Економічна безпека підприємства: аналіз наявних визначень

Навіть за результатами проведеного стислого аналізу тлумачень феномена економічної безпеки підприємства можна констатувати відсутність вичерпного, теоретично та методологічно бездоганного визначення. Практично всім тлумаченням властива незавершеність, певна поверхневість і навіть декларативність, що, на нашу думку, можна пояснити різною мірою розробленості наявних підходів (захисний, діяльнісний, ресурсний, гармонізаційний, конкурентний тощо), розвитку та придатністю до практичного використання. Проте є ще й чинники, вплив яких і зумовлює наявний стан із тлумаченням феномена економічної безпеки підприємства. Таким чинником є відсутність фундаменту дослідження, який становлять природа феномена економічної безпеки підприємства (відповідь на запитання «що це?») та природа підприємства.

Незважаючи на наявність об’єкта економічної безпеки – підприємство, він залишається у тіні і сприймається як загальновідомий факт. Але саме відсутність уваги до сприйняття підприємства не дозволяє глибоко розтлумачити поняття «економічна безпека підприємства» надати відповідь запитання «що це?»

Практично чи не вперше спроба надати відповідь на запитання «що це?» стосовно економічної безпеки підприємства зустрічається в публікаціях Л. Є. Шульженко. На її думку, надати відповідь на запитання «що це?» стосовно економічної безпеки підприємства означає визначення статусу цього поняття. Саме статус поняття відповідає стосовно об’єкта вивчення на запитання «що це?» і завдяки цьому задає той ракурс його дослідження (аналізу тощо), який дозволяє отримати сутнісну характеристику об’єкта вивчення [29]. Л. Є. Шуль- женко як статус поняття «економічна безпека суб’єкта господарської діяльності» виокремила його стан, який описується сукупністю параметрів або характерних рис, як характеристика суб’єкта господарської діяльності, як умова його діяльності та як сукупність дій, які дозволяють забезпечити або зберегти стан безпеки [29]. Проте виокремлені статуси поняття «економічна безпека підприємства» є результатом аналізу наявних визначень цього поняття, тому з їх допомогою можна повною мірою пояснити феномен економічної безпеки підприємства достатньо складно. Адже більшість визначень поняття «економічна безпека підприємства» надано за відсутності визначеного статусу економічної безпеки, що і пояснює їх незавершеність.

Ігнорування природи підприємства у дослідженні феномена економічної безпеки підприємства також звужує можливості щодо його пояснення. Сьогодні цей недолік уже усвідомлюють вітчизняні дослідники. Так, Є. І. Овча- ренко відзначив, що поняття «економічна безпека підприємства» досліджується переважно у відриві від самого поняття та призначення підприємства. Якщо не конкретизувати атрибут об’єкта безпеки (підприємство), який покладений в основу розуміння сутності економічної безпеки підприємства, то процес родовидового розширення цього поняття буде безкінечним і некерованим [19, с. 43].

Найчастіше зустрічаються спроби пояснити поняття «підприємство» у межах теорії систем, тобто підприємство є відкритою системою, наявний суттєвий вплив на його діяльність чинників зовнішнього середовища і, відповідно, необхідності захисту діяльності підприємства від впливу тих чинників, які являють собою загрози.

Більш вдалою, на наш погляд, є спроба пояснити потребу в уведенні поняття «економічна безпека» у межах інституціоналізму, який наразі переживає третій етап у своїй еволюції – соціально-інституціональний (неоінституці- оналізм). До цього спонукає різноманітність об’єктів вивчення в неоінституціоналізмі, який розглядається не як струнка теоретична система, а, радше, як сімейство підходів, об’єднаних декількома ключовими ідеями.

У дослідженні економічної безпеки підприємства інтерес становлять ті концепції нео- інституціоналізму, які обстоюють ідею обмеженості людського інтелекту (знання працівників завжди є неповними, їхні здатності – не безмежні, для ухвалення рішень їм потрібні час та значні зусилля, їхні рішення є раціональними лише до певних меж, які задаються неповнотою доступної інформації), обмеженої раціональності у поведінці людей і опортуністичної поведінки економічних агентів (за О. Вільямсоном [31]). Опортуністична поведінка визначається як «переслідування власного інтересу, що доходить до віроломства» (self – interest – seekingwithguile), включаючи будь-які форми обману або порушення узятих на себе зобов’язань, для яких у неокласичній теорії не знаходилося місця. Тому у поясненні поведінки підприємства щодо забезпечення економічної безпеки як ключові можна використати поняття обмеженої раціональності й опортуністичної поведінки і самого підприємства, і суб’єктів зовнішнього середовища. Щоправда, таке використання загрожує фрагментарністю пояснення потреби підприємства в економічній безпеці. У дослідженні виникнення економічної безпеки підприємства інтерес становить теорія агентських стосунків (agency theory), зокрема та її версія, що відома як так звана «позитивна» теорія агентських стосунків, що описує проблему «відділення власності від контролю» (У Меклинг, М. Дженсен, Ю. Фама), центральним питанням якої є пошук організаційних схем, за допомогою яких можна добитися того, щоб поведінка агентів (найманих менеджерів) найменшою мірою відхилялася від інтересів принципалів (власників).

Найбільш доцільною у поясненні природи підприємства здається еволюційна теорія. Зміст еволюційної теорії полягає тому, що економіка змінюється, а сам процес змін і його закони є об’єктом вивчення. Еволюційна теорія розглядає економічну систему в динаміці, в розвитку, в процесі змін, тобто такою, як вона реально існує, без значної кількості спрощень і припущень [24]. Еволюційна економіка змістовно і метафорично пов’язана з еволюційним світоглядом, згідно з яким усі системи знаходяться в процесі постійної і причинно- зумовленої зміни. Це, зокрема, означає, що сьогодення розглядається як результат минулого й умова майбутнього, а механізм зміни зв’язується з мінливістю, спадкоємством і відбором. Застосування загальних принципів еволюціонізму в економіці відкриває нові перспективи, але в той же час