Джерела міжнародного приватного права

Розвиток теорії права у нашій країні вимагає критичного переосмислення ряду її фундаментальних категорій, виходу на новий рівень досліджень, покликаний поєднати досягнення правової науки та суміжних галузей знання. 

Останнім часом все більше розширюється сфера впливу міжнародно-правових договорів на міжнародні комерційні відносини і міжнародний цивільний оборот в цілому. Розвиток і оновлення таких відносин, потреба в захисті прав і законних інтересів суб'єктів міжнародного приватного права обумовлюють необхідність всебічного вдосконалення застосовуваних у цій галузі міжнародно-правових інструментів. 

Міжнародному приватному праву характерне різномаїття нормативно-правових актів, якими воно регулюється. Не варто забувати і про подвійність джерел міжнародного приватного права. Адже, з одного боку, джерелами права є міжнародні угоди та міжнародні звичаї, а з іншого – норми законодавства та судова практика окремих держав, а також санкціоновані державою звичаї, що застосовуються у сфері торгівлі та мореплавства.

Подвійність джерел даної галузі права не впливає на єдність предмета регулювання цивільно-правові відносини з «іноземним елементом». Згадана властивість джерел права завжди викликає питання щодо їх юридичної сили. Так, у конституціях держав, інших нормативних актах звичайно закріплюється юридична сила норм конституції держави та актів, прийнятих на її основі, а також міжнародних угод. Питання щодо визнання більшої юридичної сили одних норм перед іншими, їх рівноцінності чи визнання як однієї юридичної системи зазвичай закріплене в конституціях різних країн, серед яких: ФРН, Італія, Франція, Португалія, Ірландія, Україна та інші.

Зважаючи на ці особливості міжнародного приватного права можна говорити про актуальність дослідження його джерел.