Економічне становище України в контексті економічної безпеки

Слід зазначити, що Україна є найбільшим у світі імпортером природного газу, посідає третє місце за обсягом його використання і перше місце за споживанням на душу населення. Гіпертрофована структура споживання паливно-енергетичних ресурсів із завищеною часткою газу та величезною марнотратністю в цій сфері негативно впливає на забезпечення енергетичної безпеки України. Однак, незважаючи на загрозливий стан вітчизняного паливно-енергетичного комплексу, наукова думка в Україні недостатньо зосереджена на розробці актуальних питань енергетичної безпеки.

Якщо ще не так давно Україна була експортером електроенергії, то нині змушена навіть частково імпортувати її з Росії для забезпечення стабільності частоти в українській енергосистемі. Через занижену частоту в українській енергосистемі колишні країни-імпортери Східної Європи прийняли рішення про підключення їх до енергосистеми Західної Європи, що загрожує Україні втратити традиційний ринок експорту електроенергії. Збільшення виробництва електроенергії і доведення до необхідного рівня частоти в українській енергосистемі дало б можливість забезпечити її паралельну роботу із енергосистемою східноєвропейських країн, сприяло б стабільному експорту української електроенергії та транзиту російської електроенергії, а також збільшенню валютних надходжень до Державного бюджету України. Нині ж криза платежів паралізує роботу енергетичної галузі, в практику ввійшло відключення від електроенергії цілих регіонів, що негативно впливає на роботу і завдає значних збитків сільському господарству, промисловим підприємствам, установам освіти, культури, медицини та покриває безпросвітнім мороком міста і села України, посилюючи й без того напружену соціальну ситуацію в суспільстві.

Значно впливає на економічну безпеку України негативний стан у сільському господарстві. У 1996 р. валова продукція сільського господарства зменшилася порівняно з 1995 р. на 9, 0%. Це значно більше середньорічного темпу зниження виробництва сільськогосподарської продукції, який за 1991-1995 рр. становив 5, 4%.

У 1996 р. в Україні одержано 24, 5 млн тонн зерна, що на 9, 4 млн тонн менше відповідного періоду 1995 р., а урожайність зернових культур становить 19, 6 центнера з гектара. Зібраний у 1996 р. врожай зернових культур є навіть дещо менший відповідного врожаю в Україні в передвоєнний 1940 р. (без урахування Закарпатської області) і найнижчий за останні 32 роки.

Негативно впливає на забезпечення економічної безпеки хибна практика несвоєчасного прийняття Державного бюджету України. Бюджетна політика недостатньо враховує національні інтереси, стратегію економічного розвитку держави. Нераціонально використовуються кошти Державного і місцевих бюджетів. Спостерігається зростання контролю над бюджетом і в цілому фінансовою політикою в Україні з боку міжнародних фінансових організацій.

Складною залишається ситуація із забезпеченням зовнішньоекономічної безпеки України. В 1996 р. обсяг зовнішньої торгівлі товарами становив 32, 3 млрд дол. США і збільшився порівняно з попереднім роком на 14, 5%. Однак, якщо експорт збільшився на 10, 5% і досягнув 14, 1 млрд дол. США, то імпорт – на 17, 9% і досягнув 18, 2 млрд дол. США. Коефіцієнт покриття імпорту експортом склав 0, 95.

Обсяг торгівлі з країнами СНД і Балтії становив 19, 9 млрд дол. США, в тому числі експорт – 7, 6 млрд, імпорт – 12, 3 млрд дол. США. Негативне сальдо – 4, 7 млрд дол. США склалося за рахунок торгівлі з Російською Федерацією – 3, 3 млрд дол. США і Туркменистаном – 1, 3 млрд дол. США. Водночас з країнами так званого далекого зарубіжжя склалося позитивне сальдо – 0, 5 млрд дол. США.

Найбільший обсяг зовнішньої торгівлі України припадає на Російську Федерацію. Зокрема, експортні поставки склали 38, 7%, а імпортні надходження – 48% від їх загального обсягу. Така одновекторність географічного спрямування величезних обсягів зовнішньоторговельного обороту України не сприяє забезпеченню її економічної безпеки.

Як і в попередні роки товарна структура експорту формувалася за рахунок поставок чорних металів та виробів з них (30%), продукції хімічної промисловості (12%), харчової промисловості (10%), мінеральних продуктів (9%). Таким чином, існуюча структура експорту негативно впливає на структурну перебудову економіки, поглиблює її технологічне відставання і сприяє деіндустріалізації держави та перетворенню її на сировинний придаток розвинутих країн.

Мінеральне паливо, нафта і нафтопродукти та газ, тобто продукти критичного імпорту, які надходять переважно з Російської Федерації, складають 50, 3% від загального імпорту товарів. Така ситуація негативно позначається на забезпеченні енергетичної безпеки України.

Обсяг обороту послуг становив 5, 5 млрд дол. США або 14, 6% від загального обсягу зовнішньої торгівлі України в 1996 р. (в 1995 р. відповідно 3, 2 млрд дол. США, або 10, 2%). Найбільша частка в загальному обороті послуг припадає знову ж таки на Російську Федерацію (66%).

Викликає занепокоєння подальше зниження життєвого рівня населення, що також негативно впливає на стан забезпечення економічної безпеки. Внаслідок перевищення темпів інфляції над зростанням заробітної платні, реальна заробітна платня зменшилася за 1996 р. на 13, 8%. Реальні грошові доходи населення знизилися за період з 1991 по 1996 рр. майже у 5 разів.

