Дислалія як порушення звуковимови при нормальному слухові та збереженій іннервації мовного апарату

Мовленнєва діяльність дітей формується у процесі пізнання навколишнього, спілкування з оточенням. Наслідуючи дорослих, дитина оволодіває мовою поступово і до 5-6 років, за умов нормального розвитку, в основному засвоює правильну вимову всіх звуків.

Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слухові та збереженій іннервації мовного апарату. В залежності від локалізації порушення та причин, що обумовлюють дефект звуковимови, дислалію розподіляють на дві основні форми: механічну та функціональну.

Механічною (органічною) дислалією називають такий вид неправильної звуковимови, який викликаний:

органічними дефектами периферичного мовного апарату, його кісткової та м’язової будови. Часто причиною механічної дислалії є укорочена під’язична вуздечка (під’язична зв’язка). При цьому ускладнюються рухи язика, коротка вуздечка не дає можливості високо підняти язик. Також правильну артикуляцію може ускладнювати дуже великий та широкий, або дуже маленький та вузький язик;

дефектами будови щелеп, що призводять до аномалії прикусу. Нормальним вважається прикус, коли при зімкненні щелеп верхні зуби трохи прикривають нижні. Аномалії прикусу мають декілька варіантів:

прогнатія – верхня щелепа сильно видається вперед, в результаті чого нижні передні зуби зовсім не змикаються з верхніми;

прогенія – нижня щелепа виступає вперед, передні зуби нижньої щелепи виступають попереду передніх зубів верхньої щелепи;

відкритий прикус – між зубами верхньої та нижньої щелеп при їх зімкненні залишається проміжок. В деяких випадках цей проміжок лише між передніми зубами (передній відкритий прикус) ;

боковий відкритий прикус – може бути лівостороннім, правостороннім та двостороннім;

неправильна будова зубів, зубного ряду також може призвести до дислалії. Наприклад, при великих розщілинах між зубами язик під час вимови деяких звуків просувається між зубами, спотворюючи вимову. Регуляція зубів та щелеп проводиться лікарями стоматологом та ортодонтом за допомогою накладання на зуби спеціальних пластинок.

3) неправильною будовою піднебіння, що також негативно впливає на звуковимову. Вузьке, надто високе („готичне”) піднебіння, або, навпаки, низьке, плоске перешкоджає правильній артикуляції багатьох звуків;

4) товсті губи, або укорочена, малорухлива верхня губа ускладнюють чітку вимову губних та губно-зубних звуків;

Функціональною дислалією називають такий вид неправильної звуковимови, при якому немає ніяких дефектів артикуляційного апарату, тобто немає ніякої органічної основи. Причини функціональної дислалії можуть бути наступні:

неправильне мовленнєве виховання дитини в родині, коли дорослі протягом довгого часу „сюсюкають” з малюком, в результаті чого затримується розвиток правильної звуковимови;

за наслідуванням, коли малюк наслідує спотвореній звуковимові дорослих членів сім’ї, або спілкується з малодшими дітьми, у яких ще не сформувалася правильна звуковимова;

двомовність в сім’ї, коли батьки, розмовляють на різних мовах, а дитина переносить особливості вимови однієї мови на іншу.

педагогічна занедбаність, коли мовлення дитини не піддається необхідному впливу дорослих, що гальмує нормальний мовленнєвий розвиток; тобто, коли дорослі не звертають уваги на звуковимову дитини, не виправляють помилки малюка, не дають йому взірець чіткої та правильної вимови.

недорозвиток фонематичного слуху, коли у дитини спостерігаються ускладнення в диференціації звуків, що розрізняються між собою тонкими акустичними ознаками, наприклад, дзвінких та глухих приголосних, м’яких та твердих, свистячих та шиплячих. В результаті таких ускладнень розвиток правильної звуковимови надовго затримується.

недостатня рухливість органів артикуляційного апарату, яка може бути викликана й невмінням дитини утримувати язик в потрібній позиції або швидко переходити від одного руху до іншого.

