Дидактичні можливості народної педагогіки в розвитку молодшого школяра

Актуальність теми. У зв'язку з процесами національного відродження серед громадськості зростає інтерес до народних духовних джерел і надбань, до багатовікового народного досвіду. Адже саме там можна знайти наснагу для розбудови нового суспільства, для формування високосвідомого, пройнятого національною ідеєю громадянина України. Для вирішення цих надзвичайно важливих завдань джерелом наснаги і вірним дороговказом безперечно виступає етнопедагогіка (українська народна педагогіка), яка втілює в собі народний педагогічний досвід і народну мудрість, народні погляди на мету і завдання, зміст і методи виховання і навчання.

Важливо, що виховні засади української етнопедагогіки ґрунтуються на стійких національних ідеалах життя. Які б соціальні і національні катаклізми не перетрушували суспільне життя, зміст, педагогічна сила народних ідеалів залишалися стійкими й непорушними. Звичайно, змінювалися форми вирішення й упровадження цих ідеалів у практичне життя, але ідеал вільної праці кожної людини, ідеал непокореної волі кожного громадянина, його свободи, ідеал рідного краю й рідної землі, ідеал доброти, людяності, бережливого ставлення до природи й до всього сущого на землі були такими сильними, що давали можливість жити й виживати нашому народу, нашій нації за дуже складних життєвих обставин.

Справжнє виховання не може існувати в «чистому вигляді», тобто поза традиційною культурою певної нації. Всі найвидатніші педагоги світу визнавали, що виховання дитини завжди мас грунтуватися насамперед на культурно-історичних цінностях своєї нації, а вже пізніше відбувається знайомство з традиціями інших народів. Незаперечний закон дидактики: пізнання навколишнього світу починається із знайомства з рідною вулицею, селом чи містом, своєю країною, а вже потім - з іноземними, сусідніми краями. Тобто, від пізнання свого, рідного, національного - до пізнання чужого, багатонаціонального, світового.

Стан дослідження проблеми. Ідеали української етнопедагогіки відбилися в першу чергу в народному фольклорі: казках, приказках, прислів'ях, загадках, народних оповіданнях, притчах. Художня література, яку творили такі велетні національного руху, як Г. Сковорода, І. Котляревський, Т. Шевченко, Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, Леся Українка, П. Куліш, М. Коцюбинський та інші, ввібрала в себе педагогічну мудрість цих ідеалів. Всі великі педагоги нашого краю від Г.С. Сковороди до В.О. Сухомлинського свої педагогічні ідеї нерозривно зв'язували з ідеалами української етнопедагогіки.

Починаючи з останнього десятиліття ХХ ст. з'явилась низка праць з етнографії, українознавства, етнопедагогіки, етнопсихології, педагогіки народознавства. Актуальними виявилися ті праці, які стосуються етновиховання дітей і молоді та "входження" їх у суспільство за допомогою народної культури. Цим проблемам присвячені праці Сявавко Є.І., Стельмаховича М.Г., Ігнатенка П.Р., Руденка Ю.Д., Струманського В.П., Лисенко Н.В., Кирчів Р.Ф. та ін. Дослідженнями джерел української етнопедагогіки, її структури, змісту і норм, методів і засобів займалися М.Л. Струнка, В.М. Онопа, О.І. Литвинюк, Т.І.Мацейків, О.А. Дорошенко. Значна увага в педагогічній теорії і практиці сьогодні приділяється проблемам української етнопедагогіки в контексті розбудови національної школи, використанню етнопедагогіки в навчально-виховній роботі школи (О.О. Любар, Д.Т. Федоренко, О.В. Карпенко, Д.І.Мельник, Р.П. Расевич, С.О. Нікітчина та ін.). Оскільки першоосновою становлення особистості, прищеплення їй відповідних моральних цінностей українська етнопедагогіка вважає сім'ю, тому природно, що низка сучасних досліджень стосується проблем виховання дітей в родині і на родинних традиціях (М.І. Гей, Л.К. Грицюк, Н.І. Степанова, І.В. Козубовська та ін.).

Об’єкт дослідження – народна педагогіки як специфічна галузь педагогічної науки.

Предмет дослідження – форми і засоби використання ідей народної педагогіки у навчально-виховному процесі.

Мета роботи – проаналізувати основні дидактичні можливості народної педагогіки у вихованні особистості школяра, дослідити їх на практиці.

Відповідно до мети, об’єкта і предмета роботи нами було поставлено наступні завдання дослідження:

• охарактеризувати народну педагогіку як галузь педагогічної науки;
• описати виховні методи та ідеї народної педагогіки;
• здійснити аналіз методів використання календарної обрядовості у вихованні учнів молодшого і середнього шкільного віку;
• розробити і провести виховну годину за темою «Свято короваю».

Методи дослідження. У процесі виконання поставлених у роботі завдань використовувалися як теоретичні, так і практичні методи, зокрема, аналіз фахової літератури з проблеми дослідження, узагальнення передового педагогічного досвіду, експеримент – проведення виховного заходу про народні свята та ін.

Практичне значення дослідження. Результати, отримані у процесі виконання поставлених у роботі завдань, можуть бути використані студентами відповідних спеціальностей у навчальній діяльності, педагогами у своїй професійній роботі. Крім того, слід зазначити, що в процесі проведення свята учні-учасники і батьки вже отримали певні виховні результати.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 38 сторінок.