Економічне зростання та циклічний характер суспільного відтворення

 

16.1 Економічний розвиток та економічне зростання

16.2 Економічний цикл та його фази

 

 

Економічний розвиток (економічний прогрес) – це безперервний, поступальний рух по висхідній лінії усієї економічної системи і кожної її підсистеми зокрема.

Так  прогрес  технологічного  способу   виробництва  виражається   у  переході  від   способу   виробництва, заснованого на ручній праці, до способу виробництва, що ґрунтується на машинній праці, а від нього – до того, в основі якого лежить автоматизована праця.

Прогрес у відносинах власності виявляється в еволюції власності – від індивідуальної до колективної, від колективної до державної та наддержавної.

Прогрес господарського механізму – це еволюція важелів управління економікою, поступовий перехід від ринкового саморегулювання до державного, до їх раціонального поєднання, а згодом до наднаціонального управління економікою в межах цілих регіональних об'єднань (Європейського Союзу, до якого входить 25 європейських країн).

Економічний розвиток – це основа суспільного розвитку, складовими якого є (окрім економічного) соціальний,

правовий, політичний, духовний та інший прогрес.

Економічний розвиток передбачає економічне зростання. Економічне зростання – це такий стан економіки,

що характеризується кількісним та якісним зростанням виробництва і споживання.

Об'єктом виміру економічного зростання служить, як правило, валовий внутрішній продукт і національний доход.

Показниками кількісного зростання є абсолютний  приріст,  темп  зростання,  темп  приросту,  середньорічні темпи зростання і приросту.

 

, (3.8)

 

де     - обсяг продукту звітного (поточного) року;   - обсяг продукту базисного року.

  (3.9)   (3.10)

Середньорічні темпи зростання і приросту суспільного продукту розраховуються в середньому за відповідний ряд років.

 

Якість економічного зростання з'ясовується через зміну показників виробництва продукту (ВВП, національного доходу) на душу населення, порівнюючи за різні періоди.

Розрізняють два основні типи економічного зростання – екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний  тип  –  це  таке  економічне  зростання,  яке  здійснюється  завдяки  кількісному  збільшенню факторів виробництва при збереженні старої технологічної і технічної бази виробництва. Це означає, що обсяг суспільного продукту зростає за рахунок:

– зростання кількості робочої сили або зростання інтенсивності праці;

– розширення використання природних ресурсів, введення в оборот нових земель;

– збільшення основних і оборотних фондів.

В умовах повністю екстенсивного економічного зростання ефективність суспільного виробництва не збільшується.

Інтенсивний тип – це таке економічне зростання, яке досягається внаслідок якісного вдосконалення речових і особистих факторів, всієї системи продуктивних сил. Економічне зростання ґрунтується виключно на підвищенні ефективності суспільного виробництва.

У процесі розширеного відтворення відбувається поєднання інтенсивного та екстенсивного типів економічного зростання. Розрізняють переважно інтенсивне або переважно екстенсивне економічне зростання.

Основою інтенсифікації є НТП та НТР.

Науково-технічний прогрес (НТП) зароджується у XVI ст. коли при мануфактурному виробництві почалося зближення науки і техніки, яке завершилось на межі XVIII – XIX століть. Крупне машинне виробництво стало визначатись перш за все прогресом науки і відкрило великі можливості для її технологічного застосування. Тим самим наука і техніка стали органічно пов'язаними, взаємостимулюючи розвиток.

Науково-технічна революція (НТР) – це якісний стрибок, переворот у взаємодії людини з природою, у технологічному способі виробництва і насамперед – у системі продуктивних сил. НТР починається в середині 50-х років XX ст., коли наука стає безпосередньою продуктивною силою суспільства. Суть НТР найповніше розкривається в її рисах:

1) випереджаюче зростання науки у системі «наука-техніка-виробництво». Наука починає виконувати функцію безпосередньої продуктивної сили;

2) фундаментальні зміни в техніці, які проявляються, в першу чергу, в появі автоматичного керуючого пристрою;

3) докорінні перетворення  робочої  сили.  Вони  передбачають перевагу  розумових  зусиль,  високий рівень освіти, кваліфікації та ін.;

4) докорінне перетворення предметів праці, поява нових видів матеріалів з наперед заданими властивостями;

5) виникнення принципово нових технологій – лазерних, плазмових;

6) початок інформаційної революції, матеріальною основою якої є поява принципово нових засобів передачі інформації.

 

 

Економічний розвиток передбачає економічне зростання. Однак економічне зростання переривається економічними кризами (спадами),  після яких відбувається ще більше зростання.

Рух виробництва від початку  попередньої  до  початку  наступної  кризи  називається  економічним  циклом.

Властивість циклічного розвитку – рух не по колу, а по зростаючій спіралі.

Найбільший вплив на розвиток економічних явищ мають періодичний або середній (тривалістю 7–11 років) і довгий (тривалістю 50-60 років) економічні цикли.

Періодичний або середній цикл включає такі фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Криза (спад) – перша і визначальна фаза циклу. Відбувається перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них. Товари не реалізуються. Ціни падають, а значить знижується норма прибутку. Як наслідок, різко скорочується  виробництво,  значно  зростає  безробіття.  Оскільки зростає  попит  на  гроші, ставка позичкового проценту збільшується до максимального значення.

Криза змінюється депресією. Депресія – це застій виробництва. Суспільний продукт уже не зменшується, але й не зростає, тобто відбувається просте відтворення. Запаси попередніх товарів поступово реалізуються. Процентна ставка падає до мінімального значення. Незмінним є високий рівень безробіття.

На фазі пожвавлення просте відтворення змінюється розширеним, обсяг виробництва поступово зростає до рівня, який був досягнутий перед кризою.

Піднесення – така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує докризовий рівень і зростає швидкими темпами. Будуються нові підприємства, зростає зайнятість, зростають ціни і процентні ставки, підвищуються доходи  населення.  Розпочинається  швидке  економічне  зростання,  яке  готує  грунт  для  наступної  кризи  і наступного циклу.

Механізм циклу є стихійним процесом встановлення пропорцій суспільного відтворення. Під час піднесення відбувається   порушення   пропорцій,   що   виявляється  у  надвиробництві  продукту.   Криза   стихійно   долає диспропорції які з'явилися, і знову встановлює необхідні пропорції виробництва.