Значно зросла загроза економічній безпеці із-за посилення диференціації доходів найбагатших і найбідніших верств населення, що не йде в жодне порівняння з ситуацією в розвинених країнах. Замість того, щоб урахувати при здійсненні соціальної політики кращий світовий досвід, коли під час трансформації економіки тягар реформ більш-менш рівномірно розподіляється між усіма прошарками населення, що сприяє консолідації нації і успіхові реформ, в Україні пішли хибним шляхом перерозподілу національного багатства на користь незначного прошарку так званих «нових українців». Отже, бідність в Україні стає реальною загрозою її національній безпеці.

Спостерігається швидке зростання чисельності незайнятого населення. Згідно з офіційними даними в 1996 р. число безробітних збільшилося порівняно з попереднім роком у 2, 8 разу і станом на 1. 01. 1997 р. досягнуло 351, 1 тис. чоловік або 1, 3% працездатного населення. Однак, насправді масштаби безробіття значно більші. Лише протягом січня-вересня 1996 р. близько 3, 5 млн працівників було відправлено у безоплатну відпустку без збереження заробітної плати, а більше мільйона було зайнято неповний робочий день (тиждень).

Загрозливих масштабів набула злочинність у сфері економіки. З виявлених у 1996 р. 61 тис. економічних злочинів 18, 6 тис. припадає на розкрадання державного і колективного майна, 3, 9 тис. – у фінансово-кредитній системі, 859 – у зовнішньоекономічній діяльності, 1, 9 тис. – фактів хабарництва. На 48, 7% порівняно з 1995 р. зросло виготовлення та збут підроблених грошей чи цінних паперів. Їх число досягнуло 2, 8 тис. випадків.

Часто з порушенням законодавства здійснюється приватизація майна, що завдає державі значних збитків. Держава віддала на відкуп комерційним структурам, до того ж із значною часткою іноземного капіталу, ринок енергоносіїв, який вони монополізували і криміналізували.

В збереженні існуючої економічної ситуації України об'єктивно зацікавлена та частина бізнесу та регіонально-кланових угруповань, які будують своє благополуччя на аномаліях української економіки і панічно бояться її нормалізації, оскільки це покладе край пограбуванню ними національних багатств України.

 

 

Економічна безпека досягається здійсненням єдиної державної політики, узгодженої, збалансованої, скоординованої системою заходів, адекватних внутрішнім та зовнішнім загрозам. Без вироблення єдиної державної політики забезпечення економічної безпеки неможливо домогтися виходу з кризи, стабілізувати економічну ситуацію в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.

Політика економічної безпеки буде ефективною за умов визначення стратегії і тактики економічної безпеки.

Стратегія економічної безпеки є відносно постійною складовою політики економічної безпеки і передбачає визначення мети і завдань системи забезпечення національної економічної безпеки, напрямів їх вирішення, а також форм і способів застосування відповідних сил і засобів, можливість їх перегрупування, створення необхідних резервів для нейтралізації та локалізації можливих загроз.

Тактика економічної безпеки – це найбільш рухлива частина політики економічної безпеки, яка змінюється залежно від дії внутрішніх і зовнішніх загроз, зміни пріоритетності національних економічних інтересів тощо. Складність та мінливість економічної та соціальної ситуації вимагає застосування різноманітних тактичних заходів щодо забезпечення економічної безпеки.

Важливо чітко визначити стратегічні цілі і не плутати їх з тактичними заходами, інколи навіть вимушеними, але необхідними задля досягнення певних стратегічних цілей.

Зважаючи на поглиблення економічної кризи та необхідність вжиття адекватних заходів, доцільно на базі Концепції економічної безпеки (вже розроблена, але ще не введена в дію) розробити Державну стратегію економічної безпеки України, яка б конкретизувала положення першого документа. Для цього слід залучити провідні науково-дослідні інститути, кращих спеціалістів у галузі економіки, права, соціології, психології, оборони тощо.

Стратегія національної економічної безпеки повинна базуватися на багатоваріантності прогнозів соціально-економічного розвитку України і коригуватися залежно від розвитку подій за тим чи іншим варіантом. Переваги багатоваріантності стратегії полягають у тому, що з'являється можливість вибору різноманітних заходів, а не терміново застосовувати екстрені та недостатньо розроблені рішення.

Державна стратегія національної економічної безпеки повинна включати:

- характеристику та класифікацію внутрішніх і зовнішніх загроз економічній безпеці;

- визначення і моніторинг факторів, які підривають стійкість соціально-економічної системи держави;

- визначення критеріїв і параметрів, які характеризують національні економічні інтереси і відповідають вимогам національної економічної безпеки;

- формування економічної політики та необхідного механізму, що усуває або пом'якшує дію факторів, які підривають стійкість системи забезпечення економічної безпеки;

- основні напрями забезпечення національної економічної безпеки;

- управління системою забезпечення національної економічної безпеки, координація діяльності органів державної влади та управління щодо забезпечення економічної безпеки на національному, регіональному і глобальному рівнях.

 

 

1. Національна енергетична програма України: Схвалена постановою Верховної Ради України № 191, від 15 травня 1996 року. – К., 1996.

2. Сугоняко О. А. Досягнути довір'я суспільства // Голос України. – 1996.

3. Гальчинський А. Сучасна валютна система. – К. : «LIBRA», 1993.

4. Новикова О., Буздуган Ю., Амоша А. и др. Социальные проблемы: оценка и пути решения. – К. : Наук. думка, 1995. – Кн. 2: Социальная политика.

5. Костенко Ю. Шляхи реформ // Урядовий кур'єр – 1997.

6. Кисельова Т. Безпека і якість продукції – наш головний біль // Урядовий кур'єр. – 1997 р.

7. Архипов А., Городецкий А, Михайлов Б. Экономическая безопасность: оценки, проблемы, способы обеспечения // Вопр. экономики. – 1994. – № 12.

8. Косевцов В., Бінько І. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів: Монографія. – К. : НІСД, 1996.