Екопоселення як нові екокультурні центри україни

Згідно з класифікацією Глобальної мережі екопоселень (GEN), виділяють:

• Екоміста, такі як Ауровіль в Південній Індії, Федерація Даманхур в Італії та Німбін в Австралії;
• Сільські екопоселення, такі як Gaia Asociacion в Аргентині та Huehuecoyotl, в Мексиці;
• Пермакультурні місця, включаючи Crystal Waters в Австралії, Cochabamba в Болівії і Barus в Бразилії;
• Проекти міського відродження, такі як Los Angeles EcoVillage і Христианія в Копенгагені;
• Освітні центри, подібні Findhorn Foundation в Шотландії, Centre for Alternative Technology в Уельсі і Ecovillage Training Center в Теннессі [7].

Російські вчені Шубін О. В. та Кулясов І. П., класифікують екологічні поселення за динамікою розвитку поселення і виділяють:

• Виникнення ініціативної групи із створення екопоселення;
• Протопоекопоселення (ініціативна група, яка вже має землю і житло, однак з членів групи на місці постійно живе лише кілька чоловік) ;
• Екопоселення (переселення основної маси поселенців) ;
• Мегаекопоселення (екомісто) [6, 10].

Екологічні ідеї екопоселенців грунтуються на концепції сталого розвитку. Сталий розвиток суспільства передбачає задоволення потреб людини при збереженні навколишнього середовища, причому не тільки для сьогодення, а й для майбутніх поколінь. Концепція включає в себе 3 складові: економічну, соціальну та екологічну. Екологічній аспект є найважливішим для жителів екопоселення. Теоретично це означає, що члени спільноти мають ґрунтовні знання з таких питань, як екологічний захист та збалансоване використання природніх ресурсів, живуть в гармонії з природою, усвідомлюючи, що людина – це частина природи, а не її володар.

Незважаючи на нечисленність екопоселень, вони вирішують цілком конкретні завдання, зберігаючи природу, відновлюючи зруйнований грунт, стійко розвиваючись, займаючись екологічною просвітою. Своїм прикладом вони намагаються довести, що можна жити в гармонії з природою, не руйнуючи, але відновлюючи середовище проживання, швидше за все за ними майбутнє.

Феномен екопоселень для України є новітнім явищем, тому що на відміну від західних країн, у нашій країні ніколи не виникали різного роду комуни та альтернативні поселення, як, наприклад, в США. Тож перші екологічні поселення виникли на початку XIX століття і були представлені Родовими поселеннями. Рух Родових поселень в Україну прийшов з Росії, де він зародився наприкінці 90-х років XX століття, після виходу в світ книг Володимира Мегре «Звенящие кедры России» [9].

Українські екопоселення в порівнянні з західними аналогами, з одного боку, поставлені в набагато більш жорсткі умови, будучи змушені долати опір бюрократичного механізму і тягар важких законів, але, з іншого боку, невизначеність загальної ситуації в країні і відсутність чіткого статусу українських екопоселень створює широкі можливості для знаходження нових форм існування та взаємодії з державою[8]. Також ситуація створення екопоселень в нашій державі є більш сприятливою в тому плані, що в Україні земля коштує набагато дешевше, у порівнянні з США.

В процесі аналізу розвитку американських екопоселень та порівнянням їх з українськими аналогами, нами була відмічена іще одна важлива різниця, яка полягає в самій мотивації створення екопоселення. В Україні, екопоселення, а зокрема, Родові поселення, створюються з метою стати господарем, самодостатнім одноосібним володарем на своїй землі, який сам вирішує всі господарські та політичні питання так, що ні в чому не залежить від держави. На заході, ситуація склалася діаметрально протилежна: довгий час американцям нав’язували культ «сильного чоловіка», культ приватної власності, і це призвело до того, коли люди просто розучилися спілкуватися один з одним і відносяться до всіх вороже. І тому американці прагнуть об’єднатися і створити такі поселення, де вони могли в жити разом, в колі однодумців і близьких людей, створюючи атмосферу гармонії і турботи один про одного [5].

