Естетика та цінність в поглядах Миколи Онуфрійовича Лоського

 

Невмержицька О. М.

 

В статті проаналізовано філософські погляди щодо краси та цінності Миколи Онуфрійовича Лоського, який увійшов в історію як видатний філософ- інтуїтивіст та творець оригінальної релігійно-філософської концепції. Головне завдання своєї філософії він вбачав у розробленні вчення про світ у його цілісності, через релігійний досвід, який він вважав найбільш важливим для вирішення цього питання. Розглянуто особливості означень естетичних цінностей в роботах філософа, їх зв ’язок з тілесністю, абсолютним вираженням через ідею Бога і його втілення на землі через Явище Христа. Проведено аналіз специфіки розуміння основних естетичних цінностей М. О. Лоським, зокрема поняття краси як опосередкованої цінності. Досліджено особливості класифікації цінностей філософом, їх категоризацію, зокрема, звернули увагу на поділ на позитивні та негативні цінності, погляди щодо їх суб'єктивності чи об’єктивності. Означено особливості розгляду естетичних цінностей в монографіях М. О. Лоського та, на основі поглядів філософа, зроблено висновки щодо концепції краси як “цінності, що пронизує весь світ”, цінності конкретного цілого, в якому є і сторона духовності і сторона тілесності.

Ключові слова: цінність, інтенціональність, естетика, естетична цінність, добро, краса, істина.

Микола Онуфрійович Лоський (1870-1965) увійшов в історію як видатний філософ-інтуїтивіст та творець оригінальної релігійно-філософської концепції. Він займався розробкою проблем, що стосуються різних областей філософського знання, а також суспільно- політичної думки, психології, логіки та літературознавства. Його роботи істотно вплинули на загальний розвиток філософії та культури XX століття, зокрема аксіологію, мистецтво та естетику.

Микола Онуфрійович Лоський відомий як людина надзвичайної широти інтелектуальних інтересів, автор великої кількості публікацій і книг, що відрізняються глибиною і блискучим стилем викладу. Багато книг мають історичний екскурс, нерідко в його роботах власне філософський матеріал ілюструється прикладами з фізики, математики, біології, хімії та інших природничих наук.

Філософ займався активною науковою діяльністю майже сімдесят років, перша його філософська стаття вийшла в “Літературному збірнику” 1896 року і називалася “До ідеалу”, а остання – “Ідеал абсолютного добра як основа світогляду” у 1965 році в збірнику “На теми росіяни і загальні”.

З причин надзвичайно довгої творчої діяльності М. О. Лоського, склалася дещо парадоксальна ситуація. На схилі років він був змушений боротися з першими проявами тих тенденцій, до виникнення яких сам був причетний.

Обдумуючи принципи побудови своєї власної філософської системи, Лоський М. О. найтіснішим чином був пов’язаний з кращими традиціями європейської думки, орієнтувався на праці Канта, Лейбніца, Гегеля, Шеллінга, і завжди аргументовано відстоював свою власну філософську позицію.

Перші спроби аналізу робіт М. О. Лоського були зроблені ще в дореволюційний час. В основному це стосувалося обговорення його гносеології на підставі роботи “Обґрунтування інтуїтивізму”. Тут можна виділити С. А. Аскольдова, Н. А. Бердяєва,

С. І. Поварніна, П. Мокієвського. У радянський період праці Лоського довгий час практично не досліджувалися. Лише в кінці 80-х – початку 90-х років XX століття роботи про спадщину М. О. Лоського почали знову вивчатися. Особливої уваги заслуговують дослідження, проведені В. Ф. Асмусом, М. Бунге, Я. А. Пономарьовим, В. А. Кувакіним, Л. Н. Столовичем та ін.

І нині творча спадщина М. О. Лоського викликає значний інтерес в колі дослідників філософії. Велику цінність мають погляди філософа на проблеми гносеології, метафізики, аксіології та етики. А ось його естетична концепція все ще залишається малодослідженою. В ній естетика виступає як цілісне вчення про красу в світі. Ця концепція є досить цікавою і донині актуальною, а тому є потреба її осмислити та піддати ретельному аналізу.

М. О. Лоський головним завданням своєї філософії, спираючись на різноманіття досвіду, вбачав у розробленні вчення про світ у його цілісності. Філософ вважав релігійний досвід найбільш важливим для якісного вирішення цього завдання, а тому брав активну участь у ствердженні цінностей християнської та православної культури.

Естетика ж М. О. Лоського за своєю головною суттю класична. Вона орієнтована на вічні цінності – Любов, Красу, Добро, Істину, а тому рішуче протистоїть дегуманізації мистецтва, а особливо тим видам художньої діяльності, які характеризуються відсутністю будь-яких ціннісних ієрархій. В естетиці

М. О. Лоського чітко простежується структура, в котрій чільне місце займає Бог і Царство Боже як осередок глибокого духовного життя. Справжнім мистецтвом визнається творчість, що спрямована на вдосконалення людини через здійснення її духовно-моральних потенцій. Філософ категорично не сприймає проявів безглуздості та абсурду в роботі художника. Сфери етики та естетики гранично зближуються і навіть підміняють значення одна одної.

М. О. Лоський визначає естетику як знання про красу, науку про світ, оскільки в ньому здійснюється краса. Краса це є цінність, що має особливу властивість, яка проявляється в можливості чуттєвого втілення всіх інших цінностей. Відповідно, ідеалом краси є сукупність усіх абсолютних цінностей, втілених чуттєво. Але не можна вважати, що краса не важлива, чи допоміжна цінність, навпаки, вона самоцінна, але необхідною умовою для її існування є наявність інших позитивних цінностей.

Бог це втілена абсолютна краса, вона не порівнювана з нашим світом. Тому, щоб зблизитись з красою Бога, в наше буття сходить Богочоловік Христос, який разом уособлює собою ідеал краси та має людський вигляд. Явище Христа в духоносному тілі є