Ефективність організаційної взаємодії в соціальному управлінні

Таким чином, у різноманітних сферах суспільного життя результативність організаційної взаємодії суб’єктів і об’єктів соціального управління має вимірюватися за різними, специфічними для них, показниками. Це дає змогу керуючим суб’єктам, з одного боку, запроваджувати власні критерії виміру ефективності взаємодії з керованими об’єктами в певних сферах (галузях) суспільного життя, а з другого – виробляти власні метрики (критерії) оцінювання отриманих результатів. Це також вказує на те, що розв’язання проблеми визначення критеріїв оцінки ефективності організаційної взаємодії в соціальному управлінні може бути здійснене лише на основі комплексного підходу, який передбачає поетапне запровадження взаємозалежних проміжних (локальних) і кінцевих (узагальнюючих) результатів діяльності суб’єктів і об’єктів соціального управління в цілому, а також їхніх окремих підсистем і структурних ланок [3, с. 40-46]. Проміжні результати організаційної взаємодії соціальному управлінні, як свідчить аналіз, є неоднорідними. Найголовнішим тут є аналітичне узагальнення нових ідей, стратегій, концепцій тощо, які здебільшого знаходять відображення у відповідних планах (проектах, програмах), управлінських рішеннях і діях. Порівняння проміжних результатів діяльності системи соціального управління з відповідними витратами ресурсів на їх досягнення на кожному ієрархічному рівні, а також у кожній конкретній ланці цієї системи дає змогу досить точно оцінити ефективність організаційної взаємодії суб’єктів і об’єктів управління. Що стосується кінцевих результатів організаційної взаємодії в соціальному управлінні, то вони в основному збігаються з кінцевими результатами діяльності всієї системи соціального управління (підприємства, організації, установи, регіону, галузі чи країни) в цілому. Ці результати можуть бути досить численні за своїм характером (об’єктивним відображенням та суб’єктивною оцінкою), але всі вони мають диференціюватися й конкретизуватися залежно від рівня та сфери діяльності систем соціального управління, їхніх підсистем і структурних ланок.

Звідси випливає, що сукупність результатів організаційної взаємодії керуючих суб’єктів і керованих об’єктів в системі соціального управління в цілому стає реальним джерелом добробуту й гармонійного розвитку не тільки суспільства (кожної його сфери, підсистеми, соціальної групи), але й кожного індивіда. Саме комплексний характер результатів діяльності системи соціального управління дає підстави для формування розгалуженої системи критеріїв оцінки ефективності організаційної взаємодії в ній керуючих суб’єктів і керованих об’єктів на всіх рівнях суспільної організації. Ці критерії мають об’єктивно характеризувати спільну діяльність суб’єктів і об’єктів соціального управління, досконалість якої найчастіше визначається шляхом зіставлення (оцінки) отриманих результатів і тих ресурсів, які витрачені на їх досягнення. Однак така елементарна оцінка ефективності організаційної взаємодії в соціальному управлінні не завжди є достатньо коректною, оскільки, по-перше, результат організаційної взаємодії в соціальному управлінні не завжди характеризується витратами (або отриманим прибутком) ; по-друге, цей результат не завжди відповідає очікуваному результату (безпосередньому й опосередкованому) об’єкта управління, тому що останній приховує роль суб’єкта управління в його досягненні (наприклад, прибуток найчастіше є опосередкованим результатом) ; по-третє, результат організаційної взаємодії в соціальному управлінні за своїми видовими ознаками може бути економічним, соціальним і політичним, внутрішнім і зовнішнім, частковим (проміжним) і загальним (кінцевим) ; по-четверте, не завжди точно можна визначити якісний бік результату організаційної взаємодії в соціальному управлінні за допомогою кількісних показників тощо [4, с. 62].

Таким чином, комплексний характер результатів діяльності соціальних утворень та їхніх систем управління дає підстави для класифікації критеріїв ефективності організаційної взаємодії в соціальному управлінні, принаймні, за трьома основними ієрархічними рівнями соціального управління. Це сприяє більш конкретній і предметній оцінці конструктивності взаємовпливів керуючих суб’єктів і керованих об’єктів різних ієрархічних рівнів, а також оптимізації їхньої організаційної взаємодії в системі соціального управління. Виходячи з логіки комплексного підходу, найбільш доцільно, на наш погляд, оцінювати організаційну взаємодію взаємозалежних суб’єктів і об’єктів управління різних ієрархічних рівнів як елементів системи соціального управління в суспільстві за критеріями загальної, спеціальної та конкретної ефективності [4, с. 64-70].

Система критеріїв першого (або вищого) ієрархічного рівня оцінки загальної ефективності організаційної взаємодії суб’єктів і об’єктів соціального управління характеризує загальносуспільну корисність спільної діяльності керуючих суб’єктів і керованих об’єктів, тобто доцільність діяльності системи соціального управління. Цей вищий рівень критеріїв оцінки ефективності організаційної взаємодії в соціальному управлінні, з одного боку, пов’язаний з потребами, інтересами та цілями суспільного розвитку (загальнодержавного, регіонального й місцевого), а з другого – дає можливість визначати й вимірювати ступінь (міру) досягнення мети (цілей) суспільного розвитку, а також задоволення найбільш нагальних потреб та інтересів індивідів і соціальних груп. Отже, цей рівень критеріїв ефективності дає можливість не тільки визначати рівень доцільності зв’язку (взаємодії) соціального управління й суспільства, а й виявляти ступінь підготовленості першого до забезпечення динамічного і гармонійного розвитку другого. Високий рівень ефективності організаційної взаємодії керуючих суб’єктів і керованих об’єктів у системі соціального управління суспільства означає, що процес задоволення суспільних, групових (колективних) та індивідуальних потреб (інтересів, цілей) і розв’язання породжуваних ними різноманітних проблем відбувається завчасно (із належним рівнем повноти) на основі оптимального (раціонального) використання всіх суспільних ресурсів, а також є стійким, надійним і незворотним.

Критерії загальної ефективності організаційної взаємодії в соціальному управлінні покликані не тільки виводити систему соціального управління на нагальні потреби суспільства, а й відображати організаційно-управлінський рівень їх задоволення. Ці критерії мають також охоплювати результати власного суспільного виробництва та соціальні наслідки споживання відповідних матеріальних і духовних продуктів, а також розвиненість не тільки економічних, але й політичних, соціальних (у вузькому сенсі), духовних і культурних відносин, соціально-психологічних, екологічних,