Екологічне виховання молодших школярів засобами природознавства

Актуальність теми. Природознавство вивчає природу як єдине матеріальне ціле, розглядає її у процесі розвитку, у часі і просторі. Звідси випливає основна задача уроків природознавства - вивчення природи як єдиного цілого і встановлення зв'язків і взаємозв'язків між окремими її елементами і явищами.

Природознавчі знання молодших школярів служать основою для вивчення природничих дисциплін в середній школі (географії, ботаніки, зоології, анатомії і фізіології людини). Природознавчі знання постійно використовуються дітьми на інших учбових предметах початкового курсу навчання. Здійснюючи зв'язок з життям, вчитель використовує результати дитячих спостережень за навколишньою природою і працею людей. Чим більшим є об'єм знань учнів про природу і працю людей, тим легше вчителеві працювати з ними по всіх предметах початкового навчання.

Здатність школярів до екологічного мислення має стати однією з центральних властивостей різнобічно розвинутої особистості, яка дозволить їй передбачати екологічні наслідки своєї поведінки та діяльності в довкіллі, виробляти необхідні навички екологічного контролю при досягненні практичних результатів, розпинати змалку вміння гармонійно взаємодіяти з природним середовищем.

Сьогодні в Україні функціонують державні екологічні програми з формування екологічної культури, екологічної свідомості та екологічного мислення. Однак, психолого-педагогічний ефект цих програм ще явно недостатній. Залишається актуальною проблема вивчення закономірностей виникнення і становлення психологічних механізмів позитивного ставлення до природи, зокрема формування зачатків екологічного мислення у дитини вже в молодшому шкільному віці.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в необхідності емпіричного та теоретичного вивчення проблеми формування понять і бережливого ставлення до природи на уроках природознавства.

Стан дослідженя проблеми. У педагогічних дослідженнях помітно зростає увага до проблем екологічної освіти учнівської молоді. Зокрема, розглядаються питання оволодіння школярами екологічними знаннями, уміннями і навичками як провідними у природоохоронній діяльності   (І.Д.Звєрєва,   А.М. Захлєбний.   І.М.Стадницький,   В.Д. Шарко, І.Т. Суранегіна,  І.С. Матрусов).  У  працях  В.Г.Куликової, О.М. Кудрявцева, Н.О. Рикова теоретично обгрунтовано шляхи формування мотивів позитивного ставлення школярів до природи. Суттєвими є наукові дослідження, в яких розглядаються психологічні підходи до процесів засвоєння і формування природничих понять і уявлень, ціннісного ставлення школярів до природи, формування наочного мислення (О.Г.Артемчук, М.Ф.Бабій, Т.Б.Баранова, А.К.Кульвічінє. А.В.Лебедь), психолого-педагогічні особливості екологічного виховання (Л.В. Шаповал), формування позитивного і дбайливого ставлення до рослин і тварин (В.Г. Грецова, З.П.Плохій). Вагомими для розробки означеної проблеми стали також праці С. Д. Дерябо, О.В.Киричука, В.Г.Панка, О.В., С.П.Тищенко, С.І. Яковенка, В.А. Ясвіна та ін.

Об’єкт дослідження -  методика викладання природознавства у молодших класах. 

Предмет дослідження - формування понять і бережливого ставлення до природи при викладанні курсу природознавства.

Мета роботи - теоретичний та емпіричний розгляд проблеми формування понять і бережливого ставлення до природи у процесі вивчення природознавства.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

ознайомитись з необхідністю екологічного виховання учнів початкових класів;

визначити методичні основи формування понять і бережливого ставлення до природи;

провести і проаналізувати емпіричне дослідження.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дане дослідження можна в практичній роботі вчителя молодших класів.