Згідно з Інформаційним центром Творців Родових поселень та Карти Родових поселень Сайту «Поселення. Ру», на сьогодні в Україні налічується 55 екопоселень:

«Буша», «Дивограй», «Купелія» (Вінницька область) ;

«Заорілля» (Дніпропетровська область),

«Благодатне», «Світанок» (Донецька область) ;

«Ружичево», «Омелянівка», «Радужне»,

«Гранидуб», «Простір Любові», Урочище «Тартак» (Житомирська область),

«Джерельне», «Луначарське», «Кутузівка»

(Запорізька область) ;

«Семигір’я» («Кіровоградська область) ;

«Долина джерел», «Весела Слобідка»,

«Ладославне», «Кедрівка», «Рідне», «Роси» (Київська

область) ;

«Світле», «Лучисте», «Краснолісся», «Сонячне», «Мудре» (АР Крим) ;

«Червонопопівка», «Миколаївка», с. Ковпаки (Луганська область) ;

біля с. «Опака» (Львівська область) ;

екопоселення на р. Інгул (Миколаївська область) ;

«Благодатні Джерела», «Райська Долина», «Радісне» (Одеська область) ;

«Джерела», «Долина» (Полтавська область) ;

«Білка», «Благодатне», «Милість», «Хилькове» (Сумська область) ;

«Веснянка», «Звенигора», «Подол» (Харківська область) ;

«Струмочок», «Радісне» (Хмельницька область) ;

«Астра», «Малинівка», «Південні Сокільники» (Херсонська область) ;

«Буда», «Козацький Хутір» (Черкаська область) ;

«Благодать» (Чернівецька область) ;

«Долина майстрів», «Медуниця», «Журавлі» (Чернігівська область) [12, 13].

Найбільшим за кількістю сімей можна вважати «Долину Джерел», де мешкають 15 сімей – близько 70 чоловік і розташовано 56 ділянок під Родові поселення. Інші поселення налічують від 2 до 7 сімей [1].

Очевидно, що новий спосіб життя призводить до появи нових культурних традицій. Є всі підстави вважати, що екопоселення стануть не тільки центрами духовності та культури поза містами, а й новими типами культури суспільства [3].

Саме таким духовним поселенням став Ауровіль, Місто Зорі, заснований під егідою ЮНЕСКО. Його духовним засновником є Шрі Ауробіндо, котрий поширив ідею створення форми еволюційного переходу від людства, котре керується виключно Розумом, до людства, керованого істинною інтегрованою Свідомістю. Ауровіль – це те місце, де люди можуть жити в гармонії з самими собою і з оточуючими, відкидаючи всі національні суперечки, соціальні умовності, протиріччя моралі і протистояння релігій.

Щоб брати участь у створенні і житті екологічного поселення, людина часто повинна переосмислити і змінити свою систему цінностей. Саме тому не повинно бути ніякого насильства при ухваленні рішення про життя в поселенні. Стає очевидно, що багато моделей сталого розвитку, розроблені практикою екопоселень, і їх можна застосувати в якості альтернативного підходу до оживлення урбаністичного середовища сучасних міст, і навіть, можливо, для створення нової парадигми пригороду.

Висновки. Отже, екопоселення – це поселення людей, які прагнуть створити модель стійкого (збалансованого) життя. Це може бути новим поселенням або відродженим селом. Вони є прикладом моделі розвитку, яка об’єднує в собі декілька головних принципів: висока якість життя, збереження природних ресурсів, розвиток холістичного (цілісного) підходу до життя і людини, що, в свою чергу, має на увазі екологію людської домівки, залучення всіх членів поселення до прийняття загальних рішень, використання екологічних технологій.

Українські екопоселення мають ряд спільних рис із зарубіжними екопоселеннями: створення самодостатнього екологічного, технологічного, енергозберігаючого та економічного циклу життєзабезпечення поселення на базі дбайливого ставлення навколишнього середовища; використання альтернативних біотехнологічних систем, що забезпечують біоутілізацію відходів, очищення і захист навколишнього природного середовища; раціональне використання природних ресурсів. В той же час, Родові поселення України характеризуються більшим індивідуалізмом, в той час як для їх західних аналогів притаманний колективізм.

Якщо порівнювати початок ХІХ століття і наші роки, то спостерігаємо позитивну тенденцію до збільшення кількості екопоселень на території України з 10 (2005) до 55 (2015) всього за 10 років.

Перспективи подальшої роботи в цьому напрямкові. Робота по цьому витанню буде продовжена. Розробляються критерії оцінки параметрів екопоселення. Планується відвідати більшість українських екопоселень, для оцінки їх стану розвитку і створити єдиний реєстр екопоселень України.