+3 8(066) 185-39-18
fтой чи інший бік. Економічні закони є умовними, тобто діють тільки за певних конкретних умов.
Економічні закони у своїй сукупності утворюють систему економічних законів розвитку суспільства, яка включає різні групи і види законів. Розрізняють загальні (діють в усіх економічних системах), особливі (діють в частині економічних систем) і специфічні (діють в окремі економічній системі) економічні закони.
3.Метод економічної теорії
Методологія економічної теорії – це комплекс способів, прийомів, засобів і принципів наукового дослідження її предмету.
Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних процесів і явищ.
Основні методи економічної теорії: діалектика, наукова абстракція, аналіз і синтез, індукція і дедукція, економічне моделювання, економічний експеримент, статистичний, математичний, порівняльний, графічний, системний, функціональний та інші прийоми аналізу.
Діалектика як метод – загальний для всіх наук метод пізнання, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на використанні законів і принципів філософії, обґрунтованих видатним німецьким філософом Георгом Гегелем, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей.
Наукова абстракція, як метод, полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших, сталих сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є формування понять, економічних категорій, виявлення і функціонування законів.
Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.
При аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.
Індукція та дедукція. Індукція – це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція – метод пізнання від загального до одиничного, від теорії у вигляді гіпотези до фактів. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв’язок одиничного, особливого і всезагального.
Історичний і логічний методи використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає всі процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зиґзаґів і подробиць, не властивих цьому процесові.
Економічне моделювання – це формалізований опис і кількісний вираз економічних процесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічні моделі дають можливість наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об’єкта пізнання. Види економічних моделей: макро- і мікроекономічні; абстрактно-теоретичні і конкретно-економічні; статичні і динамічні; графічні, математичні, статичні, комп’ютерні.
Економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій, щоб попередити помилки і провали в економічній політиці держави.
4.Економічна теорія та економічна політика
Економічна теорія виконує ряд важливих функцій: пізнавальну; теоретико-методологічну; аналітичну; практичну; світоглядну.
Практичне значення економічної теорії полягає у тому, що знання одержані нею, ведуть до передбачення, а передбачення – до дії. Теоретична економіка_ - це не набір правил про те, як стати багатим. Вона не дає готових відповідей на усі питання. Теорія – лише інструмент, спосіб осмислення економічної діяльності. Володіння цим інструментом, знання економічних основ зможуть допомогти кожному зробити правильний вибір у багатьох ситуаціях господарської діяльності.
Економічна політика – цілісна система заходів держави у сфері виробництва розподілу, обміну і споживання суспільного продукту, покликана відображати інтереси всього суспільства і окремих його груп, спрямована на подолання або передбачення і уникнення економічних проблем, на розвиток національної економіки. Вона має визначати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.
Економічна політика передбачає:
-чітке визначення мети і цілей економічної політики;
-аналіз варіантів досягнення поставленої мети;
-передбачення наслідків реалізації програми щодо даної мети;
-оцінку ефективності і результатів обраних економічних заходів.
Цілями економічної політики є економічне зростання; повна зайнятість ресурсів; економічна ефективність; економічна стабільність; економічна свобода; справедливість; позитивний платіжний баланс.
Тема 2. Суспільне виробництво. Фактори виробництва. Поняття суспільного виробництва і його структура
1.Суть і структура суспільного виробництва.
2.Фактори виробництва і ефективність їх використання.
3.Науково-технічний прогрес і його роль у підвищенні ефективності суспільного виробництва.
4. Технологічний вибір в суспільстві. Зростаючі витрати. Альтернативна вартість.
1.Суть і структура суспільного виробництва.
Суспільне виробництво – це сукупність усіх сфер діяльності людей, які забезпечують стабільне функціонування суспільства, де створюються усі товари і послуги, необхідні для задоволення потреб людей.
Матеріальне виробництво – це сфера діяльності людей, результатом якої є конкретні матеріальні блага і матеріальні послуги. Воно об’єднує промисловість, сільське господарство, будівництво, транспортний зв’язок тощо.
Нематеріальне виробництво – це сфера людської діяльності, результатом якої нематеріальні блага