Еталон людської моралі української етнопедагогіки

 

1. Відтворіть еталон людської моралі української етнопедагогіки

2. Структурно-логічна схема морального виховання, його принципів, методів, засобів і прийомів

Список використаних джерел 

 

 

Кожен  народ, створюючи свою виховну систему, звертається до певних ідеалів, заглиблюючись у сивину минулого та ідеал майбутнього. Усі народи світу вносять у вселюдську скарбницю виховання свою частку. А. Горохович зазначає, що служба вселюському можлива тільки через національне виховання, яке відображене в етнопедагогіці.

Дитина  є продуктом минулого і пророкуванням  майбутнього, зазначає С.Холл, є продуктом  раси, на тілі якої формується та чи інша особистість. Виховання такої особистості, наближення її до національного ідеалу - питання, яке турбувало в усі віки всі народи. Національний ідеал - це збірний образ ідеальної людини, в якому відбито національні особливості характеру та поведінки, що ґрунтуються на традиціях, звичаях, історії народу; це взірець, на який повинна орієнтуватися національна педагогічна система у вихованні молоді, орієнтир для поведінки в побутовому та громадському житті.

Моральний ідеал - образ, що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути.

Українська  педагогічна система має свій моральний виховний ідеал, свою мету та засоби її досягнення, які визначаються громадським життям народу, відповідають його характерові і уявленням про те, якою повинна бути людина в певний період свого розвитку. Говорячи про це, М.Стельмахович так визначає моральний ідеал української етнопедагогіки - це високо свідомий українець, сформований у дусі чеснот народної моралі, який з повагою ставиться до народу, роду, до рідної природи, до оточуючого світу, тобто це ідеал людини, що зрісся з душею народу, увійшов у плоть й кров його і став керівним в особистому й громадському житті народу. 

Видатний український філософ Г.Сковорода провідною метою виховання визнавав «виховання людини», для чого треба виховувати і серце, і розум. 

Цю думку розвиває далі А.М.Щербань, наголошуючи, що виховати людину - це значить «вчити дітей добра і поваги до старших; відданості своїй землі та схилянні перед матір'ю і жінкою; терпимості до чужої думки і милосердя».

Чітко виражене ставлення до народної педагогіки М. О. Добролюбова, який твердо вірив у ті «великі сили, що таяться в народі». Захоплюючись високими моральними якостями трудящих, М. О. Добролюбов не раз наголошував, що еталоном справжньої людської моралі є мораль простого народу, який значно більше, ніж інші стани, здатний до найблагородніших почуттів і вчинків. Він постійно нагадував, що цілісні, благородні, чесні й працьовиті людські натури формуються в середовищі трудящих, що тільки трудящі можуть виявляти високі моральні почуття, створювати нову, справжню людську мораль.

У найцінніших стародавніх пам'ятках  виховання, в тому числі й у  такій, як «Повчання дітям» Володимира Мономаха, теж звучить ідея морального виховання: «... старих шануйте, як батька, ... при старих годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися ... бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати ... очі тримати до низу, а душу вгору ... не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте...». При цьому він наголошував: «Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів».

Моральний  ідеал українського народу відображено  в звичаях й у народній творчості, в творах письменників. Він твориться  віками і за традицією переходить від старших поколінь до молодших, що його доповнюють і удосконалюють.

Дитина, народжуючись на світ, одразу потрапляє  під виховний вплив своєї родини, виховний ідеал якої вже сформовано під впливом старших поколінь і відкореговано суспільством, тобто  важко визначити, коли саме, з якого віку починається виховання дитини відповідно до національного ідеалу. Саме тому С.Русова важливого значення надавала вихованню у дитини «соціального інстинкту», під яким розуміла прилучення дитини до норм спілкування з дорослими та однолітками, «розвиток самокритики, бажання почути думку сторонніх щодо своїх вчинків».

 

 

 

1.Будник О. Особливості української етнопедагогіки // Дайджест. Школа-парк. - №2. - 2002. - С.116-117.

2.Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: підруч-ник для студентів ВНЗ / О. Вишневецький. - Дрогобич: КОЛО, 2003. - 512 с.

3.Гордійчук О.Є. Етнопедагогічні засади формування засади формування духовно-морального світу молодшого школяра // Науковий вісник Черні-вецького університету. Серія «Педагогіка та психологія». - Випуск 248. - 2005.- С.40-46.

4.Лозова В. Теоретичні основи виховання і навчання: навч. посіб. / В. Лозова, Г. Троцко; Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сково-роди. - 2-ге вид., випр. і доп. - Х. : ОВС, 2002. - 400 с.

5.Сухомлинська О.В. Духовно-моральне виховання дітей та молоді: загальні тенденції й індивідуальний пошук / О.В. Сухомлинська. - К.: Всеукр. фонд «Добро», 2006. - 43 с.