Відповідно до характеру дефекту вимови, що стосується окремої групи звуків, виділяють наступні види дислалії:

1. Сигматизм (від назви грецької букви сигма, що позначає звук с) – вади вимови свистячих (с, с?, з, з?, ц, ц?) та шиплячих (ш, ж, ч, щ) звуків. Один з найбільш розповсюджених видів порушень вимови.

2. Ротацизм (від назви грецької букви ро, що позначає звук р) – вади вимови звуків р та р?.

3. Ламбдацизм (від назви грецької букви ламбда, що позначає звук л) – вади вимови звуків л, л?.

4. Дефекти вимови піднебінних звуків:

каппацизм – (від назв грецької букви каппа, що позначає звук к) – вади вимови звуків к та к? ;

гаммацизм – (від назв грецької букви гамма, що позначає звук г) – вади вимови звуків г та г? ;

хітизм – (від назв грецької букви хі, що позначає звук х) – вади вимови звуків х та х? ;

йотацизм – (від назв грецької букви йота, що позначає звук й) – вади вимови звука й.

5. Дефекти вимови дзвінких приголосних звуків – вади вимови, які виражаються в заміні дзвінких приголосних звуків парними глухими звуками: б-п, д-т, в-ф, з-с, ж-ш, г-к.

Дошкільники з дислалією можуть відвідувати логопункт, а у складних ви-падках, коли дислалія поєднується з порушеннями мовно-слухового сприй-мання, – логопедичні групи для дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення (ФФНМ). Діти шкільного віку навчаються у загальноосвітніх школах і за потреби можуть відвідувати логопункт.

Корекційна робота при дислалії проводиться у такій послідовності:

І етап – підготовча робота. Проводяться ігри, вправи, які спрямовують увагу дитини на звуковий склад мови. її навчають прислухатися, впізнавати мовні і немовні звуки, розрізняти їх за тембром, висотою і силою голосу. У цьому допоможуть різноманітні логопедичні ігри, наприклад: «Впізнай за звуком» (немовні звуки), «Впізнай, кому належить голос» (зображення відповідних тварин), «Відгадай, в якому слові допущено помилку», «Добери малюнки до певного звука» тощо.

ІІ етап – постановка звука. Розпочинається робота з відповідних підготовчих артикуляційних вправ для розвитку рухливості мовленнєвих органів. Артикуляційні вправи добирають з урахуванням мовленнєвого дефекту, наприклад, «лопаточка», «голочка», «трубочка», «годинничок», «коники», «гойдалки» та ін.

Ці та інші вправи розвивають артикуляційний апарат, сприяють покращенню роботи мовленнєвих органів, їх рухливості, динамічності, кращому і точнішому координуванню.

Після артикуляційної гімнастики проводиться робота над звуконаслідуванням (дитина повторює за педагогом певний звук), або механічною постановкою звука.

III етап – автоматизація вимови. Закріплення правильної вимови звуків проводять ізольовано, в складах, словах, скоромовках, чистомовках, віршах, потішках, насичених звуками, які вимагають корекції.

IV етап – диференціація звуків. На цьому етапі звуки, які найчастіше змішуються ([с] – [ш], [з] – [ж], [ч] – [ц], [р] – [л] і ін.), діти порівнюють за артикуляцією, звучанням, смисловою функцією.

Комплекс вправ логопед добирає індивідуально, залежно від характеру порушення та особливостей артикуляційного апарату кожної дитини.

У попередженні дислалії важливе місце посідає формування правильної мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб наблизити свою звуковимову до мовної норми.

Профілактиці дислалій сприяють розпочаті в молодшому дошкільному віці стимулюючі вправи з розвитку органів артикуляції та дрібної моторики пальців рук.

 

 

Логопедия / Под ред. Л. С. Волковой, С. Н. Шаховской: Учебник для студентов дефектол. фак. пед. вузов. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 680 с.

Правдина О. В. Логопедия. – М. : Просвещение, 1973. – 272 с.

Шеремет М. К. Логопедія: підручник / М. К. Шеремет, В. В. Тарасун, С. Ю. Конопляста, В. О. Кондратенко, Н. В. Чередніченко, І. С. Марченко, В. В. Тищенко, І. В. Мартиненко, О. Ю. Ромась. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К. : Слово, 2010. – 665 с.