Еколого-економічна оцінка водних ресурсів

Тема 3. Еколого-економічна оцінка водних ресурсів

 

3.1. Економічна оцінка водних ресурсів

3.2. Витратна та рентна концепції оцінки водних ресурсів

3.3. Абсолютна та порівняльна економічна оцінка водних ресурсів

3.4. Напрями удосконалення економічної оцінки водних ресурсів в Україні

 

3.1. Економічна оцінка водних ресурсів

 

На сьогодні в Україні відсутній загальний державний підхід та немає єдиної методології до здійснення економічної оцінки водних ресурсів. Її проведення необхідне для визначення орендної плати за користування водними об’єктами та для потенційного ринку купівлі – продажу водних об’єктів.

Існують такі наукові підходи до визначення економічної оцінки водних ресурсів:

1. Витратний підхід – оцінка водних ресурсів відбувається за величиною витрат на добування, освоєння або використання водних ресурсів. Фактично цей підхід використовується зараз у практиці водокористування. Його перевагою є простота розрахунку та об’єктивність, а недоліком – запрограмована занижена вартість якісних водних ресурсів і завищена неякісних.

2. Результативний підхід – згідно нього економічну оцінку (вартість) мають лише ті водні ресурси, які приносять дохід. Іншими словами, вартість ресурсу визначається грошовим виразом первинної продукції, одержаної від експлуатації водного ресурсу або різницею між отриманим доходом і поточними витратами. Перевагою методу є відносна об’єктивність оцінки, а недоліком – складність розрахунку, яка спричинена багатоваріантністю напрямків використання води. Іншим недоліком є те, що навіть невживаний сьогодні ресурс в майбутньому може принести високі доходи.

3. Витратно-ресурсний підхід – поєднує попередні два і враховує як витрати на його освоєння, так і дохід від його використання.

4. Відтворювальний підхід – вартість ресурсу встановлюється як сукупність витрат, необхідних для повернення якості водних об’єктів до певного початкового стану, що передував їх освоєнню.

5. Кадастрний підхід – базується на сукупності інформації про конкретний вид природного ресурсу, його кількості, якості, розташування та інших параметрів.

 

6. Рентний підхід

 

3.2. Витратна та рентна концепції оцінки водних ресурсів

 

Дані концепції базуються на поділі водного господарства на систему водозабезпечення і систему водопостачання.

Система водозабезпечення – це водні джерела та споруди, що пизначені для трансформації річкового стоку у придатні до використання водні ресурси. Включає штучні водойми, канали, транспортні комунікації, дамби і дренажні системи.

Система водопостачання – призначена для забору і транспортування води із системи водозабезпечення та підтримання її якості. Включає водозабірні споруди, станції підготовки води, насосні станції та трубопровідну мережу.

Підтримання системи водозабезпечення – це загальнодержавне завдання, а система водопостачання функціонує на основі підприємств комунальної власності. Тому повна економічна оцінка водокористування оцінюється:

Рвп=Рз+Рв

де Рз – плата за використання води як природного ресурсу і формування доступних водних ресурсів у системі водозабезпечення;

Рв – плата за забір, очистку, розподіл води в системі водопостачання.

Інша концепція, яка набула значного теоретичного розголосу – це економічна оцінка води рівна поточним прямим щорічним витратам на формування і охорону доступних до використання водних ресурсів (Впр) і економічній оцінці води як природного ресурсу (Вр):

Ез=Впр+Вр

Впр=Векс+Вохор+Воц +Вп

Векс- витрати на підтримання функціональної придатності гідротехнічних споруд, водозабезпечувальних систем;

Вохор – витрати на охорону водних ресурсів від забруднення на початкових етапах формування стоку на прибережних територіях;

Воц – витрати на вивчення і оцінку водних ресурсів;

Вр – фактично дорівнює рентній оцінці води стосовно визначення якої сьогодні немає єдиного теоретичного підходу.

 

3.3. Абсолютна та порівняльна економічна оцінка водних ресурсів

 

Подібно до того як диференціальна земельна рента залежить від додаткового доходу, який одержують при неоднаковому використанні землі (рілля, луки, забудова, дорога тощо), що може відбитися на ціні певної ділянки, так і диференціальна рента на воду з одного і того ж джерела (ріки, озера) залежить від напряму її використання, а цим визначається й оцінка води.

На практиці оцінка води пропорційно диференціальній й водній ренті поки що не застосовується. Не встановлена і плата за воду з метою зрошення. Між тим, якби така оцінка існувала, можна було б проводити економічні розрахунки, порівняння варіантів використання води, порівняння ефективності розвитку в різних місцевостях тих чи інших культур, які потребують неоднакової кількості води для поливу і різних технічних водогосподарських заходів, наприклад, для реконструкції зрошувальної системи з метою скорочення втрат води чи спорудження гребель і каналів для збільшення кількості води, що надходить для зрошення.

 

3.4. Напрями удосконалення економічної оцінки водних ресурсів в Україні

 

Економічна оцінка водних ресусів, яка включає ренту, відштовхується від поняття абсолютної і диференціальної ренти. Слово «рента» походить з англ. терміна «орендна плата» і частково відображається в понятті «рентабельність».

Абсолютна рента пов’язана з поняттям власності на землю і означає частину, яка повертається користувачами землі її власнику.

Іншим аспектом ренти є так звана диференціальна рента, яка присутня незалежно від наявності чи відсутності приватної власності на водні об’єкти. Виникає внаслідок наявності різних по якості водних джерел.

Наприклад, в регіоні 7 водних джерел і потреба у воді складає 4 млн. куб. м.

Водні джерела

1 2 3 4 5 6 7

Об’єм води в джерелі

950

900

700

500

350

300

200

Витрати на її освоєння

0,2

0,25

0,05

0,04

0,1

0,23

0,08

Рента диференціальна

0,05

0

0,2

0,21

0,15

0,02

0,17

Якщо за основу для основної економічної оцінки води в цих джерелах брати середні індивідуальні витрати на її освоєння, то середнє арифметичне складе 0,13 грн., а середнє арифметичне зважене – 0,15 грн. Тобто, виходить, що джерела 1,2,6 є збитковими. Ці джерела при використанні в якості оцінки середніх витрат будуть збитковими, що є недопустимо, оскільки тоді регіон не буде повністю забезпечений водою. Тому в якості регулюючих (замикаючих) затрат слід брати не середні, а максимальні затрати на освоєння води в регіоні при певному об’ємі водоспоживання.

Диференціальна рента виникає при перевищенні замикаючих витрат над індивідуальними по кожному джерелу:

R=(Zз-Zi)*q

Для удосконалення оцінки водних ресурсів України потрібно:

- розділити повноваження держави як власника води;

- створити ринок страхування і аудиту в сфері водокористування;

- вдосконалити механізм відшкодування збитків, завданих водному об’єкту та удосконалення розподілу зібраних коштів;

- розширення орендної форми господарювання для формування мотивації приватного власника.