність пробудження і стимулювання емоційної сфери. Та по- третє, і найголовніше, застосовувати релігійне виховання, за допомогою якого, на переконання філософа, розкриється і розквітне духовне життя молоді.

Саме за допомогою православ’я він вбачав унікальний засіб порятунку постраждалих дитячих душ. Ці завдання актуальні і в наш переломний час. Адже в Україні також є діти, які бачили війну, які втратили своє житло, своє місто, своїх родичів.

Зеньковській в творі «Основи релігійної педагогіки» пише: «Християнська постановка національного питання починається там, де, увійшовши в глиб історичного національного буття, ми переживаємо його правду, священний зміст народності, але разом приймаємо і гріхи народу, визнаємо себе винними за все що сталося в історії з нацією» [8, с. 344].

Отже, можна вважати, що становлення національної самосвідомості можливе лише якщо кожен з нас буде знати і поважати історію своєї нації, своєї Батьківщини. Особливо це важливо в умовах сьогодення. І як зазначає В. Кремень: «Патріотичне виховання не тільки важливе для формування почуттів приналежності до нації, держави, а й має суто прикладний характер, бо веде до національного згуртування, а отже – до ефективнішого відстоювання національних інтересів у відносинах із іншими державами, що надзвичайно актуально, і, врешті- решт, до заможнішого життя громадян» [11].

За останні роки в країні активізувались зусилля органів державної влади та управління у сфері національного та патріотичного виховання. У 1996 р. було розроблено Концепцію національної системи виховання. 3 квітня 2006 при Апараті Ради національної безпеки і оборони створено робочу групу з питань патріотичного виховання молоді, яка ініціює розробку загальнодержавної концепції патріотичного виховання молодих людей. Вона включає провідних спеціалістів державних органів України, зокрема, Мінмолоді та Міносвіти, представників громадських, у тому числі молодіжних організацій та творчої інтелігенції, відомих науковців. Також до роботи групи залучено широкий загал вітчизняних теоретиків та практиків, які працюють у сфері виховання молоді.

У 2009 р. було розроблено Концепцію національно- патріотичного виховання, у 2012 р. – Концепцію Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр. Однак ці документи не були реалізовані. Та вже 26 березня 2015 року Міністерство освіти і науки України затвердило Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2015-2019 рр. Як вказано у Концепції, національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна система і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у вихованців високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави [5].

Концепцією передбачено декілька етапів впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Зокрема, у 2015 році планується створити нормативно-правове підґрунтя та інформаційно- методичне забезпечення для здійснення національно- патріотичного виховання. Також буде створено Центр патріотичного виховання, що функціонуватиме у підпорядкуванні МОН та інформаційний ресурс, присвячений національно-патріотичній тематиці.

На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається: розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді; підготовка та видання науково- методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання.

Упродовж 2018-2019 років має бути проведений моніторинг системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування. Також планується провести науково-методичні конференції, створити банк педагогічного досвіду, провести корекцію навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу [5].

Хочеться вважати, що ці зусилля будуть не тільки на теоретичному рівні, а й на практиці реалізовані. Для цього необхідно починати з сім’ї. Адже саме сім’я є первинною ланкою виховання дитині.

Шкільні заклади також є особливим ланкою виховання и не відстаючи від часу почали вводити в свої заняття уроки присвячені патріотичному вихованню. Зеньковський наголошував на особливій місії школи. Школа повинна служити цілям відновлення цілісного життя, саме через школу відбувається преображення життя дитини. Він писав: «Загальна задача виховання в тому і полягає, щоб допомогти молоді знайти самих себе, опанувати тими силами, якими користується наш час, надихнути тим ідеалом, в ім’я якого повинно перетворювати життя».

Отже, саме школа повинна стати органом виховання дитини в патріотичному руслі.

Висновки. Становлення національної самосвідомості неможливе без національно-патріотичного виховання.

Громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого державотворення і національного піднесення. Пріоритетним завданням суспільного розвитку є визначення нової стратегії національно-патріотичного виховання як імперативу діяльності держави та суспільства, що в значній мірі впливатиме на параметри розвитку Української держави.

Пробудження в Україні громадянської і громадської ініціативи, розповсюдження волонтерської діяльності відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу. З іншого боку, і про це вказує зокрема В. Зеньковський, Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді.

В цих умовах патріотичне виховання має бути наскрізним: від дошкільного закладу – до освіти безпосередньо на виробництві. Патріотичне виховання має закласти підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь. В цій роботі слід використовувати прогресивні ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

В основу системи національно-патріотичного виховання має бути покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації.

 

 

1. Державна національна програма «Освіта». – К. : Райдуга, 1994.
2. Академічний тлумачний словник (1970-1980) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //sum. in. Ua/s/patriotyzm.
3. Новітній онлайновий словник української мови (2013) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //sum. in. ua/f/ura- patriotyzm
4. Енциклопедія політичної думки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //slovopedia. org. ua/40/53407/261250. html
5. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2015-2019 рр.
6. Ващенко Г. Виховний ідеал / Ващенко Г – Полтава, 1994.
7. Вишневський О. Національно-духовне відродження в українській школі / Вишневський О. – Трускавець, 1992.
8. Зеньковский В. В. Педагогические сочинения / Зеньковский В. В. / сост. Е. Г. Осовский, О. Е. Осовский. – Саранск: Красный Октябрь, 2003. – 808 с.
9. Зеньковский В. В. Проблемы воспитания в свете христианской антропологи / Зеньковский В. В. – М. : Школа-Пресс, 1996.
10. Зеньковский В. В. Психология детства / Зеньковский В. В. – М. : Школа-Пресс, 1996.
11. Кремень В. Якісна освіта: вимоги ХХІ століття / Кремень В. // «Дзеркало тижня. Україна». – №24. – 23 червня 2006.
12. Кузь В. Г. Основи національного виховання / В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко, З. О. Сергійчик. – К. : Центр, 1993.
13. Предборська І. Філософсько-освітні ідеї В. Зеньковського в контексті сучасних педагогічних концепцій. Філософська думка на Поділлі: збірник наукових праць: присвячений 130-річчю з дня народження В. В. Зеньковського / [ред. кол. : І. М. Предборська (наук. ред.) та ін. ]. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2011. – 120 с.
14. Сухомлинський В. О. Як виховувати справжню людину / Сухомлинський В. О. // Вибр. твори: В 5-ти. – К. : Рад. школа, 1976. – Т. 2. – С. 158-416.